Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам'ятати, що ОДС вимагає: 1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура, лабораторія, маркетинґ, номенклатура, об'єктивність, поборник, прецедент та ін. неправильно анонімка сотняга гривень заліковка маршрутка фарбовка кадровик астматик хитрун забудько пустуха горбань ручище авто товарняк водичка злодюга правильно анонімний лист сто гривень залікова книжка маршрутне таксі фарбування кадровий працівник хворий на астму хитрий людина, яка забуває дівчина (жінка), яка пустує людина з горбом (горбата людина) велика, сильна рука автомобіль потяг, який перевозить вантаж (вантажний потяг) вода злодій Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями. 2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад: неправильно викладачка хімії касирка (касирша) заводу лаборантка (лаборантша) відділу бригадирка (бригадирша) цеху працівниця фірми учителька школи правильно викладач хімії касир заводу лаборант відділу бригадир цеху працівник фірми учитель школи Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що... Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О. У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г. Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Примітки 1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття). 2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах). 3. Збірні іменники, що позначають: а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: неправильно студентство професура дітва, дітвора малеча піхота птаство мишва черва комашня ганчір'я пахощі штовханина ґгенералітет правильно студенти професори діти малі діти піхотинці птахи миші черви комахи ганчірки запахи поштовхи ґенерали б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: неправильно правильно акторство гра на кону театру та в кіно друкарство виготовлення друкарської продукції поштарі працівники пошти циркачі працівники цирку заводчани працівники заводу городяни мешканці міста 4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус — знавцю, колего, товаришу посаду — директоре, завідувачу, голово звання — професоре, капітане, академіку професію — лаборанте, перекладачу, секретарю родича — батьку, мати, сестре, тітко ім'я — Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію, Маріє, Ольго, Наталю, Любове ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу Іллівно, Анатоліївно, Євгенівно прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику! Вельмишановна панно ївго! Дорога пані Валеріє! Колего Дмитре! Друже Ілле Васильовичу! Пане Петрашуі Добродію Чорноволе! Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка. 5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення. Неправильно правильноГолова Костюк О. П. Голова зборів Костюк О. П. зауважила. зробила зауваження. До 10.07.2002 бригаді До 10.07.2002 бригаді Куця В. Г. треба побілити Куця В. Г. треба побілити актову залу стелю в актовій залі. На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий металевий дипломат. На сходах стояв сивий дипломат. Іноді двозначність можлива у випадку збігу Р. та Д. відмінків: Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адміністрації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами. 6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: неправильно правильно У 2001 р. (році) ... 2001 р. (року) ... У першому році.... Першого року ... У цьому (тому) році... Цього (того) року ... У наступному році... Наступного року... Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці). 7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду II відміни у 3. відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под. 8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад: неправильно правильно придбали нову шкіряну Мемель придбали нові шкіряні меблі зробили позначки різними зробили позначки різним чорнилами чорнилом похорони призначили на ... похорон призначили на ... 9. Пам'ятати, що: — кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза; — в Ор. відмінку множини іменників II відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има, наприклад: неправильно правильно з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами літак з іноземними гістьми літак з іноземними гостями повернулись з грішми повернулись із грошима — одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, Гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI cm. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числівники, а іменники кінець, початок; — однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначе-ну кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів; — не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти, наприклад: неправильно Для транспортування будматеріалів використовували потужних КрАЗів і МАЗів. правильно Для транспортування будматеріалів використовували потужні КрАЗи й МАЗи. 10. Надавати перевагу не дієссловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: неправильно допомагати доручити змагатися наїхати оглянути переговорити правильно надати допомогу дати доручення провести змагання зробити наїзд здійснити огляд вести переговори Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова {доручити, оглянути та под.). 11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: неправильно повідомити студентові сповістити інженерові Карпенку Б.Т. правильно повідомити студента сповістити інженера Карпенка Б. Т. 12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в P., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад: неправильно зазнати біду завдати шкоду пильнувати чистоту шкодувати гроші на освіту радіти перемозі правильно зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад: неправильно правильнозапобігти вибуху було запобігти вибухові було неможливо неможливо рейтинґу не варто рейтингові не варто довіряти довіряти ремонту передувала ремонтові передувала інвентаризація інвентаризація Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад: неправильно інструкція не гарантує безпеку делегати не можуть висловити свої погляди не варто починати оранку ми не припинимо боротьбу відповідь на це не знаходили півроку правильно інструкція не гарантує безпеки делегати не можуть висловити своїх поглядів не варто починати оранки ми не припинимо боротьби відповіді на це не знаходили півроку 13. Іменники з дієсловами уживати в Р. відмінку з прийменниками, наприклад: неправильно правильно ухилятися навчання ухилятися від навчання відмовлятися подорожі відмовлятися від подорожі 14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю. Географічні назви Географічні назви так само бувають іменникового або прик-метникового типу, що й визначає характер їхніх граматичних форм. Зразки відмінювання географічних назв Н. (м.) Харків (Лозова, Барвгнков-е) Р. Харков-а (Лозов-ої, Барвінков-ого) Д. Харков-у (Лозов-ій, Барвінков-ому) З. Харків (Лозов-у, Барвгнков-е) Ор. Харков-ом (Лозовою, Барвінков-им) М. (у) Харков-і (Лозов-ій, Барвінков-ому) Кл. Харков-е (Лозов-е, Барвгнков-е) Н. Верхн-я Мануйлівк-а Р. Верхнь-ої Мануйлівк-и Д. Верхн-ій Мануйлівц-і З. Верхн-ю Мануйлівк-у Ор. Верхнь-ою Мануйліек-ою М. (у) Верхн-ій Мануйлівц-і Кл. Верхн-я Мануйлівк-о (р.) Дніпр-о (Інгулець, Вісл-а) Дніпр-а (Інгульц-я, Вісл-и) Дніпр-ові (Інгульц-eei, Вісл-і) Дніпр-о (Інгулець, Вісл-у) Дніпр-ом (Ітульц-ем, Вісл-ою) ...Дніпр-і (Інгульц-і, Вісл-і) Дніпр-е (Інгульц-ю, Вісл-о) (г.) Карпат-и Карпат Карпат-ам Карпат-и Карпат-ами ...Карпат-ах Карпат-и Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви: — міст (м.) — Народився в місті Житомир; — станцій (ст.) — Під'їхали до станції Мерефа; — селищ міського типу (смт) — За селищем міського типу Зіньки; — сіл (с.) — Родом із села Муровані Кирилгвці; — висілків — У висілку Грушівка; — аулів — Виїхав з аулу Агарак; — озер (оз.) — Відпочивав на озері Свитязь; — бухт — Корабель вийшов із бухти Золотий Ріг; — застав — Під заставою Тиха; — гір (г.) — Зупинилися табором на горі Говерла; — рік (р.) — Користувалися водою з річки Сейм; — островів (о-в) — на острові Ява; — пустель, вулканів — У пустелі Каракум, поблизу вулкана Везувій; — республік — (країн, держав) Учора повернувся з Республіки Ємен. За відсутності слів місто, село, озеро й под. назви відмінюються: Надійшли вітання від колеґ із Одеси. Це правило поширюється також на назви планет, комет, астероїдів: Ракета досягла поверхні планети Сатурн; Ведуться спостереження за кометою Когоутека. Не узгоджується також перша частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких а) друга частина є прикметником: Білгород-Дністровський — Білгород-Дністровського р-ну; б) друга частина є числівником: Знам'янка Друга — Знам 'янкодругий; в) друга частина є іменником: Біла Церква — Білоцерківський р-н, Талди-Курган — Талди-Курганський р-н; друга частина є іменником, що вказує на місце розташування населеного пункту: Калач-на-Дону — Калачдонському р-ну; г) перша і друга частини є іменниками: Кзил-Орда — Кзил-Ординська обл., Комиш-Зоря — Комиш-Зорянський р-н. Не узгоджується друга частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких обидві частини є іменниками, а друга вказує на місце розташування населеного пункту: Яр-під-Зайчиком, але ярський-під-зайчиком; Франкфурт-ш-Майні, але франкфуртський-ш-Майні.Не узгоджуються назви вулиць, якщо вони мають форму чоловічого роду або являють собою складну назву: вулиця Хрещатик; на розі вулиці Ярославів Вал, але вулицею Сретенкою.

