78. Визначення орієнтовного часу закачки та вимивання нафтової ванни.

Орієнтовний час закачки визначається за формулою

,

де n-кількість цементувальних агрегатів,

- продуктивність цементувального агрегата на n-ній швидкості,м³/с,

- продуктивність цементувального агрегата на I або на нижній швидкості, м³/с,

V_н.в – об’єм нафтової ванни,м³

1 – 1м³нафти який ми закачуємо на пониженій швидкості.

Орієнтовний час вимивання визначається за формулою

,- початок вимивання нафти

деV_м.т – об’єм металу труб, м³

, ванна вся вийшла на устя свердловини.

Г

6. Гідродинамічні дослідження поглинаючих горизонтів і їх суть. Коефіцієнт інтенсивності поглинання.

Гідродинамічні методи дослідження поглинаючих пластів використовують для побудови гідродинамічної моделі, за якою одержують емпіричну залежність між інтенсивністю по­глинання та перепадом тиску на пласт, тобто індикаторну лінію поглинаючого пласта. Гідро­динамічні дослідження проводять на усталених і неусталених режимах фільтрації методом нагнітання або відбору рідини.

Дослідження на усталених режимах фільтрації зводять до визначення усталеного перепа­ду тиску Арі на пласт під час нагнітання (відбору) рідини з продуктивністю , (рис. 6.6)

Рис.6.6 – Методи гідродинамічні досліджень поглинаючих пластів

Їх можна реалізувати за методами:

а) постійних динамічних , рівнів у процесі закачування рідини з продуктивністю , (рис. 6.6,а), де р_і = g(h_c-h_дi); — густина рідини. Метод використовують за умови вели­ких статичних рівнів ( >50 м);

б)усталених нагнітань із продуктивністю , (рис. 8.6,б), , де - тиск на гирлі свердловини;

в)усталених відборів із продуктивністю , (рис. 8.6,в), ; де - тиск на гирлі свердловини під час відбору; р^г — тиск на гирлі закритої свердловини.

Із неусталених методів досліджень поглинаючих пластів найбільш розповсюджений ме­тод спостережень за рівнем рідини в свердловині (рис. 6.6,г), який полягає в одержанні кривої зміни рівня рідини у разі доливання свердловини з постійною продуктивністю (крива 1) або відновлення тиску (крива 2) після заповнен­ня свердловини до гирла. В першому випадку вибирають за умови досягнення динаміч­ного рівня нижче гирла свердловини. В другому випадку після досягнення рівнем рідини гирла свердловину доливають протягом кількох хвилин для забезпечення усталеного режи­му фільтрації.

За результатами неусталених гідродинамічних дослідженьшляхом їх числового диференціювання можна побудувати криві зміни інтенсивності поглинань у разі доливання

та відновлення тиску

де - площа перерізу свердловини на ділянці доливання;

- приріст аргументу (часу) у процесі числового диференціювання, який узгоджується з похибкою вимірювань.

Це дає змогу одержати вихідні дані для побудови квазістаціонарної гідро­динамічної моделі (рис. 6.6,г).

З

59. Заходи з запобігання забруднення навколишнього середовища.

1Для мінімального забруднення навколишнього середовища необхідно, щоб дно і стінки земельних амбарів були добре гідроізольовані.

2 Для запобігання попадання бурових стічних вод (БСВ) та паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за межі майданчика бурової, особливо під час сильних дощів, розробляють спеціальні зливи тощо.

3 Після закінчення буріння свердловини детально описують порядок робіт для нейтралізації та знешкодження відходів буріння. Проводять розрахунок необхідної кількості вапна, мінеральних добрив тощо для проведення технічної та біологічної рекультивації.

4 Під час буріння розвідувальних та газових свердловин додатково розробляють схему повідомлення відповідних служб або організацій, які повинні брати участь у ліквідації аварій та їх наслідків, перелік необхідних технічних засобів та аварійного запасу знешкоджуючих реагентів, спосіб збору та знешкодження речовин на території об’єкта водокористування.

Запобігання забрудненню ґрунтів, з яких знятий родючий шар, та ґрунтових вод

Після зняття і складування родючого шару ґрунту, пла­нування ділянки виконуються роботи з розміщення і монтажу бурового обладнання, земляні роботи з облаштування техно­логічних площадок, амбарів для відходів буріння та роботи з їх гідроізоляції.

Залежно від природно-кліматичних умов, характеру і типу ґрунтів, цільового призначення, наявності ізоляційних матеріалів рекомендується покриття земельної ділянки цемен­тним розчином, залізобетонними плитами, металевими листа­ми, синтетичною плівкою та полімерними матеріалами.

Технологічні площадки під буровою вишкою, циркуля­ційною системою, насосним приміщенням, складом паливно-мастильних матеріалів (ПММ), блоком приготування та очис­тки розчину, складом хімічних реагентів бетонують або по­кривають залізобетонними плитами з гідроізоляцією стиків глиною або бітумною пастою.

Гідроізоляційні матеріали наносяться на сплановані площадки з нахилом (8--10) ° від центру до периферії, а по їх контуру встановлюються залізобетонні, металеві та інші лотки для транспортування забруднених вод до місця збору.

Амбари-накопичувачі відходів повинні забезпечувати роздільний збір шламу, відпрацьованої промивної рідини і стічних вод, а також продуктів опробування свердловини. Схема типового розташування амбарів-накопичувачів наведе­на на рис. 11.2.

Об'єм амбарів-накопичувачів повинен перевищувати об'єм відходів буріння свердловини на 10%.

Глибина амбарів повинна сягати до 3 м і залежить від рівня підземних вод на конкретному майданчику. Якщо від­стань від дна амбару до горизонту підземних вод менше 2 м, то проводять відсипку ґрунтового полотна бурової площадки до відповідного рівня. В місцях з близьким до поверхні землі рівнем підземних вод (в болотистій місцевості) необхідно пе­редбачити безамбарний спосіб буріння.

Дно і стінки амбарів повинні мати захисний гідроізоля­ційний екран, тип якого залежить від фізико-хімічного складу і фільтраційних властивостей ґрунтів. При виборі типу гідро­ізоляційного екрана необхідно, щоб коефіцієнт фільтрації (Кф) відходів в ґрунт не перевищував такі значення:

• при зберіганні розчинних відходів II і III класу небез­пеки -10"⁸ см/с;

• при зберіганні нерозчинних відходів II і III класу не­безпеки - 10'⁷ см/с;

- при зберіганні відходів IV класу небезпеки - 10" см/с. У випадку, коли амбари споруджуються в щільнихглинах,мергелях,аргілітах,де Кф < 1,2 -10 см/с, гідроізоляцій­ний екран не встановлюють.В усіх інших породах слабо або сильно проникних необ­хідно провести гідроізоляцію внутрішньої поверхні амбарів одним із таких способів.1 Протифільтраційний екран з поліетиленовою плівкою.

2. Колоїдно-хімічні екрани на основі ГПАА і бентонітної глини. емульсії.

3. Кольматаційний екран на основі ГКР та поліізобутіле-ну (П-10; П-20).

К