2.Анатомія підкоркових (базальних) ядер

Окрім кори, що утворює поверхневі шари кінцевого мозку, сіра речовинакожній з півкуль великого мозку залягає у вигляді окремих ядер (враховуючи, ще вони локалізовані ближче до основи (базису) мозку, то вони отримали назв; базальних ядер).

Розрізняють такі базальні ядра.

1) Смугасте тіло - назву одержало з-за того, що на горизонтальних та вертикальних розрізах має вигляд смуг сірої та білої речовини, складається з хвостатого ядра (розташовано спереду від таламуса біля порожнин бокових шлуночків), чечевицеподібного ядра (розташоване збоку від таламуса). Чечевицеподібне ядро підрозділяється, в свою чергу, на шкарлупу і бліде ядро.

2) Огорожа (розташована ближче до краю біля чечевицеподібного ядра, від шкарлупи відділяється прошарком білої речовини — зовнішньою капсулою, а від кори головного мозку - самою зовнішньою капсулою).

3) Мигдалеподібне тіло (розташоване у білій речовині скроневої частки півкулі) (мал. 14).

Базальні ядра належать до так званої екстрапірамідної системи.

Функція підкоркових ядер:

1) регуляція рухів складного цілеспрямованого характеру;

2) підтримка м'язового тонусу, перерозподіл тонусу під час рухів;

3) забезпечення узгодженості, плавності рухів;

4) регуляція автоматичних підсвідомих рухів.

1. 2.	Боковий шлуночок. Таламус.	Мал. 14. Базальні
	Внутрішня капсула.	ядра
4.	Кора головного мозку.
5.	Огорожа.
6.	Мигдалеподібне тіло.
7.	Зоровий шлях.
8.	Соскоподібні тіла.
9.	Бліде ядро.
10.	Шкарлуїга.
11.	Склепіння
12.	Хвостате ядро.
13.	Мозолисте тіло.

Біла речовина півкуль головного мозку представлена різноманітними системами нервових волокон, серед яких виділяють:

1) асоціативні - виходять із кори півкуль, розташовані у межах однієї півкулі, поєднують різні функціональні центри;

2) комісуральні - проходять через спайки мозку, поєднують центри в обох півкулях;

3) проекційні — йдуть від півкуль до нижчележачих відділів головного мозку і навпаки - входять до складу внутрішньої капсули;

Докладніше про провідні шляхи головного мозку - див. розділ «Особливості мієлоархітектоніки нервової системи людини».

3. Анатомія проміжного мозку

Сіра речовина проміжного мозку представлена ретикулярною формацією, центрами екстрапірамідної системи, вегетативними центрами і нейросекреторними ядрами.

Білу речовину представляють провідні шляхи обох напрямків, що забезпечують двосторонній зв'язок підкоркових утворень з корою головного мозку і ядрами спинного мозку. Окрім того, до проміжного мозку належать дві залози внутрішньої секреції - гіпофіз та епіфіз.

Відділи проміжного мозку:

1) таламус (зорові бугри, зоровий мозок), метаталамус, епіталамус;

2) гіпоталамус;

3) III шлуночок.

Таламус (задній таламус) - парне утворення, розташоване по обидва боки від III шлуночка. Внутрішня частина таламуса утворює бокову стінку III шлуночка, а верхня бере участь в утворенні дна центральної частини бокового шлуночка. Передній кінець (передній бугорок) має дещо загострену форму, це -центр висхідних (чутливих) шляхів. Задній кінець розширений, називається подушкою і являється зоровим центром.

Сіра речовина представлена передніми, задніми, боковими та центральним ядрами таламуса

Біла речовина містить чутливі шляхи, що проходять через таламус. Відростки нейронів таламуса йдуть частково до підкоркових ядер, що забезпечує зв'язок проміжного мозку з вищележачою частиною екстрапірамідної системи, а частково - до кори головного мозку. Під таламусом знаходиться субталамічна область, що пов'язана з середнім мозком, у ній виділяють субталамічне ядро.

Метаталамус (заталамічна область) представлена боковим та серединним колінчатими тілами, які з'єднуються з холмиками середнього мозку за допомогою ручок холмиків. Бокові колінчаті тіла і верхні холмики є підкорковими центрами зору; серединні колінчаті тіла і нижні холмики є підкорковими центрами слуху.

