Види дальтонізму

Клінічно розрізняють повну і часткову колірну сліпоту. Найрідше спостерігається повна відсутність кольорового зору ^[1]. Часткова колірна сліпота має такі різновиди:

• Дихромія

  • Протанопія (англ. Protanopia) — сліпі на червоний колір, у яких сприйманий спектр укорочений з червоного кінця. Червоний колір сприймається темнішим, змішується з темно-зеленим, темно-коричневим, а зелений — зі світло-сірим, ясно-жовтим, світло-коричневим.

  • Дейтеранопія (англ. Deuteranopia) — сліпих на зелений колір. Зелений колір змішується зі світло-оранжевим, ясно-рожевим, а червоний — з ясно-зеленим, світло-коричневим.

  • Тританопія (англ. Tritanopia) — відсутність колірних відчуттів в синьо-фіолетовій області спектру. Зустрічається украй рідко і практичного значення не має. При тританопії всі кольори спектру представляються відтінками червоного або зеленого.

• Аномалії по трьом кольорам.

Багато людей з порушенням кольоросприйняття не побачать числа 83	Люди з протанопією не побачать числа 37	Люди з дейтанопією не побачать числа 49	Люди з тританопією не побачать числа 56

Діагностика

Характер колірного сприйняття визначається на спеціальних поліхроматичних таблицях Ісіхари (англ. Ishihara color test). У наборі є 27 кольорових листів — таблиць, зображення на яких (зазвичай цифри) складається з безлічі кольорових кружків і крапок, що мають однакову яскравість, але декілька різні за кольором. Людині з частковою або повною колірною сліпотою (дальтонікові), що не розрізняє деякі кольори на малюнку, таблиця здається однорідною. Людина з нормальним кольоросприняттям (нормальний трихромат) здатна розрізнити цифри або геометричні фігури, складені з кружків одного кольору.

Професійні обмеження при ослабленні кольоросприйняття

Колірна сліпота може обмежити можливості людини при обранні тієї або іншої професії. Зір лікарів, водіїв, моряків і льотчиків ретельно досліджується, оскільки від його правильності залежить життя багатьох людей. Крім того, людей, страждаючих дальтонізмом не беруть на навчання з радіотехнічних і комп'ютерних спеціальностей, а також не приймають на роботу в даній сфері.

Дефект колірного зору вперше привернув до себе увагу громадськості в 1875 році, коли в Швеції, біля міста Лагерлунда, відбулася страшна аварія поїзда, що призвела до великих жертв. Виявилось, що машиніст не розрізняв червоний колір, а розвиток транспорту на той час призвів до широкого розповсюдження кольорової сигналізації. Ця катастрофа призвела до того, що при прийомі на роботу в транспортну службу стали в обов'язковому порядку оцінювати кольоросприйняття.

Особливості колірного зору інших видів ссавців

Зорові органи багатьох видів ссавців обмежено здатні сприймати кольори (часто тільки 2 кольори), а деякі тварини в принципі не здатні розрізняти кольори. З іншого боку, багато тварин здатні краще за людину розрізняти градації тих кольорів, які їм важливі для життєдіяльності. Багато представників непарнокопитних (зокрема, коні) розрізняють відтінки коричневого, які людині здаються однаковими (від цього залежить, чи можна їсти ту чи іншу траву). Білі ведмеді здатні розрізняти відтінки білого і сірого у 100 разів краще за людину (при таненні снігу колір змінюється, й за відтінком кольору можна зробити висновок, чи проламається крижина, якщо на неї наступити).