Іі. Персонал аграрних підприємств і продуктивність праці
МЕТОДИЧНІ ПОЯСНЕННЯ
до розв’язування задач
Показники забезпеченості аграрних підприємств персоналом:
- середньооблікова кількість працівників за місяць – це сума облікових працівників за всі дні місяця, поділена на кількість календарних днів у місяці;
- середньооблікова кількість працівників за рік – це середньоарифметична величина від суми показників середньооблікової кількості працівників за всі місяці року, поділена на 12
- працезабезпеченість визначають шляхом ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь.
2. Показники сезонності:
- помісячний розподіл затрат праці в % до річних витрат;
- розмах сезонності визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на відпрацьовані людино-години в місяці мінімальних витрат;
- сезонне навантаження розраховують діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин.
3. Показники ефективності використання робочої сили:
- коефіцієнт трудової активності персоналу – відношення кількості працівників, які фактично брали участь у процесі виробництва, до загальної їх чисельності в господарстві (2.1):
Сз
= 
, де (2.1)
Сз – ступінь трудової активності персоналу;
ТРф – працівники, що фактично брали участь у виробництві, чол.;
ТРн – загальна чисельність наявних працівників в господарстві, чол.;
- коефіцієнт використання запасу праці – відношення кількості відпрацьованих постійними працівниками протягом року людино-днів (людино-годин) до можливого фонду робочого часу (запасу праці)?:
Св.пр.=
, де
(2.2)
Св.пр.- коефіцієнт використання праці;
Дф – фактичні витрати робочого часу, людино-днів (людино-годин);
ЗП – можливий фонд робочого часу (запас праці), людино-днів (людино-годин).
Для характеристики річного фонду робочого часу одного працівника можуть використовуватися два показника – номінальний і реальний.
Номінальний розраховують як різницю між календарним фондом робочого часу і вихідними, святковими днями, а також днями трудової відпуски. Він становить 365 – 60 – 10 = 295 днів.
Реальний фонд робочого часу менший від номінального на кількість неробочих днів, пов’язаних з хворобами, погодними та іншими умовами. Це явочний фонд робочого часу , у середньому він становить близько 276 днів. Множенням цієї кількості днів на середню тривалість робочого дня (6,83 години) отримують ефективний річний фонд робочого часу одного працівника – 1885 годин. Звідси запас праці можна визначити з виразу (2.3):
ЗП = 1885 ∙ЧПп, (2.3)
де ЧПп – чисельність постійних працівників.
- коефіцієнт використання робочого часу зміни (дня) – відношення відпрацьованого робочого часу за зміну (день) до нормативно встановленого робочого часу зміни (дня) :
Сврчз
=
, де
(2.4)
Сврчз – коефіцієнт використання робочого часу зміни (дня);
Гф – фактично відпрацьований робочий час за зміну (день), год.;
Гв – встановлений робочий час зміни (дня), год.
У сільському господарстві встановлено середня тривалість робочого дня 6,83 години, а робочого тижня – 40 годин.
- загальний коефіцієнт використання робочого часу, який визначають як добуток коефіцієнта використання робочого часу дня (зміни) і коефіцієнта використання праці протягом року;
- коефіцієнт трудової активності – це частка від ділення відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на їх чисельність;
- коефіцієнт виконання норм виробітку – це частка від ділення фактичного обсягу виконаних робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку.