Короткий словник політологічних термінів

Аболіціонізм - (лат. аЬоІію - скасування, знищення) - суспільний рух, на­лаштований на припинення дії певного закону, на відміну або скасу­вання якогось урядового рішення, на усунення когось з керівної дер­жавної посади.

Абсентеїзм - (лат. аЬзепІіа - відсутність) - ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах парламенту, президента, місцевих органів влади тощо. Основними причинами А. є аполітичність громадян, ін­диферентне ставлення до політики, втрата довіри до неї, низький рі­вень політичної компетентності виборців, невпевненість громадян у правильності свого вибору.

Абсолютизм - (лат. аЬзоІиюз - безумовний) - необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі - монархові та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.

Автаркія - (грец. аШагкеіа - самозадоволення) - політика та ідеологія, спря­мована на відокремлення економіки однієї держави чи групи держав від економіки інших країн з метою створення замкнутої системи гос­подарювання, зорієнтованої на самозабезпечення.

Автократія - (грец. аиюкгаїіа - самовладдя) - система управління суспільст­вом чи державою, за якої одній особі належить виключна й необме­жена верховна влада.

Автономія - (грец. аишпогпіа - незалежність) - форма самоуправління час­тини території унітарної, а іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в межах, уста­новлених центральною владою. Населення автономної одиниці часто користується ширшими правами, ніж населення адміністративно-територіальних одиниць.

Авторитаризм - (лат. аиюгііаз - влада, вплив) - тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливіс­тю застосування насильства чи примусу.

Авторитет - (лат. аиіогііаз - влада, вплив) - визнання суспільством, соціаль­ною групою, колективом, державою, суспільно-політичною органі­зацією особистих і суспільних якостей певної особистості чи групи людей, що відображає їх реальний, вагомий вплив на стан справ у суспільстві й державі.

Агітація - (лат. а§іІаІіоп - приведення в рух, спонукання) - поширення полі­тичних ідей та гасел з метою впливу на суспільну свідомість і на­строї народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності, політичних дій; один із поширених засобів політичної боротьби.

Агресія - (лат. ১ге55Іоп - напад) - несумісне зі Статутом ООН пряме чи опосе­редковане застосування сили однією державою (чи групою держав) про­ти іншої, яке має на меті захоплення території, скасування або обмежен­ня державної незалежності, насильницьке підкорення її населення.

Адаптація соціально-політична - (лат. асіаріаііоп - пристосовувати) - процес активного пристосування соціальних і політичних суб'єктів до змін у соціально-політичному середовищі.

Адміністрація - (лат. асітіпізігаііоп - управління, керівництво) - сукупність розпорядчих органів державного управління, виконавчої влади (уряд, відомчі установи, виконавчі комітети, апарат президента, губернато­ра тощо), діяльність яких визначена законом чи конституцією країни.

Анархізм - (грец. апагсЬіа - безвладдя) - ідейно-теоретична й суспільно-політична теорія, в основу якої покладено заперечення інституціона-льного, насамперед державного, управління суспільством.

Апатриди - (грец. а - заперечення і раїгіз - батьківщина) - особи, які не ма­ють громадянства й підданства жодної держави, проте мусять до­тримуватися законів тієї країни, в якій вони зараз перебувають. А., як правило, позбавлені виборчих прав.

Аристократія - (грец. агізюкгаїіа- влада найкращих, найзнатніших) - форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншос­ті; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що во­лодіє особливими правами чи можливостями.

Біженці - особи, які залишили країну, в якій вони постійно проживали (були громадянами), внаслідок переслідувань, військових дій чи інших надзвичайних обставин.

Більшість - кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Розрізняють Б. відносну - хоча б на один го­лос більше від суперника чи альтернативної пропозиції; абсолютну -коли на користь якогось рішення віддали свої голоси 50% голосую­чих, плюс ще хоча б один; кваліфіковану (конституційну), яка може дорівнювати двом третинам або навіть трьом чвертям усього складу тих, хто приймає рішення або здійснює обрання.

Біпатриди - (грец. Ьі - два і раїгіз - батьківщина) - особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав.

Біхевіоризм - (лат. ЬеЬауіоиг - поведінка) - психологічний напрям у політо­логії та соціології, що орієнтує на вивчення проблем політики і полі­тичних відносин крізь призму соціально-психолого-біологічної пове­дінки особи і груп, як сукупності різноманітних реалій на вплив ото­чуючого середовища.

Бюрократія - (франц. Ьигеаисгаїіе, букв. - панування канцелярії, від Ьигеаи -бюро, канцелярія; та грец. кгаюз - влада) - вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі; ієрархічно органі­зована система управління державою чи суспільством з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та приві­леями.

Вето - (лат. уєю - я забороняю) - передбачений конституціями деяких країн акт, завдяки якому глава держави або верхня палата парламенту мо­жуть призупинити впровадження законів або рішень, прийнятих пар­ламентом чи його нижньою палатою

Вибори - процедура обрання або висунення певних осіб способом відкрито­го чи закритого (таємного) голосування; найбільш поширений меха­нізм створення органів та інститутів влади.

Виборча система змішана - (грец. зузіета - утворення) - такий порядок ви­значення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажо­ритарної та пропорційної систем.

Виборча система мажоритарна - (лат. пгаіог - більший) - такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обра­ним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав бі­льшість голосів у виборчому окрузі.

Виборча система пропорційна - такий порядок організації виборів і визна­чення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між парті­ями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, прово­диться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

Відокремлення - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом во­левиявлення народу.

Відповідальність політична - різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, засно­вану на глибокому розумінні сенсу й наслідків політичної діяльності.

Віче - народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продов­женням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Влада - здатність і можливість на основі юридичного (виборчого) права роз­поряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішаль­ний вплив на долю, поведінку та діяльність більшості людей за до­помогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу тощо); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені широкими владно-державними та адміністра­тивними повноваженнями у суспільстві.

