3. Огляд найважливіших архітектурних споруд

Свято-Михайлівська церква

Адреса церкви - вул. Артема, 13, стоїть вона чи не посеред самої вулиці Артема, а від неї відкривається краєвид на уманський Собор. Церква діюча, УПЦ МП, в ній править отець Вадим, який після з'ясування причин наших відвідин люб'язно надав цікаву інформацію. З його слів, точна дата заснування церкви невідома, зокрема через те, що її багато разів перебудовували через загальний поганий стан споруди та як результат частих бойових дій, що прокочувались Уманню. За даними отця Вадима, церкву згадував під 1656 роком мандрівник Павло Алепський в "Путешествии антиохийского патриарха…", а останній раз її перебудовували "за ветхістю" у 1882 р. Церкву було закрито у 1920-х роках. Після війни було надано дозвіл на відкриття церкви, проте він діяв до кінця 1950-х, після чого храм знову було закрито. Остаточно діяльність церкви було поновлено у 1998 р., коли її повернули до її класичного вигляду за світлинами 1904 року. В отця Вадима можна побачити досить серйозну збірку фотографій церкви різних років, в тому числі і тих часів, коли церква використовувалась як клуб, і її було обкладено цеглою. До речі, є і фотографії самого процесу розбирання цеглин, під якими проявлявся дерев'яний корпус церкви. Церковне подвір'я невеличке і дуже охайне, обнесено акуратним парканом. Церква хрещата, пофарбована, всередині - потиньковані стіни та стовпи, встановлені за часів функціонування церкви як "клубу". , Баня, складена із грубо оброблених дошок, за свідченням отця Вадима збереглися із ХІХ ст."

Свято-Миколаївський собор

Свято-Миколаївський собор— головний православний храм Умані, що знаходиться в центральній частині міста по вулиці Радянській, 39.

Свято-Миколаївський храм вперше згадується з-поміж інших дев’яти церков Умані, перелік яких наводить у своїх мемуарах син Константинопольського патріарха Макарія Павло Алепський, який проїжджав через Умань у 1654 році.

Свято-Миколаївська церква була побудована впродовж 1809-1812 рр. архітектором Томашем Етлінгером на місці, де колись стояв католицький костьол. Ініціаторами будівництва виступили жителі міста. Парафіяльною церква лишалась до 1843 р., коли набула статусу собору, і з цього часу перетворюється на головний православний храм Уманського повіту. В кінці 1846року (6-18 грудня) Миколаївський собор було освячено протоієреєм А. Стаховським. У 1861 році в соборі було відкрито недільну школу. У 1895 році він отримав назву Успенського, а у 1911 році внутрішню частину собору було переобладнано і прикрашено орнаментами та іконами на зразок Київського Володимирського собору (худ. Д. Верещака). На початку 30-х років Успенський собор був зачинений на тривалий період. На короткий час храм відновив роботу лише у 1944 році для відправлення богослужінь старослов’янською та українською мовами. У 60-і рр. ХХ ст. було зроблено капремонт крилоса та хорів, поновлено старий настінний іконопис. 30 липня 1963 року будівлю собору передано у відання заводу "Мегомметр", її планували переробити під клуб. Проте аж до 1977 року ніяких робіт тут не проводилось. З 1977 року розпочались роботи щодо перетворення собору в музей атеїзму. Він знаходився на балансі Краєзнавчого музею. В процесі відновлювальних робіт було відбудовано покрівлю, але настінні розписи, на жаль, загинули. 19 грудня 1989 року храм знову почав працювати. Велись реставраційні роботи, зводився іконостас. 1990 року храм перейменовано на собор Святителя Миколая. У 1998 році почалось зведення дзвіниці на притворі собору, у 1999 році – встановлено купол з хрестом на вершині.

Кінотеатр «Черняховського»

Кінотеатр «Черняховського»— колишній кінотеатр у місті Умань Черкаської області, пам'ятка архітектури Умані. Як кінотеатр не працює з 1995 року.

