14. Правовий статус приватного підприємства.

Приватним підприємством визначається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян. Іноземців, осіб без громадянства та його ( їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також під – во, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

 Правовий статус приватного підприємства, на відміну від інших організаційно-правових форм, наприклад, господарських товариств та кооперативів, щодо яких діють окремі закони, зокрема «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію», регулюється загальними нормами законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність», які містять тільки основні положення щодо створення, реєстрації, реорганізації, ліквідації, а також загальні принципи щодо здійснення підприємницької діяльності. Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України.Відсутність окремого нормативного акта, який би детально регулював правовий статус приватного підприємства, а також правовий режим майна

такого підприємства, призводить до того, що ця форма є найбільш прийнятною для багатьох власників майна як така, що дозволяє засновнику підприємства самостійно, на власний розсуд, на основі тільки загальних норм господарського права визначати юридичну та фактичну долю підприємства.

Вимоги щодо обов’язкової необхідності наявності статутного фонду для цієї організаційно-правової форми підприємства немає, тобто не передбачено його мінімального розміру

та складу. Отже, створення статутного фонду приватного підприємства — це право, а не обов’язок засновника.

15. Особливості створення та діяльності фермерського господарства.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.  Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.  1. Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством.  2. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.  3. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.  4. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.