Влада виконавча - одна з трьох гілок державної влади, яка організовує та спрямовує внутрішню й зовнішню діяльність держави, забезпечує

здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини.

Влада державна - вища форма політичної влади, що спирається на спеціа­льний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення.

Влада законодавча - одна з трьох гілок влади, сутність якої полягає у здат­ності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність і по­ведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів, правових актів, рішень, що їх приймають представницькі органи влади.

Влада політична - здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, ав­торитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регуля­тивно-контрольний механізм здійснення політики.

Влада судова - одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалі­зації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змо­ви чи протистояння двох інших гілок влади (законодавчої та вико­навчої), створювати перепони, щоб унеможливити виникнення дик­татури.

Вождізм - владні відносини, засновані на поділі групи (організації) на керів­ників і підлеглих, на особистій відданості політичному лідеру, вож­дю. В. переважно властивий для тоталітарних і авторитарних режи­мів.

Возз'єднання - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає об'єднання народів (націй).

Волюнтаризм - (лат. уоіипіагіиз - залежний від волі) - позиція суб'єкта полі­тики, згідно з якою головним чинником досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління й політичні наміри.

Геноцид - (грец. §епоз - рід і саесіеге - вбиваю) - здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етні­чної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти.

Геополітика - (грец. §е - земля і роїіііке - політика) - політологічна .конце­пція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль геогра­фічних чинників (просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та ін.).

Герб державний - (нім. егЬе - спадщина) - відмінний знак держави, офіцій­но прийнята емблема, виконана за законами геральдики й зображу­вана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо.

Геронтократія - (грец. £егоп - старий і кгаіоз - влада) - правляча політична й управлінська еліта, яка складається з людей похилого віку.

Гімн державний - (грец. путпоз — урочиста пісня) - урочиста пісня, офі­ційно визначена як символ державної єдності.

Глава держави - державна посада, інституція, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, яка уособлює єдність нації, симво­лізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії «гілок» державної влади між со­бою. Глава уряду - керівник виконавчої влади в державі (прем'єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо), чільна фігура в систе­мі державного врядування, громадського адміністрування.

Гласність - один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід'ємному праві кожного громадянина на отримання повної й ві­рогідної інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці.

Глобалізм - (франц. §1оЬа1 - загальний, всесвітній) - політична практика, зо­рієнтована на розв'язання локальних суспільних проблем з урахуван­ням їхнього взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш загаль­ними, з передбаченням їх наслідків для світових процесів.

Голосування - безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Складається з ідентифікації (засвідчення особи) виборця, отримання бюлетеня і власне голосування.

Громадська думка - відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, діяльності, політики.

Громадські об'єднання - об'єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних

прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та гро­мадськими справами.

Громадянське суспільство - суспільство громадян із високим рівнем еко­номічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільст­во рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємо­діє з нею заради спільного блага.

Громадянськість - світоглядно-психологічний стан людини, що характери­зується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави вико­нання її функцій, відповідальним ставленням до своїх обов'язків пе­ред державою, патріотизмом.

Група тиску - (прованс. §гор - вузол, £гораг - зв'язувати) - суспільно-політичне об'єднання, яке прагне задоволення власних інтересів че­рез вплив на державну владу або політичні партії. Від партії Г. т. від­різняється , тим, що вона безпосередньо не бореться за владу, не бере участі в керівництві та управлінні державою.

Дезінформація - (франц. сіез - заперечення та іпГоппаІіоп - повідомлення) -завідомо неправильна, неправдива інформація.

Декларація - (лат. сіекіаго - заявляю, оповіщаю) - офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними ор­ганізаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних пози­цій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Делегат - (лат. о!е1е§аш5 - посланець) - обраний або призначений представ­ник спільноти, громадсько-політичної організації, наділений повно­важеннями приймати авторитетні рішення, здійснювати, репрезенту­вати й захищати їхні інтереси на переговорах, нарадах, з'їздах тощо.

Демагогія - (грец. дета£0£Іа, від сіетоз - народ і а§о - веду) - форма свідо­мого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труд­нощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнен­ня політичного успіху.

Демократія - форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунту­ється на визнанні народу джерелом влади.

Демократія представницька - порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (ви­борними або призначеними).

Депортація - (лат. дерогіаііоп - вигнання, вислання) - примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режи­мом як соціально небезпечні.

Депутат - (лат. сіериіашз - визначений, посланий) - особа, уповноважена ко­лективом для виконання якихось відповідальних завдань, доручень, виступів від його імені, для репрезентування й відстоювання його ін­тересів.

Держава - форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Держава демократична - тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути та демократи­чний тип політичної культури, які забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із широкими громадянськими правами і свободами.

Держава правова - тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність гро­мадянина й держави.

Держава соціальна - держава, що прагне до забезпечення кожному грома­дянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі — приблизно однакових життє­вих шансів та можливостей для самореалізації особистості.

Державний устрій - спосіб організації адміністративно-територіальної, на­ціонально-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.

Деспотизм - (грец. сіезрої - володар, самодержець) - система державного устрою, необмежена монархія, яка характеризується абсолютним свавіллям влади та безправ'ям підданих; самовладдя, жорстоке при­душення волевиявлення народу.

Децентралізація - (лат. де... - заперечення сепігаїіз - серединний) - управ­лінська політична система, покликана здійснювати владно значущі практичні рішення, що географічно чи організаційно перебувають поза межами безпосереднього впливу центральної влади; політичний процес, що передбачає делегування центральним урядом певних по­вноважень на місцевий рівень з метою оптимізації практичного ви­рішення питань загальнонаціональної ваги, а також втілення в життя специфічних регіонально-локальних програм.