9. закІнчення ІменникІв чоловІчого роду ii вІдмІни у родовому вІдмІнку однини

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -а (-я), -у (-ю). При утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчен­ня визначається значенням іменника. Додатковими критеріями вис­тупають наголос і морфологічна структура.

84

Закінчення -а (-я) мають:

Закінчення -у (-ю) мають:

1. Назви осіб, власні імена, прізви­ща, назви міфічних істот; персоні­фіковані предмети та явища: бака­лавра, киянина; Івана, Богачука; ан­гела, лісовика; Вогня, Очерета

1. Назви установ, закладів, органі­зацій: банку, госпіталю, гуртожит­ку, деканату, інституту, кемпінгу, кінотеатру, магазину, пансіонату, парламенту, факультету, цирку, тресту (але гастронома)

2. Назви органів, частин тіла люди­ни і тварини: живота, зуба, ліктя, карка, кістяка, мізинця, нігтя, суг­лоба, таза, торса, тулуба, хребта, шлунка (але мозку)

2. Назви ігор і танців: тенісу, бас­кетболу, волейболу, вальсу, фокст­роту, краков'яку, танцю, твісту, (але гопака, козака, чумака, квача, тропака, танка і танку)

3. Назви тварин: верблюда, коня, го­робця, індика, півня, сома, карася, вужа, лосося

3. Назви явищ природи: бурану, віт­ру, вітровію, вітролому, дощу, моро­зу, снігопаду, інею, снігу, грому, шква­лу, землетрусу

4. Назви дерев і квітів: абрикоса, апельсина, банана, береста, бука, в'яза, горіха, граба, каштана, кипа­риса, клена, лавра, лимона, персика, фікуса, явора, ясена, гіацинта, гла­діолуса, дзвіночка, едельвейса, нар­циса, проліска, тюльпана

4. Збірні поняття (назви істот, об'єктів неживої природи, назви ку­щових і трав'янистих рослин, сортів плодових дерев): ансамблю, оркест­ру, взводу, екіпажу, курсу; товару, каталогу, десерту, інструмента­рію, реманенту; аґрусу, бузку, звіро­бою, кропу, щавлю; березняку, гаю; анісу, кальвілю, ренету, дюшесу, рен­клоду (але вівса, табуна)

5. Назви конкретних предметів: ба­рабана, пульта, портфеля, піджака, друшляка, компаса, рушника. Імен­ник стіл має варіанти: стола і столу

5. Назви речовин, матеріалу: аналь­гіну, газу, водню, меду, бульйону, дерматину, жиру, кефіру, кисню, рису, трикотажу (але хліба)

6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу тощо; місяців і днів тижня, на­зви назви грошових одиниць, чис­лові назви: метра, літра, сантимет­ра, гектара; фунта, кілограма; тижня, місяця, дня, вечора (але ран­ку, віку, року); січня, вівторка; дина­ра, долара, лева, відсотка, десятка

6. Назви абстрактних понять (по­чуттів, станів, процесів, властивос­тей тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу, контролю, радикуліту, сміху, ґатунку, інтелекту, маршруту, бюджету, гуманізму, кворуму, фео­далізму, кубізму, референдуму, мо­дернізму (але ривка, стрибка)

85

Закінчення -а (-я) мають:

Закінчення -у (-ю) мають:

7. Назви машин і їх деталей: авто­буса, бульдозера, комбайна, форда; двигуна, капота, карбюратора, кар­дана, мотора, поршня, привода, ку­зова, акумулятора, важеля, фільтра, радіатора

7. Назви будівель, споруд, при­міщень та їхніх частин: будинку, палацу, хмарочосу, сараю, готелю; бордюру, поверху, ґанку, даху, (але: балкона, вітряка, гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карни­за). Із двома закінченнями вжи­вається слово міст: моста, мосту

8. Терміни іншомовного походжен­ня, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, гео­метричні фігури та їх частини, ук­раїнські за походженням суфік­сальні слова-терміни: атома, кону­са, ромба, вектора, графіка, інтеграла, сегмента; відмінка, відрізка, додатка, іменника, три­кутника (але: виду, роду, синтакси­су, складу, способу, стану)

8. Терміни іншомовного походжен­ня, які означають фізичні або хімічні процеси, а також літерату­рознавчі терміни: аналізу, імпульсу, каталізу, магнетизму, електролізу, синтезу; альманаху, епізоду, епосу, жанру, журналу, міфу, образу, ро­ману, стилю, фарсу, памфлету, фей­летону, евфемізму, сюжету, сцена­рію

9. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (-їн-) або з наголо­шеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Марселя, Терно­поля, Харкова (міста); Дінця, Дністра, Орла, Остра, Іртиша, Псла, Тетерева, Норина (річки), Зю-дєва, Колгуєва (острови), Каракоїна (озеро).

У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закін­чення: Білого Колодязя, Березового Рядка, Зеленого Гаю, Золотого По­току, Кам'яного Броду, Нового Саду, Старого Криму

9. Географічні назви, крім назв на­селених пунктів і тих назв, що ма­ють наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переваж­на більшість слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу, Донбасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Мічигану, Світя-зю; Алтаю, Арарату, Ельбрусу; Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, валу, гаю, долу, косогору, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, про­вулка, острова, пустиря, хутора, хребта

86

У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням: Алжира (місто) — Алжиру (країна), амети­ста (окремий камінець) — аметисту (мінерал), буфета (меблі) — буфету (закусочна), Кизила (місто) — кизилу (рослина), листопада (місяць) — листопаду (процес), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), соняшника (окрема рослина) — соняшнику (збірне), Талана (прізвище) — талану (абстрактне).

В українській мові іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я чи -у, -ю.

У ряді іменників вибір закінчення суттєво впливає на значення слова. У той же час правила чинного правопису, що регламентують вибір правильного закінчення (їх наведено нижче), є доволі складними, заплутаними та розмитими.^[1] Нерідко мовці та, насамперед, літературні редактори мусять звіряти правильне написання таких слів у родовому відмінку з орфографічним словником.