Історія будівлі бере початок у 30-х роках XIX ст. , коли графом О. Потоцьким було зведено великий одноповерховий цегляний будинок, призначений для концертної зали. У 1832 році, після польського повстання, будинок, як частина правобережних володінь родини Потоцьких, був конфіскований й переданий у відання військово-інженерному відомству. Після того будинок неодноразово зазнавав змін в архітектурі і призначенні. Так, 1866 року концертну залу було перебудовано на військовий манеж для виїжджування коней 12-го гусарського Охтирського полку, що квартирував тоді в Умані. Під час російсько-турецької війни 1877-78 рр. манеж було тимчасово використано як приміщення для полонених турків. По війні манеж було перетворено частково на цейхґауз, а частково на гауптвахту - карцер 44-го резервного піхотного кадрового батальйону. З 1888 року в будівлі тимчасово розміщувалася церква 73-го піхотного Кримського полку, який було передислоковано в Умань з Північного Кавказу.

Значних змін споруда зазнала у 1894-95 роках. За активного сприяння Великого князя Олександра Михайловича (шефа Кримського полку), що мешкав тоді в Умані, та старанню полкового священика - протоієрея о. Миколая (Каллістова), будівлю було викуплено і перебудовано у Військовий собор святого благовірного князя Олександра Невського та святої преподобної Ксенії. Зовні й всередині храм було оздоблено у руському стилі. Добудована дзвіниця. Дзвони були відлиті з гарматної міді та бронзи. На той час це була найвеличніша православна споруда міста, яку було видно за 10 км.

Після Жовтневого перевороту 1917 року Військовий собор певний час був Кафедральним собором Української Автокефальної Православної Церкви. Проте храм не оминула широкомасштабна антирелігійна кампанія. 1925 року його було закрито і розпочате руйнування. Під час підриву будівлі вибуховою хвилею були вибиті шибки у навколишніх будинках в радіусі 500 м. Але, не зважаючи на значну кількість закладеної вибухівки, були лише частково зруйновані бані собору та дзвіниця. Через це було прийняте рішення про припинення зносу і переобладнання споруди на звуковий кінотеатр. Після тривалої перебудови в травні 1932 року кінотеатр було відкрито для глядачів.

Сучасного вигляду будинок кінотеатру набув 1957 року після здійсненої реконструкції, в результаті якої були значно розширена зала для глядачів, облаштоване фойє

К остел Успіння Пресвятої Богородиці (Картинна галерея)

Храм почав розбудовуватися в 1780 році на території старого польського кладовища. Тоді було закладено лише кам'яний фундамент, після чого будівництво надовго припинилося. Воно було відновлене лише на початку 1820 року, через 6 років доведене до кінця. 15 липня 1826 року відбувся урочистий акт посвячення на вшанування пам'яті Успіння Пресвятої Богородиці.У приміщенні сучасного Центру здоров'я розташовувались кімнати для проживання ксьондзів, а вулиця, що проходить ліворуч споруди і тепер носить назву вулиці Піонтковського, раніше називалась Костельною.

Розвиток костьолу у ХХ столітті досить неоднорідний. Еміграція поляків у 1918–1923 роках, викликана Громадянською війною та непривітним ставленням радянської влади до розвитку релігійного життя у союзних республіках, фактично завершила діяльність костьолу, хоча офіційно він вважався діючим до 1934 року. Потім, внаслідок зменшення чисельності римо-католиків в Умані, костьол закрили, і будівля певний час виконувала роль філії Уманського краєзнавчого музею, а пізніше була передана підсклад різних знарядь.

У 1964 році у костьолі було проведено капітальний ремонт для його майбутнього використання у культурних цілях. З березня 1974 року тут розміщено Уманську картинну галерею як відділення Уманського краєзнавчого музею.

У 1993 році з метою задовольнити претензії віруючих міська влада зробила спробу перевести картинну галерею до іншого приміщення, але внаслідок погіршення економічної ситуації в країні ці роботи проведені не були, і це питання так і не було вирішене.

Із 1998 року в Умані ведуться проектно-дослідницькі роботи з відновлення втрачених елементів будинку, тобто веж і бань із хрестами[1].