Диктатура - (лат. сіісіашга - необмежена влада) - нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соціальної групи в державі, регіоні, що спира­ється на силу, а також відповідний політичний режим (скажімо, Д. пролетаріату); тимчасовий авторитарний режим, що вводиться на строк дії надзвичайних обставин для вжиття рішучих заходів, спря­мованих на виведення країни з кризового стану (приміром, Д. гене­рала Піночета в Чилі).

Дисиденти - (лат. сііззісіепіз, сііззісіепиз - незгідний, від сііззісіеге - не пого­джуватися, розходитися) - інакомислячі особи, які виступають проти існуючого державного (політичного) ладу певної країни, протистоять офіційній ідеології та політиці.

Дискредитація - (франц. сіізкгешЧег - підривати довіру) - умисне зганьблен­ня чийогось імені, підрив довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. У політиці вживається як один із засобів боротьби з по­літичними супротивниками заради досягнення успіху в передвибор­чих змаганнях.

Дискримінація - (лат. шзсгітіпаїіоп - розрізнення, розділення) - свідоме об­меження свободи діяльності учасників політичного процесу; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи інших учасників політичного життя їхніх конституційних та інших прав і свобод.

Діаспора - (грец. шазрога - розсіяння) - розселення по різних країнах наро­ду, вигнаного обставинами, завойовниками або й власною владою за межі батьківщини; сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх наща­дків, які проживають за її межами.

Догматизм - (грец. сІО£та - вчення, усталена думна) - однобічне, некритичне, схематичне мислення, що спирається на догми, на застиглі й незмінні формули, без урахування реальних умов, потреб життя і практики.

Доктрина - (лат. сіосігіпа - вчення) - систематизоване філософське, політич­не чи ідеологічне учення, сукупність принципів, концепцій.

Егалітаризм - (франц. е^аіке - рівність) - теорія, що обстоює пріоритет рів­ності як принцип організації суспільства.

Екстремізм - (лат. ехігегтшз - крайній) - в ідеології й політиці схильність до крайніх поглядів і способів досягнення певних цілей. Екстремісти виступають проти існуючих громадських структур та інститутів, на­магаючись підірвати їхню стабільність, розхитати й ліквідувати їх силою заради своїх групових цілей.

Електорат - (лат. еіесюг - виборець) - громадяни, які мають право голосу для участі в політичних виборах. Рішення й настрої Е. визначають склад виборних органів влади, впливають на позиції політичних лі­дерів і партій.

Еміграція - (лат. еті§гаІіоп - виселення, переселення) - переселення з бать­ківщини в іншу країну, а також тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення.

Етатизм - (франц. еіаі - держава) - поширення активності та впливу держа­ви на соціально-політичне життя із застосуванням централізації, бю­рократизації та концентрації політичної влади.

Етнонаціональні відносини - відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку - націями, народностями, національними група­ми та їх державними утвореннями.

ляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспіль­ній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

Імперія - (лат. ітрегіит - влада, панування) - велика держава, що склада­ється з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, на­родів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, еко­номічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виника­ють внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Імпічмент - (англ. ітреасНтепІ - звинувачення) - особливий порядок і вста­новлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інавгурація - (лат. іпаи§иго - присвячую) - урочиста церемонія вступу на посаду глави держави. Процедура І. передбачає публічне виголо­шення новим главою держави клятви та програмної промови.

Інженерія виборча - (лат. іп§епіит - уроджені здібності, дотепність, талант, геній) - пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів правлячої та політичної еліт щодо завоювання і збереження влади в державі (регіоні, місті тощо).

Інтернування - (франц. іпіегпег - оселяти) - вмотивоване затримання одні­єю державою громадян іншої держави, що перебувають на її тери­торії, обмеження права їхнього пересування й деяких інших прав.

Істеблішмент - (англ. езІаЬПзптепІ - установа) - правляча еліта, керівні ко­ла якоїсь країни.

Кворум - (лат. циошт ргаезепиа зиГПсії) - чиєї присутності достатньо) -встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представницьких органів, конференцій, з'їздів тощо, необхідна й до­статня для того, щоб почати роботу форуму, колективного органу або прийняти правомочне рішення на ньому.

Етнос - (грец. еіппоз - народ) - стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості.

Заколот - таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне пова­лення існуючої влади або примусити її прийняти потрібне рішення.

Закон - нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань сус­пільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

Засоби масової інформації - (франц. іпГоптю - надаю форму, створюю уяв­лення про щось, зображаю) - періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямовані на охоплення необ­меженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, зорієнтовані на виконання специфічних функцій (контролю, спостереження, соціалізації, розвитку культури населення та ін.).

Ідеал - (грец. ісіеа - ідея, поняття, уявлення) - зразок, вища кінцева мета пе­вних прагнень діяльності.

Ідентичність - (лат. ісіепііїїсо - ототожнення) - усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної групи, свого статусу, ролі.

Ідеологія - (фец. ідеа - поняття і 1о§о - вчення) - система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відо­бражає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Іміджологія - наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспі­льній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, вироб-

Компроміс - (лат. сотргогпіззит - угода, згода) - згода, порозуміння з полі­тичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консенсус - (лат. сопзепзиз - згода, одностайність) - згода між суб'єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спіль­них для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди.

Консерватизм - (лат. сопзегуаге - зберігати, охороняти) - політична ідеоло­гія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збере­ження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традицій­них цінностей і морально-правових засад.

Конституціоналізм - теорія і практика обмеження всевладдя держави з до­помогою права, основні норми якого відображено в конституції.

