7. Інстинктивна поведінка і психічне відображення.

 Психічний компонент інстинктивного поведінки, точніше, психічне відображення при інстинктивних діях тварин необхідно вивчати на завершальній фазі поведінкового акту і в якійсь мірі на що безпосередньо примикає до неї псмеднем етапі пошукової фази, оскільки тут елементи научения грають найменшу роль. При цьому треба сказати, що у світлі сучасних даних і концепцій етології це питання ще спеціально не вивчався і тому доводиться тут обмежуватися лише деякими загальними міркуваннями.

 Ми бачили, що в міру наближення до завершальної фази руху тварини стають все більш обмеженими, одноманітними, стереотипними, і є всі підстави вважати, що в такій же мірі відображення навколишнього світу стає все біднішим, обмеженим. Якщо на перших етапах пошукового поведінки тварина в пошуку ключових подразників керується багатьма різноманітними орієнтирами в навколишньому середовищі, то в міру звуження дії зовнішніх агентів, напрямних поведінку тварини, орієнтація все більше здійснюється тільки по напрямних ключовим подразників, а в завершальній фазі проводиться вже виключно за ним .

 Разом з тим ми тепер уже знаємо, що як направляючі, так тим більше і пускові ключові подразники являють собою елементарні фізичні та хімічні ознаки, що сприймаються твариною «у відриві» від об'єкта, якому вони притаманні. Отже, тварина отримує на завершальній фазі лише вельми неповну, «однобоку» інформацію про деякі - причому  несуттєвих! - Зовнішніх ознаках об'єктів інстинктивних дій. Правда, ці ознаки є постійними і в цьому відношенні характерними для цих об'єктів.

 Однак, що для нас зараз важливо, тварина, реагуючи на ці ознаки, по суті, не отримує відомості про сам об'єкт (неживий предмет або іншому живій істоті): ознаки - ключові подразники - є тільки орієнтирами, напрямними дії тварини на цей об'єкт, носій цих орієнтирів.

 Це з досконалою очевидністю випливає з наведених вище експериментів, в яких справжні об'єкти інстинктивних дій замінялися вельми абстрактними макетами. Згадаймо, що в цих умовах вдалося отримати навіть сверхоптімальние «перебільшені» інстинктивні реакції. Самець колюшки в завершальній фазі боротьби за гніздовий ділянка не бачить різниці між живою рибою-суперником і шматком жерсті або пластмаси. Він бачить тільки «червоне», і цього йому в даній ситуації цілком достатньо, щоб зреагувати на це «червоне», яке в даному випадку, до речі, виступає одночасно як спрямовує і пусковий ключовий подразник.

 Отже, тут у наявності первинно генералізована реакція на загальний елементарний ознака (точніше, на сукупність декількох таких ознак, оскільки в природних умовах діють не одне лише «червоне», а й деякі інші ключові подразники). Ця ознака сприймається недифференцированно, як просте відчуття (точніше, сприймаються суми відчуттів). Про це свідчить відсутність реакцій на форму об'єкта - носія ознаки, та й взагалі на об'єкт (предмет або рибу) як такої. Ясно, що тут виявляється дуже бідне, вкрай поверхове і обмежене відображення навколишнього світу, нижча форма психічного відображення. Але цікаво, що таке відображення, властиве нижчим представникам тваринного світу, повною мірою збереглося і у вищих тварин - хребетних і продовжує у них грати головну роль в підтримці життєдіяльності особини і продовження роду.

 Про те, як це розуміти, вже говорилося вище. Еволюція тваринного життя могла йти лише дорогою відбору якомога більш простих, але і найбільш постійних орієнтирів (або, що не змінює суті справи, створення таких специфічних орієнтирів, коли мова йде про тварин одного виду, що є носіями ключових ознак), керуючись якими організми могли б успішно, не відволікаючись іншими, випадковими, мінливими ознаками, здійснювати найважливіші життєві функції.

 Правда, як виявляється, наприклад, з описаних дослідів з пташенятами дроздів, у вищих тварин ключові стимули представлені і більш складними за своєю структурою типами. У зазначеному прикладі має місце реакція на конфігурацію і на просторові співвідношення деталей об'єктів інстинктивних рухів, що вже відповідає елементарним сприйняттям. Це, очевидно, одне з важливих проявів прогресивного розвитку інстинктивної поведінки в ході еволюції. Однак, як показують ті ж експерименти, і тут немає справжнього предметного сприйняття, бо інакше пташенята не могли б спитати свою матір з картонним диском.

