1.2. Контрольованими параметрами для металевих конструкцій є:

• геометричні розміри, прогинання, межа текучості і тимчасовий опір металу;

• відносне видовження;

• ударна в’язкість за різних температур і після механічного старіння;

• хімічний склад сталі;

• межа текучості, тимчасовий опір, відносне видовження, ударна в’язкість і хімічний склад зварних швів, болтів, заклепок;

• розміри (довжина, катет) зварних швів;

• кількість і діаметр заклепок;

• клас точності і клас міцності болтів.

При обстеженні металевих конструкцій до числа контрольованих параметрів (з проведенням лабораторних випробувань) слід включати міцнісні характеристики сталі, зварних швів, болтів і заклепок, їх пластичність, хімічний склад і схильність до крихкого руйнування у випадках, якщо:

• відсутні виконавча документація і сертифікати або наявні в них відомості є недостатніми;

• у конструкціях виявлено пошкодження, пов’язані з низькою якістю сталі (розшарування, крихкі тріщини тощо);

• вишукуються резерви несучої здатності конструкцій;

• метал зазнав пластичних деформацій або впливів високих температур;

• ймовірний розвиток міжкристалітної корозії або корозійного розтріскування металу.

У решті випадків контрольовані параметри, вказані вище, при обстеженні можуть не визначатися, а при виконанні перевірочних розрахунків конструкцій прийматися за проектною і виконавчою документацією.

1.3. Детальне обстеження сталевих конструкцій.

При детальному обстеженні стальних конструкцій проводиться:

• інструментальне вимірювання виявлених при візуальному обстеженні дефектів із визначенням прогинів конструкцій, розкриття тріщин, зміщення опорних вузлів, відхилень конструкцій від вертикалі тощо;

• оцінка корозійного ушкодження конструкцій;

• інструментальне обстеження зварних, заклепувальних і болтових з’єднань;

• визначення фізико-механічних характеристик сталі.

1.4. Визначення якості сталі.

Якість сталі конструкцій визначається шляхом механічних випробувань зразків, їх хімічним і металографічним аналізами.

При лабораторних випробуваннях визначають:

• межу текучості, тимчасовий опір, відносне видовження;

• ударну в’язкість сталі за ГОСТ 9454-78 для конструкцій, для яких це необхідно відповідно до вимог СНиП ІІ-23-81*.

Під час механічних випробувань зразків керуються вказівками ГОСТ 1497-84 і 9454-78, СНиП ІІ-23-81*. Хімічний склад сталі визначають на основі хімічного або спектрального аналізу; структуру сталі – у необхідних випадках (невідома сталь, багаторічна експлуатація тощо) – на основі металографічного аналізу; наявність і характер включень і мікротріщин – за ГОСТ 10243-75 і 5639-82. На підставі лабораторних випробувань сталі визначають її марку відповідно до вимог відповідних чинних стандартів.

Для оцінки технічного стану визначають наступні параметри:

• корозійний стан конструкцій;

• геометричні характеристики сталевих профілів;

• марка сталі;

• розрахунковий опір сталі;

• корозійне зношування;

• наявність дефектів зварнихз’єднань;

• наявність прихованих дефектів;

• лінійні деформації;

• величина навантажень, що діють на конструкції.

На підставі вище зазначеного за результатами випробувань складаються розрахунки конструкцій та їх елементів на основі методів будівельної механіки. Підсумком виконаної роботи є звіт про технічний стан об’єкту.