Конституція - (лат. сопзіішііоп - устрій, установлення) - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація - (лат. сопГесІегаїіоп - спілка, об'єднання) - союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об'єднані для досягнення пев­них спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

Конформізм - (лат. сопГогтіз - подібний, відповідний) - пристосовництво, пасивне, беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, до компромісу з власною совістю.

Конфлікт - (лат. сопПісШз - зіткнення) - гостре зіткнення інтересів двох або більше груп з метою реалізації для кожної із сторін-учасниць певних соціально-політичних інтересів, коли реалізація інтересів кожної із сторін може опинитися під загрозою.

Корупція - (лат. соггирііоп - підкуп, занепад) - підкупність, продажність, хабарництво державних посадових осіб, політичних і громадських діячів, урядовців та високопоставлених чиновників.

Культ особи - (лат. сикиз - шанування, поклоніння) - єдиновладдя тоталіта­рного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність - (лат. Іе^ііітиз - законний, правомірний) - здатність політич­ного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм - (лат. НЬегаІіз - вільний) - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємниц­тва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

Лобізм - (англ. ІоЬЬу - кулуари) - діяльність соціальних груп, які обстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої та виконавчої влади.

Макіавеллізм — різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (в тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поста­вленої мети. Термін пов'язаний з ім'ям італійського політичного дія­ча й мислителя Н. Макіавеллі.

Менталітет - (франц. гпепіаіііе - склад розуму, світосприйняття) - своєрід­ний стан, рівень розвитку і спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієн­тацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середо­вища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Міжнародні відносини - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й систе­мами держав, між головними соціальними, економічними, політич­ними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародні організації- об'єднання держав, національних громадських ор­ганізацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіо­нального або глобального характеру, відвернення та врегулювання воєнних конфліктів.

Монархія - (грец. топагсЬіа - єдиновладдя) - форма правління, за якої вер­ховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи - глави держави - спадкоємного монарха.

Народ - біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'яз­ками.

Національна безпека — державна політика, спрямована на створення внут­рішніх і зовнішніх умов, сприятливих для збереження чи зміцнення життєво важливих національних цінностей; стан, що забезпечує за­хищеність інтересів народу й держави, суспільства та його громадян.

Національна політика - науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.

Національні інтереси - інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільст­ва, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.

Національне питання - сукупність політичних, економічних, правових, куль­турницьких, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрішнього та міждержавного спілкування націй, народностей.

Нація - (лат. паїіо - народ) - політично, державно організований народ.

Номенклатура - (від лат. потеп - імена) - коло посадових осіб, призначення та затвердження яких відноситься до компетенції вищестоящих ор­ганів.

Неоконсерватизм - (грец. пеоз - новий і лат. сопзегуаге - зберігати) - сучас­на політична течія, що пристосовує традиційні цінності консервати­зму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс багатьох провідних країн світу наприкі­нці XX ст. («рейганоміка», «тетчеризм»).

Неолібералізм - (грец. пеоз - новий і лат. ІіЬегаїіз - вільний) - сучасна полі­тична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспі­льства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізаціі нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатиський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

Неофашизм - (грец. пеоз - новий, Газсіо - пучок, в'язка) - різноманітні варі­анти відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення.

Олігархія - (грец. оІі^агсЬіа - влада не багатьох) - політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. Термін було запроваджено Платоном і Аристотелем у V - IV ст. до н. є. для позначення однієї з найгірших, на їхню дум­ку, форм правління, коли «владарюють багаті, а бідні не беруть учас­ті у правлінні». Розрізняють О. аристократичну і фінансову.

Опозиція - (лат. оррозііїоп - протиставлення) - протидія, опір певній полі­тиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, осо­ба, ясі виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, кон­ституції, політичної системи в цілому,

Оруеллізм - пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істи­ни з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспі­льну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти ці­лковитого контролю над суспільством. Термін походить від імені ан­глійського письменника Е. Блера (псевдонім Дж. Оруелл (1903-1950) - всесвітньо відомого автора роману-антиутопії «1984».

Охлократія - (грец. осЬІоз - натовп і сгаюз - влада) - домінування в полі­тичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Парламент - (лат. рагіаге - говорити, розмовляти) - найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською фор­мою правління, який обирається населенням.

Підданство - приналежність особи до якоїсь держави, перебування під її юрисдикцією.

Плебісцит - (лат. рІеЬез - простолюд і всііит - рішення, постанова) - всеза-гальне опитування громадян з метою виявити їхню думку, волю й позицію щодо якогось спільного й значущого питання.

Плутократія - (грец. ріиюкгаїіа - влада багатіїв) - політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу; купка найбагатших представників панівного класу.

Плюралізм - (лат. ріигаїізт - множинний) - ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного й соціального розвитку, що випливає з існу­вання декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, заснована на взаємодії та протилеж­ності дій політичних партій і громадсько-політичних організацій.

Поділ влади - принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом її на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють свої повноваження кожна самостійно, врівноважую­чи одна одну.

Політика - (грец. роїіііке - державні й суспільні справи) - організаційна, ре­гулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюєть­ся соціальна діяльність, спрямована головно на досягнення, утри­мання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів і потреб.

Політика внутрішня - діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів окремих верств населен­ня країни, на певне їх підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження існуючого стану в суспільстві або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодії окремих сфер суспільства.

Політика зовнішня - загальний курс держави міжнародних справах, який регулює відносини з іншими державами та міжнародними організа­ціями відповідно до потреб, цілей і принципів її внутрішньої політи­ки.

Політика міжнародна - система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та ін. зв'язків і відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Політична боротьба - явище політичного життя, в основі якого лежить зі­ткнення інтересів різних політичних сил, кожна з яких прагне досяг­ти певної політичної мети.

Політична воля — здатність політичного суб'єкта до послідовної реалізації поставлених цілей у сфері політичної влади.

