- •Кафедра соціальної роботи дистанційний курс з «етика ділового спілкування соціального працівника»
- •Теоретичний матеріал Лекція 1. «Етика соціальної роботи» як складова підготовки соціального працівника
- •Етика як наука про мораль
- •2. Професійна етика та її особливості. Етика соціального працівника
- •Лекція 2. Особливості спілкування соціальних працівників і клієнтів
- •1. Сутність процесу спілкування соціальних працівників і клієнтів. Моделі та стилі спілкування
- •2.Структура професійного спілкування у соціальній роботі
- •1. Причини етичної регламентації соціальної роботи
- •Використана література
- •Лекція 3. Професійна етика соціального працівника
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Форми і види діловою спілкування та фактори впливу
- •2. Рівні ділового спілкування
- •3. Бесіда, як основна форма спілкування соціального працівника та клієнта
- •Як проводити бесіду
- •Різновиди бесід
- •Етапи бесід
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Моральна норма як складова моралі і нормативна регуляція соціальної роботи
- •Моральна свідомість соціального працівника
- •Моральні переконання:
- •Критерії моральності у соціальній роботі
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Практичний блок Практичне заняття 1. Етичні принципи спілкування соціального працівника
- •Рекомендована література
- •Практичне заняття 2. Проблеми деонтології у діяльності соціального працівника (4 год)
- •Рекомендована література
- •Практичне заняття 3. Творче завдання Скласти портрет соціального педагога як особистості і професіонала (1,5 – 2 сторінки)
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Медведева Г.П. Этика социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: ВЛАДОС, 1999.
2. Обучение социальной работе в России. Программы и технологии. Ч. 1. Социальная работа: наука и профессия. – М., 1997.
3. Профессионально-этические нормы социальной работы. – М. 1993. 4. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах): Учеб. пособие / Под ред. Панова А.М. – М., 1998.
5. Философский словарь. Под ред. М.М.Розенталя. М.: Политиздат, 1975. 6. Фирсов М.В. Введение в специальность и основы профессиональной этики социального работника. – М., 1993.
7. Этика социальной работы: Материалы методологического семинара. – М.:СТИ, 2000.
8. Ярская-Смирнова Е. Профессиональная этика социальной работы. – М., 1998.
Лекція 4. Особливості ділового спілкування соціального працівника та клієнта (4 год)
План
1. Форми і види діловою спілкування та фактори впливу
2. Рівні ділового спілкування
3. Бесіда, як основна форма спілкування соціального працівника та клієнта
Форми і види діловою спілкування та фактори впливу
Якщо людина хоче переконати слухача (читача) в правдивості запропонованої теми, їй варто подбати, щоб слово її було зрозумілим, тема була переконливо обґрунтована. Слід навчитися контролювати свої емоції та інтонації, які диктують міміку і жести.
Справедливо відзначив І. Лафатер: «Хочеш бути розумним — навчись розумно питати, уважно слухати, спокійно відповідати й переставати говорити, коли нема чого більше сказати».
Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.
Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній.
Усне ділове мовлення — це спілкування людей під час виконання ними службових обов ´язків (під час бесід, нарад, у години приймання відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням.
Писемне спілкування є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.
Усне мовлення ділової людини має бути:
— виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);
— точним і недвозначним (використовувати слова з прямим значенням);
— логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки послідовно, логічно);
— відповідним ситуації мовлення (кожен службовець повинен пам´ятати: що — кому —коли — де — про що — чому говорить і відповідно добирати мовні засоби);
— нестандартним;
— доречним;
— змістовним;
— стислим (у народі кажуть, що багато говорити не завжди означає багато сказати).
Готового рецепту ділового спілкування між соціальним працівником і клієнтом немає, тому що це багато в чому залежить від ситуативних факторів.
Але існують загальні правила, яких бажано дотримуватися:
■ сформулювати конкретну мету спілкування, скласти план його проведення;
■ створити атмосферу довіри і взаєморозуміння;
■ уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання;
■ не відволікатися від поставленої мети. Уміти правильно сприймати проблеми клієнта і володіти своїми емоціями;
■ робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію;
■ закінчувати обговорення після досягнення мети.
Ділове спілкування нерідко порівнюють із грою в шахи, де неможливо «закреслити» непродуманий хід. Якщо його вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно вже робити за нових умов.
Досвід свідчить, що в практиці ділового спілкування соціального працівника особливе значення має уміння говорити, слухати, ставити запитання, сприймати клієнта, стримувати емоції. Справжньою культурою ділового спілкування є уникнення приниження та образи партнера.
На процес спілкування і його ефективність впливає ряд факторів суб´єктивного характеру, які є більш менш змінними (Ю. І. Палеха називає їх «перепонами у спілкуванні»).
До них належать:
♦ зовнішність людини: привабливість чи непривабливість; фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;
♦ вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;
♦ інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розумінні даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відповідних дій;
♦ мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у переговорах, їх істинні інтереси, які можуть явно не проявлятися;
♦ моральний фактор, який проявляється як деякі психологічні якості, риси людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;
♦ емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психологічна установка на нього, формування першого враження.
Цей перелік необхідно доповнити ще одним важливим фактором. Це ситуація, в якій проходить спілкування і яка завжди знаходиться у відповідному часі та просторі. Тобто спілкування реалізується в конкретних умовах і протягом відповідного часу.
Конфуцій говорив, що «не змінюються лише наймудріші і найдурніші». Більша ж частина людей знаходяться між цими крайнощами.
До різновидів усного спілкування належать: діалоги, бесіди, виступи, промови, доповіді, дискусії, переговори тощо. Бесіда належить до спілкування у формі діалогів.
Розглядаючи структуру діалогічного спілкування, П. Міцич виділяє п´ять його стадій:
— початок розмови;
— передача інформації;
— аргументація;
— нейтралізація;
— прийняття рішень.
Цим стадіям відповідають п´ять основних комунікативних принципів:
• звернути увагу співрозмовника;
• пробудити в нього зацікавленість;
• детально обґрунтувати розмову;
• виявити інтереси й усунути сумніви;
• втілити інтереси співрозмовника в остаточне рішення.
У процесі комунікації ми виступаємо посередниками між конкретною ситуацією і певною людиною або групою. Тому потрібно орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуацію. Ми маємо й певні цілі відносно співрозмовника: пояснення (лекція, повідомлення), стимулювання ініціативи; формування або підсилення певного настрою. Відповідно до цього можна виділити такі види комунікативних актів:
— професійні бесіди (коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття);
— промови (їх мета — досягнути домовленості щодо спільних дій у процесі інформації та аргументації). Вони впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим їх різновидом є дискусії й дебати;
— виступи (торкаються певної події). Розрізняють вітальні промови, подяки, вступні слова.
ПАМ´ЯТАЙМО!
Культура і мистецтво спілкування — не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.
Набуття людиною навичок культури спілкування розв´яже чимало проблем у міжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільстві в цілому.
