Дистанційне навчання

1 Загальний аналіз

Зараз кількість інтернет-компаній, що займаються дистанційним навчанням, настільки велике, що ніяким оглядом, навіть в сотню «кіло», їх всіх не охопиш. Відділення дистанційної освіти відкриваються практично в кожному університеті. Дистанційним навчанням займаються школи, сертифікаційні клуби, окремі професіонали...

Всі дистанційні програми мають, знову-таки, економічний характер: менеджмент, маркетинг, економіка, управління персоналом, зовнішньоекономічна діяльність підприємства, стратегічний менеджмент. Слід врахувати, що сайт CDO.Ru не є «збіркою ресурсів на тему...», яким був попередній ресурс. Насправді це офіційний сайт Академії народного господарства при Уряді РФ. Представлені вище програми навчання є їх авторизованими курсами. Вони входять до складу (є базовими блоками) загальної програми «Магістр ділового адміністрування», яка відповідає одночасно сучасним міжнародним стандартам (МВА) і вимогам російського державного диплома про професійну підготовку. Вартість окремих базових курсів складає $400, а всієї програми в цілому – $3900. Мабуть, це найнадійніша і краща компанія по підготовці професійних підприємців на сьогодні.

Поза сумнівом, технологія дистанційної освіти понад усе розвинена в англомовній, американській або європейській, частини Мережі. Та і дипломи, одержані після навчання на відділеннях дистанційного утворення американських вузів, мають вищу цінність, ніж їх аналоги в країнах СНД. Якщо ви добре володієте англійською мовою, але не в змозі оплачувати власне очне або заочне навчання в престижних зарубіжних учбових закладах, то метод дистанційного навчання для вас може виявитися єдиною можливістю одержати диплом про вищу освіту європейського стандарту.

Проблема ідентифікації користувача під час здачі іспитів віддаленими користувачами за допомогою Інтернету існує вже давно і, мабуть, є єдиною достатньо серйозною перешкодою на шляху широкого (або навіть повсюдного) впровадження методів дистанційного навчання.

На жаль, далеко не всім користувачам Інтернету доступні такі сучасні інформаційні технології, як відеоконференції, або навіть хоч би швидкість, достатня для швидкого обміну звуковими повідомленнями. На сьогодні не існує інших способів ідентифікації користувачів.

Інша справа, якщо ви не прагнете здобути саме сертифіковану освіту. В цьому випадку метод дистанційного навчання – дійсно найбільш ефективний спосіб отримання нових знань.

2 Дистанційне навчання в Росії

Якщо п'ять - сім років тому отримання знань з доставкою додому - через Інтернет - здавалося багатьом російським студентам привілеєм іноземців, то сьогодні практично кожен вітчизняний ВУЗ готовий надати своїм учням таку можливість. Але до `золотого століття` поки далеко: дистанційне навчання (ДН) все ще не має міцної законодавчої бази, канали зв'язку залишають бажати кращого, методичні і навчальні посібники мають різний формат, що утрудняє їх використання: Хоча є і позитивні моменти. Наприклад, освітнє співтовариство Росії навчилося відноситися до дистанційного навчання терпимее.

Необхідність в проведенні широкомасштабного експерименту по розповсюдженню ДН на вітчизняному освітньому просторі виникла після того, що пройшов в 1996 році в Москві Конгресу ЮНЕСКО. Форум ясно показав, що багато країн не мислять подальшого розвитку національних освітніх систем без наростаючого використання дистанційних технологій. Росія представила учасникам конгресу свою програму розвитку ДН. Для її апробації і був початий в липні 1997 року експеримент. На першому етапі (1997-1999 рр.) його учасники сконцентрували зусилля на відробітку і вдосконаленні технічного, технологічного, навчально-методичного і організаційного забезпечення ДН. Головною метою другого етапу (1999 - 2002 рр.) стало створення проектів нормативних і правових документів, що регламентують застосування технологій дистанта в учбовому процесі.

У експерименті взяли участь Вузи з різними формами власності: державної - такі, наприклад, як Меси, і недержавної - Сучасний гуманітарний університет (інститут). На другому етапі до проведення експерименту підключилися Міжнародний інститут менеджменту ЛИНК, Московський державний індустріальний університет, Всеросійський заочний фінансово-економічний інститут, Російський університет дружби народів та інші. Всього 16 вищих учбових закладів Росії. За час експерименту вони створили 588 учбових центрів. Більше 206 тисяч студентів і слухачів пройшли підготовку з використанням технологій ДН, 13 тисяч викладачів, тьюторов і педагогів-технологів допомагали їм в цьому. Майже 45 тисяч випускників успішно подолали підсумкову атестацію в госаттестаційних комісіях. Якщо в 1997 році про ДО говорили тільки як про можливий шлях отримання освіти, то сьогодні багато елементів дистанта - кейс-, Інтернет - і мережеві технології - широко використовують в традиційних формах навчання.

З урахуванням досвіду реалізації ДН, одержаного в ході експерименту, були підготовлені і увійшли до дії нові нормативні документи, що значною мірою легалізували методи дистанційного навчання. Велика частка відповідальності за якість підготовки фахівців перенесена в них з філіалів і представництв на головний ВУЗ. Підготовлена `Методика організації дистанційного навчання в установах вищої профосвіти РФ`, розроблені проекти ряду галузевих стандартів. На парламентських слуханнях минулого року експеримент по ДО і сам напрям розвитку дистанційних методів навчання на основі інформаційних і телекомунікаційних технологій одержали позитивну оцінку. Керівникам декількох Вузів - учасників експерименту була присуджена премія уряду за розробку науково-методичних і організаційно-технологічних основ федеральної університетської мережі дистанційного навчання.

Показав експеримент і слабкі місця ДН, і від того, чи вдасться подолати їх, залежить подальший розвиток нових технологій освіти. Наприклад, ще не вся академічна громадськість зжила упередження і консервативне відношення до ролі дистанта в освіті. Історично склалося так, що більшість Вузів, що беруть участь в ДН-процессе, діють автономно, а це серйозно гальмує обмін результатами і досягненнями. Відсутність стандартів утрудняє інтеграцію російського в загальносвітову освіту. Бурхливий розвиток всесвітніх електронно-мережевих технологій, глобалізація освітнього ринку, заповненого ДН-продуктами і технологіями, приведеними до єдиних стандартів якості, породжують міжнародну конкуренцію освітніх організацій. І Росія поки в цій боротьбі зовсім не лідер. Багато вітчизняних законів і нормативи не можуть бути використані для вирішення проблем і легалізації ДН. Як слід оснастити площі, де проходить дистанційне навчання? Які нормативи по професорсько-викладацькому складу в цьому випадку, чи міняються вимоги до оснащення і складу бібліотечного фонду?

У сучасному світі вся більша кількість людей вважають за краще вчитися дистанційно.