Політична еліта - (франц. еіке - краще, добірне) - меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними й політич­ними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов'язаних із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Політична етика - (грец. еіНіка, від еіпоз - звичай, характер) - галузь, ас­пект загальної етики, що досліджує моральні засади політики і влади (у широкому розумінні), професійну етику суб'єктів політичної дія­льності (у вузькому розумінні).

Політична зрілість - рівень розвитку особистості, що характеризує ступінь і повноту оволодіння нею досвідом політичних відносин.

Політична ідеологія - система концептуально оформлених політичних, пра­вових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одно­го, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики.

Політична криза - фаза політичного процесу, яка характеризується пору­шенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефек тивного функціонування політичної системи; гострий, важкий полі­тичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична модернізація - 1) комплекс науково-методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру і напрямів політичних змін на історичній, сучасній і постсучасній стадіях загально цивілі-заційного розвитку з розкриттям на рівні окремо взятих соціумів усі­єї сукупності відносин: держава - міжнародна система, держава — громадянське суспільство, держава - особистість, індивідуум - інди­відуум та ін.; 2) практичне втілення елементів раціоналізації влади і політичної бюрократії через органічне поєднання політичних, еко­номічних і духовних чинників соціального розвитку; зростання здат­ності політичної системи адаптуватись до нових соціальних зразків; ослаблення і заміну традиційних еліт модернізаторськими; подолан­ня відчуження населення від політичного життя й забезпечення його групової та індивідуальної участі в ньому; постійне вдосконалення нормативної та ціннісної систем суспільства.

Політична опозиція - легальна форма протистояння, протидії певної соціа­льної або політичної групи чи партії офіційному курсові.

Політична орієнтація - (франц. огіепіагіоп - звернений на схід, від лат. огіепз - схід) - певні уявлення політичних суб'єктів про цілі, завдан­ня діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.

Політична партія - організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу чи класів, соціальної верстви чи верств, та на­магається реалізувати їх завдяки отриманню державної влади або пе­вної участі в ній.

Політична подія - конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з політичною владою з метою впливу на неї задля задоволення влас­них вимог і побажань.

Політична свідомість - опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відо­бражають політико-владні відносини.

Політична ситуація - конкретне співвідношення політичних сил, сукупність подій, результат політичної діяльності.

Політична система суспільства - інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечу­вати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Політична соціалізація - процес засвоєння індивідом упродовж життя полі­тичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політична стабільність - стан динамічної рівноваги політичних сил.

Політична участь - залучення людей до процесу політико-владних відно­син, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої, вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Політичне відчуження - процес, який характеризується сприйняттям полі­тики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які панують над лю­диною, пригнічують її.

Політичне життя - одна з основних сфер суспільного життя, пов'язана з дія­льністю і відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних су­б'єктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво полі­тичної влади у процесі політичного розвитку.

Політичне прогнозування - наукове дослідження (передбачення) перспек­тив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та полі­тичного процесу загалом.

Політичне рішення - політична дія інформованого суб'єкта влади для реалі­зації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх, внутрішніх умов функціонування даного суб'єкта і визначення перспектив його подальшого розвитку.

Політичне управління - цілеспрямований вплив людей і владних структур на суспільство в цілому або на окремі його сфери з метою їх оптимі-зації (впорядкування, вдосконалення і розвитку) та досягнення пев­них цілей.

Політичне функціонування - забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.

Політичний авантюризм - (франц. ауепіиге - пригода) - політичні наміри й дії, що спираються на віру та обман, спрямовуються на здійснення мети, заснованої на уявленнях, бажаннях, міфічних переконаннях без урахування реальних політичних сил і можливостей, розрахованої на випадковий успіх.

Політичний блок - (англ. Ьіоск - угода, союз) - об'єднання, союз політич­них партій, громадських організацій, груп людей задля узгоджених дій, досягнення спільних, насамперед політичних цілей.

Політичний конфлікт - зіткнення несумісних, часом протилежних, інтере­сів, дій, поглядів окремих людей, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних і політико-економічних організацій (блоків).

Політичний лідер - (англ. Іеад - вести, керувати, схиляти до чогось) - глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, якоїсь громади тощо; популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля лю­дей для досягнення якоїсь спільної мети.

Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і технологій досліджен­ня, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний менеджмент - система управління політичними процесами; на­ука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передба­чення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного ке­рівництва та забезпечення реалізації в політичній практиці.

Політичний процес - послідовність подій, зумовлених певними обставина­ми; сукупність послідовних дій для досягнення результату.

Політичний режим - (франц. ге§іте - управління) - сукупність методів, за­собів і способів, із допомогою яких владні органи здійснюють упра­вління суспільством і забезпечують своє політичне панування.

Політичний розвиток - багатовимірний процес, у ході якого в результаті взаємодії різноманітних політичних сил здійснюються зміни у полі­тичній поведінці, політичній культурі, в самій політичній системі су­спільства.

Політичні відносини - реальні практичні відносини, взаємозв'язки соціаль­них суб'єктів, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється полі­тична діяльність - співробітництво чи боротьба (вибори, референду­ми, мітинги, зібрання, маніфестації, страйки тощо).

Політичні обставини - умови політичного функціонування і розвитку сус­пільства, які виражаються у співвідношеннях політичних сил щодо оволодіння, утримання й використання політичної влади.

Політичні технології- (грец. ІесЬпе - мистецтво, майстерність) - сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необ­хідного політичного результату.

Політологія - (грец. роїіііке - політика і грец. 1о§оз - вчення) - наука, об'єк­том якої є політика та її взаємовідносини з людиною й суспільством; посідає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві. Щодо П. в зарубіжній та вітчизняній літературі часто вживаються терміни «політична наука», «наука про політику», «політична соціо­логія», що відображають традиції та особливості національних полі­тологічних шкіл.

Популізм - (лат. рориіиз - народ) - загравання певних політиків і політичних сил із масами, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних ус­піхів у вирішенні соціально-економічних проблем у разі приходу до влади.

Регламент - (франц. ге§1атепІ, від лат. ге§и1а - правило) - сукупність норм, настанов і правил, які регулюють організацію роботи, порядок скли­кання та проведення сесій, з'їздів, конференцій, нарад, зборів, проце­дуру виборів членів керівних органів, порядок внесення й обгово­рення питань порядку денного, вироблення та прийняття рішень з них, методи визначення доповідача, утворення допоміжних органів, надання прав, обов'язків і повноважень їхнім членам. Р. розробляєть-

ся й приймається сесіями, з'їздами, конференціями, зборами та керів­ними органами політичних організацій і покликаний служити забез­печенню їх безперебійної, ефективної й оперативної роботи. Окремі положення Р. бувають предметом гострої політичної, міжфракційної боротьби, позаяк вони можуть впливати на прийняття рішень та на їхній зміст.

Республіка - (лат. гезриЬІіка, від тез - справа, риЬІік - громадський) - форма державного правління, за якої вища влада належить виборним пред­ставницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Референдум - (лат. геГегепсіит - те, що має бути повідомлене) - спосіб при­йняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосу­вання.

Самоврядування місцеве - політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністра­тивно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.

Світовий політичний процес - сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільностей та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі в царині міжнародного життя.

Сепаратизм - (франц. зерагаїівте, від лат. зерагашз - окремий) - рух за те­риторіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними озна­ками.

Система багатопартійна - цілісне утворення, що формується всередині по­літичної системи суспільства на основі усталених зв'язків між полі­тичними партіями, які відрізняються програмними настановами, так­тикою, внутрішньою структурою. С. б. є одним із критеріїв розвине­ної політичної системи суспільства та її атрибутів; існує лише в демократичних країнах із чітким правовим регулюванням соціально-політичного життя та наявністю громадянського суспільства.

Система однопартійна - неконкурентний тип партійної системи, що склада­ється з представників або членів однієї політичної партії. Існувала в СРСР, деяких інших соціалістичних країнах. На сучасному етапі по­ширена в постколоніальних країнах, де поки що не сформувалися су­часна розвинена соціальна структура і відповідний їй політичний плюралізм.

Соціал-демократія - ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійс­нення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Соціалізм - (лат. зосіаііз - суспільний) - вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, від­сутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціаль­но забезпеченої свободи особистості.

Соціотехніка - сукупність форм, методів і засобів, які використовуються су­б'єктами управління для досягнення поставлених цілей; стиль управ­ління, який є суб'єктивно-особистісною формою реалізації певних методів.

Структура держави - система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави.

Структура політичної системи - сукупність владних інститутів, що пов'я­зані між собою і створюють стійку цілісність.

Суверенітет - (нім. зиуегапііаі, франц. зоиуегапііе - верховна влада) - неза­лежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Теократія - (грец. іЬеоз - Бог і кгаїоз - влада) - форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви та духовенству.

Тероризм - (лат. Іеггог - жах, страх) - здійснення політичної боротьби засо­бами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політични-

ми противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і настрахання, політичних вбивств, провокацій.

Технології виборчі - сукупність політико-організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певно­го політика, групи політиків, політичної організації чи їх об'єднання.

Толерантність - (лат. юіегапііз - терплячий) - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неод­мінною умовою демократичного, правового, стабільного суспільно-політичного устрою.

Тоталітаризм - (лат. Іоіаііз - увесь, повний) - спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колекти­вними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.

Узурпація - (лат. изиграііо - оволодіння) - насильницьке, протизаконне за­хоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повно­важень.

Українізація — політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на по­чатку 30-х років XX ст., спрямована на більш органічне впроваджен­ня радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами національних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.

Унітарна - (лат. ипііаз - єдність, однорідний, що складає ціле) держава -єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи націо­нально-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійнос­ті, статусу державного утворення.

Управління конфліктом - врегулювання, розв'язання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його суб'єктів.

Устрій адміністративно-територіальний - певний спосіб територіального улаштування держави, утворення й діяльності органів державної вла­ди та місцевого самоврядування. У. а.-т. будь-якої держави - це по-

діл її території на певні частини — краї, області, провінції, землі, штати, департаменти, губернії, волості, повіти, райони, кантони то­що. Він зумовлений соціальною природою держави, традиціями іс­торичного розвитку, завданнями й цілями пануючого режиму.

Фашизм - (лат. Газсіо - пучок, в'язка) - ідейно-політична течія, що сформу­валася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реаль­ності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екст­ремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.

Федерація - союзна держава, до складу якої входять державні утворення -суб'єкти федерації.

Фемінізм - (лат. Гетіпа - жінка) - інтелектуальний та суспільно-політичний рух, що виступає за розширення прав і ролі жінок у суспільстві.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утво­рення її органів та їх взаємини з населенням.

Фрустрація - (лат. Гшзігаїіо - обман, невдача) - обман, введення в оману; даремна надія, невдача.

Футурологія - (лат. Гишгит - майбутнє і грец. І0£05 - слово, поняття, вчен­ня) - царина теоретико-практичного знання, спрямованого на аналіз перспектив історичного життя людини і людства.

Харизма - (грец. спагізта - милість, благодать, божий дар) - особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.

Хунта - (ісп. ]шїїа - зібрання, об'єднання) - група заколотників, яка незакон­но захоплює владу і править із застосуванням диктаторських мето­дівЦезаропапизм - (лат. саеїзаг - цезар, рара - папа) - політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі всього церковного життя; поєд­нання в особі державного правителя вищої світської духовної влади.