Епіталамус - включає шишковидне тіло (епіфіз), яке за допомогою поводків з'єднується з правим та лівим відділами таламуса.

Епіфіз у людини є важливою ендокринною залозою. Його клітини (пінеалоцити) виділяють речовини, які регулюють циклічні біологічні ритми, зокрема добові. Ці речовини можна підрозділити на два типи: гормони та гормонактивні пептиди. Найбільш важливий з гормонів - мелатонгн (гормон, що запускає ритмічні зміни у виділенні гормонів гіпоталамусом, гіпофізом, статевими залозами. Мелатонін синтезується та виділяється у кров і спинномозкову рідину в нічний час. Серотонін синтезується, в основному, вдень. В епіфізарно-гіпоталамічній системі існує так званий «внутрішній годинник», генератор біологічних ритмів, що контролює тривалість сну і активності, потребу в прийомі їжі, виділення гормонів тощо.

Серед гормонактивних пептидів можна виділити: ліберини (фактори, що посилюють синтез гормонів); статини (фактори, що знижують секрецію гормонів);

Дія цих пептидів спрямована, в основному, на виділення гормонів передньою часткою гіпофіза.

Узагальнюючи функції таламуса, можна сказати, що він являється:

1) проміжною ланкою у ланцюгу проведення до кори головного мозку всіх видів чутливості;

2) чутливою ланкою підкоркової екстрапірамідної системи, що регулює здійснення складних автоматизованих рухів;

3) через зв'язки з корою і вегетативними центами - центром регулювання внутрішніх процесів в організмі, діяльності внутрішніх органів;

4) центральною ланкою регулювання ендокринних процесів (епіфіз);

5) регулятором примітивних емоцій (гнів, сміх, плач);

6) регулятором чутливих реакцій, особливо больової;

7) центром терморегуляції (підтримання нормальної температури тіла).

Гіпоталамус - складає нижні відділи проміжного мозку і бере участь в утворенні дна III шлуночка. До гіпоталамічної області належать:

1) зоровий перехрест;

2) зоровий тракт;

3) сірий бугор з лійкою;

4) соскоподібні тіла.

У гіпоталамусі розрізняють більш як ЗО ядер нейроцитів. Загалом вони розташовані у трьох областях: передній, проміжній і задній(мал. 16). Нервові клітини ядер гіпоталамуса здатні виробляти речовини, які посилюють або гальмують виділення гормонів клітинами гіпофіза. Ці речовини транспортуються до гіпофіза по гіпоталамо-гіпофізарному шляхові. Наявність такого зв'язку гіпоталамічних ядер і гіпофіза дозволило об'єднати їх в гіпоталамо-гіпофізарну систему.

Гіпофіз складається з двох часток: передньої частки (аденогіпофіза) та задньої частки (нейрогіпофіза) . У передній частки виділяють ще серединну частку. Гормони гіпофіза впливають на різноманітні функції організму, перш за все, через інші ендокринні залози.

Аденогіпофіз виділяє такі гормони:

1) соматотропний (гормон росту) - приймає участь в регуляції процесів росту і розвитку молодого організму;

2) адренокортикотропний — стимулює вироблення стероїдни гормонів наднирниками;

3) тіреотропний — впливає на розвиток щитовидної залози і активує продукцію її гормонів;

4) гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий, лютеїнізуючий, пролактин) -впливають на статевий розвиток, регулюють діяльність статевих залоз у дорослих;

5) ліпотропні гормони - впливають на жировий обмін;

6) меланоцитостимулюючий (виробляється серединною областю)- контролює утворення пігмента меланіну.

Клітини ядер передньої гіпоталамічної області виробляють гормони вазопресин і окситоцин, які транспортуються до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза) і виділяються у кров. Гормон вазопресин (антидіуретичний гормон) регулює процеси звуження судин і фільтрації сечі в нирках. Окситоцин впливає на скоротливу здатність гладких м'язів і шлунково-кишкового тракту; у жінок він посилює скорочення матки, виділення молока при лактації, регулює діяльність яєчників тощо.