 Примітивність психічного відображення на завершальній фазі інстинктивних дій є наслідком бідності самої моторики в цій фазі. Як ми знаємо, рухова активність, спрямована на навколишнє середовище, є джерелом пізнання цього середовища. Однак настільки стереотипні руху з настільки обмеженою, спеціальною функцією, якими є інстинктивні рухи, вроджені рухові координації, не можуть служити скільки придатною основою для пізнання навколишнього світу.

 Вроджені рухові координації (у всякому разі в їх типовій формі) і не виконують цю функцію, а ключові подразники, що сприймаються на завершальній фазі (та й на окремих етапах пошукового поведінки), що не пізнаються, а впізнаються вродженим чином завдяки наявності вроджених пускових механізмів, щоб потім використовуватися як орієнтири або - і того менше - як «кнопки» пуску інстинктивних реакцій. Тут більше нічого немає, крім, імовірно, позитивною або негативною емоційного забарвлення відчуттів від сприйманих стимулів і власних рухів. Пізнавальні ж функції і взагалі все багатство психічного відображення приурочені до початкових етапах пошукового поведінки, де повною мірою діють процеси навчання. 8. Значення інстинктивної поведінки у житті тварин Інстинкти – несвідомі, вроджені акти поведінки тварин у відповідь на складні або комплексні подразники (від лат. інстинктус – спонука, мотив).  За своїми фізіологічними механізмами інстинкти – складні «ланцюгові» рефлекси. Вони складаються не із поодинокого рефлексу, а із ряду послідовних, пов'язаних один з одним рефлексів. Наприклад, при відкладанні яєць самка їздця за допомогою нюху відшукує під корою дерева личинку іншої комахи , потім проколює кору дерева і відкладає у знайдену личинку своє яйце.  Інстинкти тварин досить різноманітні і завжди пов'язані із найважливішими біологічними потребами: статевий інстинкт, піклування про потомство, гніздування, висиджування яєць, вигодовування пташенят, навчання здобуття їжі, міграції, стадний інстинкт, … У вищих тварин та людини малята здатні копіювати поведінку батьків. Тому при спілкуванні з батьками інстинктивна діяльність розвивається швидше. Водночас інстинкти під впливом умовних рефлексів, набутих у процесі індивідуального розвитку, можуть дещо змінюватися. Інстинктивна діяльність людини проявляється неусвідомленими діями.  Інстинкти в людини як ланцюги вроджених безумовних рефлексів можуть проявлятися по-різному, залежно від внутрішніх потреб людини, конкретної ситуації, змінюватися з віком. Наприклад, інстинкт самозбереження може проявлятися втечею від небезпеки, обережною поведінкою або агресією. Усім відомий материнський інстинкт – це потреба матері дбати про дитину та захищати її.  Відмінні особливості інстинктів. 1. Це цілісні, складні і тривалі дії, наприклад, риття нір, вистежування і відловлювання здобичі… 2. Вроджена форма поведінки, що виконується без попереднього навчання. 3. Інстинктивні дії несвідомі. 4. Інстинктивні дії – видова форма поведінки, що здійснюється за однією і тією ж схемою. 5. На стадії інстинктивної поведінки у тварин значно розвиваються і ускладнюються органи чуттів. При здійсненні інстинктивних дій тварини цілісно сприймають предмети та явища зовнішнього світу і у зв'язку з їхніми особливостями та характером, змінюють свої дії. Отже, інстинкти у тваринному світі – це складна система безумовних рефлексів, пов'язаних із збереженням виду.

@@@@@@@@@@@@@

Індивідуально-пристосувальна діяльність тварини, тобто адаптація особи до конкретних умов середовища, дозволяє йому з більшим чи меншим успіхом виживати, долаючи труднощі та небезпеки повсякденного існування. Ця діяльність різноманітна за складом і включає придбані компоненти різної природи. Розглянемо види індивідуально-пристосовного поведінки, в основі яких лежать процеси навчання.