Висновок Розглянувши тему «Нотні видання», можна зробити наступні висновки.

Розробка класифікації нотних видань є важливим теоретичним і практичним завданням. Їх специфіка вимагає створення багатоаспектної системи класифікації, що відображає їх видові особливості.

Нотні видання призначені для виконання або вивчення музичних творів.

За функціональним призначенням розрізняють наукові, навчальні та концертні музичні документи. За читацьким призначенням – для учнів музичних навчальних закладів, для спеціалістів, для аматорів. За характером виконання – сценічні, інструментальні, вокально-хорові, змішані. За характером викладу – партитурні. Партія, дирекціон, клавір. За структурою – моно видання, збірник. За матеріальною конструкцією – книжкові, комплексні (прості та складні).

Нотні видання передають інформацію за допомогою нот.

Ноти — умовні графічні знаки, що служать для запису музичних звуків. Вони виникли у відповідь на суспільну потребу закріпити музику графічно.

Ноти є елементами нотного письма — системи графічних знаків, вживаних для запису музики, а також самого запису музики. Запис музики за допомогою нот також називається нотацією.

Зачатки нотного письма виникли в глибокій старовині. Зі всіх відомих способів найстародавнішим є позначення мелодій, що передаються по слуху, за допомогою піктографічного письма (малюнків). Зразки такого запису виявлені при вивченні староєгипетських пам'ятників. До якнайдавніших способів відноситься також ідеографічний (складова) запис музичних звуків за допомогою клинопису, що застосовувався в Стародавньому Вавілоні.

Фінікійське звукове письмо виникло близько 1100 р. до н.е.

Подальший розвиток музичної писемності пов'язаний з буквенним позначенням звуків, вказуючих на їх висоту. Зародившись в Стародавній Греції, ця система набуває все більшого поширення.

Сучасний нотний лист дозволяє в умовному записі повно і точно відобразити «живе» звучання музики. У ньому присутня не тільки розвинена система умовних знаків (п'ятилінійний нотний стан; ключі; ключові і «випадкові», знаки альтерації при нотах; різні акколади; спеціальні знаки, що уточнюють тривалість звуків, динамічні відтінки, різноманітні виконавські штрихи і т. д.), але і додаткові словесні пояснення (вказівки темпу, характеру і способу виконання).

Список використаної літератури

1. Асеев Г.Г., Шейко В.Н. Информационные технологии в документоведении: Учеб. пособие. - X.: ХГИК, 1997. - 290 с.

2. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. - М.: Наука, 1973. - 256 с.

3. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та ви­значення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 47 с.

4. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Тер­міни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держ­стандарт України, 1995. - 24 с.

5. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстан­дарт України, 1994. - 53 с.

6. ДСТУ 2737-94. Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 158 с.

7. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-01-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 53 с

8. ДСТУ 2395-94. Інформація та документація. Обсте­ження документа, встановлення його предмета та відбір термінів для індексування. Основні вимоги. - Чинний від 1995-01-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 10 с.

9. ДСТУ 2394-94. Інформація та документація. Комп­лектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 89 с.

10. Зиновьева Н.Б., Саяпина ИЛ., Пашнина И.И. Доку­мент в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение». - Краснодар, 1995. - 58 с.

11. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» // Бібліотечний вісник. -1995. - №2. – с. 1-5.

12. Закон України «Про друковані засоби масової інфор­мації (пресу) в Україні» // Голос України. - 1992. - 8 грудня.

13. Закон України «Про інформацію» // Голос України. - 1992. - 13 листопада.

14. Закон України «Про науково-технічну інформацію» // Голос України. - 1993. - 23 липня.

15. Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документоведение. Документ и системы документации. - М.: МГИАИ, 1977. - 132 с.

16. Книговедение: Энциклопедический словарь / Ред. коллегия: Н.М. Сикорский (гл. ред.) и др. - М.: Сов. Энцик­лопедия, 1982. - 664 с.

17. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - 3-е изд., стер. - К.: О-во «Знання», КОО, 2001. - 460 с.

18. Коренной АЛ. Информация и коммуникация. - К.: Наук, думка, 1986. - 143 с.

19. Кулешов С. Документальні джерела наукової інфор­мації. - К.: УкрІНТЕІ, 1995. - 191с.

20. Пелеха Ю.І., Леміш Н.О. Загальне документознавство. Навч. Посіб.: К., Ліра - К - 2008. - 395 с.

21. Coколов А.В. Информационный подход к документаль­ной коммуникации: Учеб. пособие. - Л., 1988. - 85 с.

22. Соколов А.В. Эволюция социальных коммуникаций.- Спб., 1995. - 163 с.

23. Столяров Ю.Н. Классификация документа: решения и проблемы // Книга: Исслед. и материалы. - М., 1995. - Сб. 70. - с. 24-40.

24. Типология изданий. - М.: Кн. палата, 1990. - 231 с.

25. Швецова-Водка Г.Н. Функции и свойства документа в системе социальных коммуникаций //Книга: Исслед. и материалы. - 1994. - Сб. 69. - с. 37-57.

26. Швецова-Водка Г.Н. Документознавство: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2007. – 398 с.