План написання магістерської роботи на тему «Профілактика аутоагресивної поведінки старшокласників у професійній діяльності соціального педагога»

1. Вибір теми магістерської, приблизний перегляд матеріалу по обраній темі (1 місяць).

Результат:

сформована тема магістерської роботи «Профілактика аутоагресивної поведінки старшокласників у професійній діяльності соціального педагога»

• орієнтовні джерела матеріалу

2. Підбір конкретного матеріалу з обраної теми (1 місяць).

Результат:

• Підбірка матеріалу

• Орієнтовна підбірка літератури

• Формування вступу

• Визначення проблематики

• Визначення мети, завдань, актуальність, методи

3. Формування першого розділу (2 місяці)

Результат:

• Опрацювання підібраного матеріалу

• Термінологічна база

• Розкриття основних понять

• Розкриття проблематики

• Думки вчених з поставленої проблеми

• Синтез думок вчених

• Висновки до першого розділу

4. Формування другого розділу, емпіричне дослідження:

Результат:

• Підбір методик

• Перевірка обраних методик на валідність

• Опробування методик на собі

5. Проведення обраних методик (1місяць)

Результат:

• Підбір аудиторії для проведення

• Проведення методик

• Опрацювання результатів проведених методик

• Інтерпетація та порівняння результатів

• Підведення підсумків проведених методик

• Побудова графіків, діаграм для кращого наочного сприймання

6. Підведення підсумків емпіричного дослідження

Результат: висновки емпіричного дослідження

7. Загальні висновки магістерської роботи

Результат:

• Підтвердження або спростування гіпотези дослідження

• Загальні висновки базуючись на теоритичному та практичному розділах

8. Розробка рекомендацій та наочної брошури(1 місяць)

Результат:

• Яскрава брошурка для наочності

• Рекомендації

9. Додатки

Результат:

• Збірка методик які використовувались у роботі

• Наочна брошура

10. Список використаних джерел

Результат:

• Список використаних джерел в алфавітному порядку та поставлення нумерації по теоретичному розділу

• Титулка

5. Експеримент у науковому дослідженні. Підготовка і проведення експерименту.

Є декілька визначень поняттю експеримент:

1. Спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування.

2. Форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Види експеременту:

1. За галузями наук:

   • фізичні;

   • хімічні;

   • психологічні і т.д.

2. За способом формування умов досліду:

   • природні умови;

   • штучні умови.

3. За метою досліджень:

   • констатуючі;

   • пошукові;

   • вирішальні.

4. За організацією та місцем виконання:

   • польові;

   • виробничі;

   • лабораторні.

5. За характером впливу на об’єкт дослідження:

   • інформаційні;

   • енергетичні;

   • матеріальні.

6. За типом моделей, що вивчаються під час досліду:

   • матеріальні;

   • уявні (віртуальні).

7. За числом факторів, які контролюються:

   • однофакторні;

   • багатофакторні.

8. За можливістю впливу на умови проведення експерименту:

   • активні;

   • пасивні.

9. За реалізацією всіх можливих поєднань рівнів факторів:

   • повні факторні;

   • дробові факторні.

Для проведення експерименту необхідно створити певні умови. Сукупність умов, в яких відбувається експеримент, має назву експериментальної ситуації. Експериментальна ситуація має гарантувати, що саме досліджуваний у цьому експерименті чинник, а не будь-який інший, є причиною зафіксованих у ході експерименту змін в об'єкті.

Експеримент ґрунтується на розробці певної гіпотетичної моделі розглядуваного явища. На підставі цієї моделі явище описують як систему змінних, серед яких виокремлюють незалежні та залежні змінні. Незалежна змінна – це той новий чинник, що його вводять у діяльність експериментальної групи. Він повинен мати такі якості, як усталеність, самостійність, можливість справляти вплив на стан об'єкта дослідження. Залежною змінною називають такий чинник, який змінюється під впливом незалежної змінної.

Головним дослідницьким документом при проведенні експерименту є його протокол(журнал). У ньому зазначають найменування теми експериментального дослідження й час його проведення.

Спочатку аналізується обстановка до введення експериментального чинника.

У протоколі має бути відзначено, які показники виокремлені як незалежні та залежні змінні, а також за допомоги яких процедур фіксуються дані щодо всіх контрольованих змінних. Далі фіксуються початок дії експериментального чинника та те, як власне вплинула експериментальна ситуація на поведінку всієї системи.

Основні етапи проведення експерименту:

1. исування експериментальної гіпотези. Експериментальна гіпотеза, на відміну від теоретичної, повинна бути сформульована у вигляді висловлення: «Якщо... те...». Крім того, вона повинна бути конкретизована. Це означає, що вхідні у висловлення «якщо А, то В» змінні А і В повинні контролюватися в експерименті: А – управлятися експериментатором, а В – реєструватися безпосередньо або за допомогою апаратури.

2. Планування проведення експерименту. Планується час і місце проведення експерименту, вибирається експериментатор, складаються інструкції.

3. Підготовка експерименту. Дослідник готує експериментальне помешкання й устаткування. Дослідник повинен вибрати експериментальний інструмент, що дозволяв би йому:

   • управляти незалежною перемінною;

   • реєструвати залежну перемінну.

Крім того, умови експерименту (помешкання, ситуація, час і ін.) повинні або повторювати вплив зовнішніх змінних, або зберігати константність розміру їхнього впливу на залежну змінну. Якщо це необхідно, проводиться декілька спробних дослідів для налагодження процедури експерименту.

4. Проведення експерименту. Експериментатор повинен чітко знати і дотримуватись порядку дій у ході дослідження (перед експериментатором можуть лежати інструкція, у якій зафіксований цей порядок) В експерименті може брати участь і асистент. Він бере на себе допоміжні задачі. Частіше усього саме асистент веде протокол. Експеримент у залежності від цілей дослідження може бути частково або цілком автоматизованим.

5. Статистична обробка експериментальних даних. Після проведення експерименту отримані в результаті дослідження дані опрацьовуються статистично. Звичайно методи опрацювання даних вибираються на стадії планування експерименту або ж ще раніше – при висуванні експериментальної гіпотези.

6. Висновки й інтерпретація результатів. Цей етап є завершальним у дослідницькому циклі. Результатом експериментального дослідження є підтвердження або спростування експериментальної гіпотези.