6. Форми ухилення від сплати податків та їх соціально економічні наслідки

Уникнення податків та ухилення від їх сплати притаманні будь-якому суспільству. Причиною цього є очевидний вплив податків на доходи і витрати платників при недостатньому усвідомленні ними вигід від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податкових платежів. Це означає, що витоки зазначеного суспільного явища необхідно шукати в суспільній природі податків, які за своєю сутністю є еквівалентними платежами громадян в обмін на суспільні блага, що надає їм держава, виконуючи свої функції (наслідком усвідомлення сутності податків стало визначення принципу еквівалентності як одного з основних наукових принципів оподаткування), а за формою прояву - відносинами привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених і вилучених у платників на основі примусу, що в правових державах здійснюється на підставі закону.

В державах з розвинутими демократичними інститутами, надійними механізмами зворотного зв'язку між органами представницької демократії, що ухвалюють податкові закони, та виборцями - платниками податків, а також надійними системами контролю за ефективним витрачанням бюджетних коштів, що сприяють досягненню еквівалентності податкових платежів і суспільних благ, необхідність сплачувати податки все більше набуває усвідомленого характеру, а відносини приневолення до їх сплати трансформуються у відносини, в які все більша частина платників вступає з власної волі, тобто у відносини вільного вибору. Натомість в державах, які лише будують демократичні інститути і в яких обмін податків є далеким від еквівалентного, форма прояву податків не лише маскує їх сутність, а й ототожнюється з нею. Отже, в суспільній свідомості податкові платежі ототожнюються з платежами, які і запроваджуються без згоди більшості платників, і сплачуються в примусовому порядку. Це стає підґрунтям для антифіскальної поведінки платників, породжуючи бажання зменшити податкові зобов'язання або взагалі ухилитися від їх виконання. І чим менш досконалими є демократичні інститути в державі, тим більш масовою стає така поведінка.

Узагальнюючи існуючі в економічній літературі підходи щодо проблеми несплати податків та обов'язкових платежів до бюджету в повному обсязі, можна дати наступні визначення:

Ухилення від сплати податків - нелегальний шлях зменшення податкових зобов'язань, заснований на свідомому використанні методів приховування доходів і майна від податкових органів і недостовірності бухгалтерської і податкової звітності.

Податкова оптимізація - сукупність методів і засобів, які дозволяють обрати з числа усіх можливих варіантів розвитку той, що забезпечить найбільш ефективне використання фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні суб'єкта оподаткування.

Мінімізація оподаткування - сукупність заходів, спрямованих на зменшення бази оподаткування.

Податкове планування - сукупність методів і заходів, спрямованих на збільшення фінансових ресурсів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших відрахувань, заснована на використанні існуючих можливостей у галузі податкового законодавства та врахуванні змін всіх факторів, що впливають на рівень оподаткування.

Відомий французький спеціаліст в галузі фінансового права П.М. Годме виділяв серед причин податкових правопорушень економічні (зіставлення наслідків сплати і несплати податків), політичні (недосконалість податкового законодавства), технічні (недосконалість контролю з боку податкових та інших державних органів) і моральні (реакція платників податків на збільшення податкового тягаря й на розуміння необхідності сплати податків).

Н.М. Шелудько вважає, що причинами ухилень від оподаткування в Україні слід визнавати: високі податки і нерівномірність податкового навантаження; недостатню прозорість податкового законодавства і постійне внесення змін до нього; повільні й непрозорі приватизаційні процеси; втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб'єктів господарювання; корупцію в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Чинниками, які зумовлюють збільшення тіньових операцій, в тому числі й внаслідок ухилення від оподаткування, на думку С.А. Квасова, можуть бути: недосконалість правового регулювання економічної сфери; знецінення обігового капіталу в результаті інфляції; штучність курсу національної грошової одиниці і жорсткі грошово-кредитні відносини; фіскальний характер податкової політики; нерозвиненість фондового і страхового ринків; негативне зовнішньоторговельне сальдо і нелегальний переказ валютних коштів за кордон та ін. Вказані фактори доцільно класифікувати за критерієм часу26:

1. Короткострокові чинники (прорахунки в реформуванні відносин власності; фіскальний тиск; відсутність стабільного й ефективного законодавства; відставання правового поля від практики; здійснення тіньової діяльності; низька платоспроможність населення; нерозвинена ринкова структура).

2. Середньострокові чинники (деформованість структури та висока витратомісткість виробництва; надмірне втручання держави в економічні процеси; монополізм влади і її майже повна безвідповідальність; низький рівень розвитку продуктивних сил і конкурентоспроможності вітчизняних товарів; низькі стандарти якості життя людей).

3. Довгострокові чинники (тривала ізольованість української економіки від інтеграційних процесів і відсутність адаптаційного періоду входження в світогосподарську економічну систему; відсутність у підсвідомості людей демократичних традицій, які формуються десятиліттями і впливають на так зване "чесне підприємництво", виконання своїх обов'язків перед державою; історичні традиції народу, формування патерналістичної ідеології реалізації соціальних відносин, висока залежність народу від державної політики; відсутність механізмів відповідальності влади за дії або бездіяльність у разі порушення національних інтересів держави).

Досліджуючи детермінанти вчинення правопорушень у сфері оподаткування, І.П. Голосніченко згрупував їх у такі блоки: соціально-економічні, нормативно-правові, соціально-психологічні та організаційні.

До соціально-економічних факторів ухилення від сплати податків автор відносить наявність у країні тіньової економіки і значної кількості коштів, що обертаються в цій сфері. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, адже вона функціонує поза державним контролем. Тому, саме явище тінізації економіки можна розглядати як одну з основних умов вчинення податкових правопорушень. З іншого боку, наслідком значного податкового пресу є різкий спад виробництва, збільшення підприємств посередницької діяльності, які не виробляють нової продукції, надаючи послуги, часто непомірно збільшують плату за товар, не додаючи майже нічого до його собівартості, крім того, здебільшого, ухиляються від оподаткування.

До нормативно-правових детермінант вчинення правопорушень у сфері оподаткування відносяться недоліки податкового законодавства та законодавства, що регулює відносини підприємницької діяльності.

Однією із соціально-психологічних причин порушень податкового законодавства є корумпованість частини державних службовців, у тому числі і працівників державної податкової служби. Платники податків не довіряють органам влади, деякі з них вважають, що кошти, які надходять до бюджету, не направляються за призначенням, а розкрадаються чиновниками різних рівнів.

Іншою причиною ухилення від сплати податків є організаційні детермінанти, пов'язані з правовим нігілізмом підприємців, відсутністю традицій у суспільстві щодо чинників оподаткування.

До найбільш негативних наслідків масового ухилення від сплати податків можна віднести: скорочення дохідної частини бюджетів всіх рівнів та, відповідно, зростання бюджетного дефіциту; установлення в результаті ухилення окремих суб'єктів господарювання від сплати податків, нерівності між добросовісними платниками і порушниками податкового законодавства, що не відповідає принципам ринкової конкуренції; порушення принципу соціальної справедливості, оскільки неплатники податків переносять податковий тягар на тих, хто відповідально виконує податкові зобов'язання.

Значні масштаби ухилення від оподаткування порушують основний принцип оподаткування - "рівний розподіл податків", за яким платежі до бюджету мають бути пропорційними з його доходами, і винятки для окремих осіб неприпустимі.