4. Поняття цивільного законодавства та його співвідношення з цивільним правом.

Термін "цивільне право" вживається не тільки стосовно галузі права, а й також для позначення сукупності законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини, які належать до предмета цивіль­но-правового регулювання. У цьому значенні "цивільне право" (тут точніше вести мову про "цивільне законодавство") є системою нор­мативних актів, що містять цивільно-правові норми.

Співвідношення між цивільним правом і цивільним законодавс­твом виглядає таким чином: цивільне право — це сукупність кон­цепцій, правових ідей, юридичних норм; цивільне законодавство — це система нормативних актів, що регулюють цивільні відносини.

Таким чином, цивільне право може бути охарактеризоване як внутрішня форма права, зміст якого визначається соціальними та економічними особливостями регульованих ним суспільних відно­син, а цивільне законодавство — як зовнішня форма права, зумов­лена його змістом. Звідси випливає, що цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.

При визначенні поняття "цивільне законодавство" постає практич­но важливе питання: що слід розуміти під терміном "законодавство"?

Відповідь на це питання слід шукати насамперед у площині співвідношення категорій "закон" і "законодавство", з'ясовуючи, стосується поняття "законодавство" лише законів чи ним охоплю­ються також і підзаконні акти загальнонормативного характеру.

Визначення поняття "законодавство" (хоча й стосовно трудово­го права) дав Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 липня 1998 р. №12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради профспілок щодо офіційного тлумачення ч.З ст.21 Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Конститу­ційний Суд встановив, що в цьому випадку цей термін слід розумі­ти в широкому значенні, включаючи до нього не лише закони, а й інші відомі нині нормативні акти.

При цьому Суд зазначив, що це визначення стосується саме ч.З ст.21 КЗпП України і не є єдино правильним в інших випадках ви­користання цього терміна. Так, у деяких нормативних документах законодавством слід вважати лише закони, а в інших, як і у випад­ку з ч.З ст.21 КЗпП — увесь спектр нормативних документів. Щоп­равда, Конституційний Суд не пояснив, за якими ознаками має визначатися, що мав на увазі законодавець, використовуючи цей термін у тому або іншому випадку.

Слід також зазначити, що, застосувавши до терміна "законо­давство", що розглядається у ч.З ст.21 КЗпП, розширене тлумачен­ня, Конституційний Суд зазначив, що не вважає такий стан справ правильним.

Розширене тлумачення поняття "законодавство" характерне і для концепції цивільного права України, де цією категорією охоп­люються не тільки закони і підзаконні акти, а й договори та зви­чаї. Зокрема, як випливає з гл.1 ЦК "Цивільне законодавство Ук­раїни", у ЦК України термін "цивільне законодавство" слугує для позначення всієї сукупності норм і правил, що регулюють цивіль­ні відносини.

Висновок по четвертому питанню:

Ми розглянули з Вами поняття цивільного законодавства, його співвідношення з цивільним правом та риси, які їх розмежовують. Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять в собі цивільно-правові норми. Порівняльна характеристика цих понять буде виглядати наступним чином.

Цивільне право	Цивільне законодавство
1. Це сукупність юридичних норм	1. Система нормативних актів
2. Внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-еко­номічними особливостями суспільних відносин, що ним регу­люються;	2. Цивільне законодавство — зовнішня форма права, тісно зв'язана з його змістом.

Отже цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивіль­ного права.