Централізація - (лат. сепігаїіз - серединний) - політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концен­трацією влади в єдиному центрі.

Цивілізація - (лат. сіуіііз - громадянський) - форма спільного життя людей, якій притаманне відтворення власної матеріальної та соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй ду­ховних норм, цінностей та ідеалів.

Шовінізм - (франц. сЬацуіпізте - від імені капрала наполеонівської армії Н. Шовені) - агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненави­сті

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

З ДИСЦИПЛІНИ «ПОЛІТОЛОГІЯ»

Номер теми контрольної роботи обирається за останньою цифрою особистого шифру студента. Наприклад, шифр 0002005, то обраний студентом номер контрольної роботи може бути 5, 15, 25, 35. Якщо шифр 0002021, то можливо обрати номер теми серед таких варіантів: 1, 11,21,31.

Студент обирає на свій розсуд одну із тем під цими номерами. В тому випадку, коли потік, на якому читається даний курс, невеликий за кількістю студентів, викладач може запропонувати вибір тем контроль­них робіт за номерами студентів у списку академічних груп.

Підготовка до написання контрольної роботи

При підготовці до написання контрольної роботи з політології, перш за все, необхідно опрацювати конспект лекцій з обраної теми, потім озна­йомитися з рекомендованою літературою, вивчити відповідний розділ під­ручника. Студент повинен з'ясувати значення невідомих або мало зрозу­мілих йому термінів, які використовуються при висвітленні теми. Для цьо­го треба скористатися словником політологічних термінів, який є в даному посібнику, а також енциклопедичним політологічним словником.

Майже вся рекомендована література, що необхідна для написан­ня контрольної роботи, є в бібліотеці університету і філій.

Вимоги до оформлення і змісту контрольної роботи

При виконанні контрольної роботи необхідно дотримуватись та­ких вимог:

1. Обсяг контрольної роботи 15 сторінок учнівського зошиту або 20 сторінок на аркуші формату А-4. Робота може бути написана власноручно або надрукована.

2. На титульному аркуші роботи слід вказати назву навчального за­кладу, шифр або ж номер студентського квитка, назву предмету, прізвище, ім'я та по-батькові (повністю) студента, індекс навчальної групи, свою до­машню адресу. Зразок оформлення титульника контрольної роботи нада­ється в кінці даного методичного посібника .

3. На першій сторінці контрольної роботи вказується номер теми, її назва та план .

4. Сторінки тексту контрольної роботи обов'язково нумеруються. Виклад теми повинен бути грамотним, логічним, відповідати плану ко­нтрольної роботи як за змістом, так і за порядком питань плану роботи. Після розкриття кожного питання плану слід робити короткі висновки. Порядок висвітлення питань повинен відповідати плану роботи. Викла­дання питань повинно мати завершений характер. Кожне питання в тек­сті роботи необхідно виділяти, позначати цифрами, які відповідають нумерації плану. Завершенням роботи є загальний висновок по темі. Це важлива частина контрольної роботи, в якій студент повинен самостій­но сформулювати актуальність теми, зробити політологічні узагальнен­ня, ув'язати теоретичні проблеми з політичною практикою.

5. На завершення контрольної роботи наводиться список викорис­таної літератури. І після цього - підпис автора і дата написання роботи.

6. Термін представлення контрольної роботи на перевірку не піз­ніше, ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії.

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБОТ

Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

План

1. Предмет і методи політології.

2. Структура та функції політології.

3. Політологія в системі суспільних наук.

Тема 2. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ

План

1. Політичне управління і політичні технології.

2. Політичний маркетинг і менеджмент.

3. Політичне прогнозування.

Тема З. ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

План

1. Поняття і функції політики.

2. Види політики. Політика як наука і мистецтво.

3. Взаємозв'язок політики з іншими сферами суспільного життя.

Тема 4. РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ПОЛІТИКУ

В ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

План

1. Політична думка Стародавнього світу і Античності.

2. Західноєвропейська політична думка Середньовіччя.

3. Політичні вчення епохи Відродження.

Тема 5. ПОЛІТИЧНА ДУМКА НОВОГО ЧАСУ (XVII - поч. XX ст.).

План

1. Розвиток політичної думки Нового часу.

2. Основні напрями політичної думки XIX століття.

3. Політичні вчення початку XX століття.

Тема 6. ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ

ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

План

1. Політичні погляди за часів Київської Русі.

2. Політична думка в українських землях у ХУІ-ХУІІ ст.

3. Політична думка в Україні у XVIII ст.

Тема 7. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА XIX - початку XX ст.

План

1. Розвиток політичної думки України у першій половині XIX ст.

2. Політична думка України другої половини XIX ст.

3. Основні напрями української політичної думки першої третини XX ст.

Тема 8. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА ДУМКА

І ОСНОВНІ ПОЛІТОЛОГІЧНІ ШКОЛИ

План

1. Генеза сучасної політології.

2. Політологічні школи і основні напрямки їх досліджень.

3. Сучасна політична думка і політична наука в Україні.

Тема 9. СВІТОВІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ

План

1. Поняття, сутність і функції суспільно-політичних доктрин.

2. Лібералізм і неолібералізм.

3. Консерватизм і неоконсерватизм.

4. Соціал-демократична доктрина.

5. Фашизм і неофашизм.

Тема 10. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

План

1. Сутність політичної влади.

2. Поняття легітимності і принцип розподілу державної влади.

3. Політична влада в Україні та її особливості

Тема 11. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

План

1. Поняття і структура політичної системи.

2. Функції і типологія політичних систем.

3. Сучасні теорії політичної системи.

Тема 12. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

План

1. Сутність і структура політичної системи.

2. Особливості становлення політичної системи України.

3. Розвиток політичної системи незалежної України.

Тема 13. ДЕРЖАВА - ГОЛОВНИЙ ІНСТИТУТ

ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

План

1. Сутність, основні ознаки та функції держави.

2. Вищі органи сучасної держави і розподіл державної влади.

3. Форми держави - за правлінням, устроєм та режимом.

Тема 14. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ І ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

План

1. Форми державного правління.

2. Форми державного устрою.

3. Особливості устрою та форм державної влади в Україні.

Тема 15. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗБУДОВА

НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

План

1. Українська держава - результат політичного самовизначення українського народу.

2. Розбудова демократичної системи державної влади в суверенній Україні.

3. Формування органів державної влади на місцях та системи місце­вого самоврядування.

Тема 16. Правова держава

План

1. Сутність та основні ознаки правової держави.

2. Суверенна, демократична, соціальна, правова держава.

3. Становлення та особливості правової держави в Україні.

Тема 17. ПОЛІТИКА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

План

1. Основні концепції громадянського суспільства.

2. Взаємозв'язок держави і громадянського суспільства.

3. Проблеми і шляхи становлення громадянського суспільства в Україні.

Тема 18. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

План

1. Сутність, функції і типологія політичних партій.

2. Партійні системи у сучасному світі.

3. Політичні партії і партійна система України.

Тема 19. ОСОБЛИВОСТІ ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

План

1. Сутність політичних партій і партійних систем.

Політичні партії в Україні: тенденції розвитку.

Партійно-політична система сучасної України.

Тема 20. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ

План

1. Поняття і сучасні концепції політичних еліт.

2. Типологія і шляхи формування політичних еліт.

3. Політична еліта сучасної України: проблеми становлення.

Тема 21. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

План

1. Сутність і функції політичного лідерства.

2. Типологія політичного лідерства.

3. Механізми формування політичного лідерства.

Тема 22. ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

План

1. Сутність і функції громадсько-політичних рухів та організацій.

2. Профспілки у демократичних державах.

3. Суспільні рухи і організації в Україні, їх особливості.

Тема 23. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ

План

1. Поняття і структура політичного режиму.

2. Типологія політичних режимів.

3. Трансформація політичних режимів.

Тема 24. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

План

1. Сутність політичної культури і її функції.

2. Структура і типи політичної культури.

3. Особливості політичної культури українського суспільства.

Тема 25. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

План

1. Політична свідомість як базовий елемент політичної культури.

2. Структура політичної свідомості, її різновиди.

3. Політична соціалізація особистості.

Тема 26. ПОЛІТИКА І ОСОБИСТІСТЬ

План

1. Особистість як суб'єкт і об'єкт політики.

2. Права особистості і проблеми їх реалізації у сучасному світі.

3. Політична соціалізація особистості: типи і види політичної пове­дінки.

Тема 27. ДЕМОКРАТІЯ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

План

1. Сутність демократії і її основні риси.

2. Основні концепції демократії.

3. Розвиток демократії в Україні: успіхи і проблеми.

Тема 28. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ

ТА РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ

План

1. Сутність демократії, її основні принципи та прояви у суспільстві.

2. Становлення та розвиток демократичних засад в Україні.

3. Пряма і представницька форми української демократії.

Тема 29. ВИБОРЧІ ПРОЦЕСИ І СИСТЕМИ

План

1. Сутність і механізми виборчого процесу.

2. Типи виборчих систем.

3. Особливості виборчої системи України.

Тема ЗО. СУЧАСНА ЕТНОПОЛІТИКА

План

1. Сутність, структура і функції етнополітики.

2. Нація і держава.

3. Національно-державна політика в Україні.

Тема 31. ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ

План

1. Взаємовплив політики і моралі у суспільстві.

2. Влада і політична етика.

Політика і мораль в умовах реформування українського суспільс­тва

Тема З2. ПОЛІТИКА І РЕЛІГІЯ

План

1. Релігійні конфесії як суб'єкти політики.

2. Релігійно-клерикальні доктрини сучасності.

3. Держава і церква в Україні: особливості взаємовідносин.

Тема 33 ПОЛІТИКА І ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ

План

1. Політичні конфлікти і кризи: види і причини.

2. Управління політичними конфліктами.

3. Особливості сучасних політичних конфліктів і криз.

Тема 34. НАЦІЯ ЯК СУБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ

План

1. Сучасні нації як суб'єкти світової політики.

2. Національне відродження, національна ідея і націоналізм.

3. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй.

Тема 35 СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС

І СУЧАСНІ МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

План

1. Світовий політичний процес в умовах глобалізації.

2. Міжнародна політика і міжнародні політичні відносини.

3. Україна у системі міжнародно-політичних відносин.

Тема 36. УКРАЇНА В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИХ

ВІДНОСИН

План

1. Основні засади і напрями зовнішньої політики України.

2. Україна в умовах глобальних політичних трансформацій.

3. Україна між Сходом і Заходом: СНД, Європейський Союз та НАТО.

Тема 37. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ - СУБ'ЄКТ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ.

План

1. Об'єктивні передумови й початок європейської інтеграції.

2. Основні етапи політичного розвитку Європейського Союзу.

3. Європейський Союз - важливий суб'єкт сучасної світової політики.

Тема 38. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

План

1. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції.

2. Формування політичного та договірно-правового співробітництва

України і ЄС.

3. Сучасний стан співробітництва України і Європейського Союзу.

Тема 39. НЕДЕМОКРАТИЧНІ РЕЖИМИ І ПЕРЕХІД ДО ДЕМОКРАТІЇ

План

1. Тоталітаризм: види, умови зародження, розвитку та краху.

2. Авторитарні режими і їх різновиди.

3. Демократизація як глобальний процес.

Тема 40 ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

План

1. Глобалізація соціальних і економічних процесів.

2. Основні напрями глобалізації політики.

3. Україна і світові глобальні проблеми.

Міністерство освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін