Методичні вказівки

Під час вивчення даної теми студентам необхідно засвоїти поняття Міжнародного гуманітарного права, яке називають також правом війни, або правом збройних конфліктів, що містить ретельно розроблені норми, спрямовані на обмеження наслідків збройного конфлікту.

У своєму сучасному вигляді право війни склалося в цілому під впливом християнського віровчення і рицарства, розвитку військової думки в ході воєн, які вели між собою європейські народи після появи в Європі сучасної державної системи. Воно знаходило своє втілення в указах, що видавалися державами своїм арміям. Ці укази передбачали дотримання правил поведінки військ по відношенню до супротивника. Крім того, командувачами армій укладалися двосторонні акти (картелі, капітуляції, перемир`я), для того щоб можна було потурбуватися про поранених та обмінятися військовополоненими. Схожий характер таких угод привів до появ звичайних норм права. Праці різних авторів у сфері міжнародного та державного права, зокрема Гроція і Ваттеля, внесли вагомий внесок у справу становлення звичайного права.

Проте лише в ХІХ столітті, коли війни велися величезними державними арміями, що використовували нові й усе більш руйнівні види зброї, коли на полі бою почало залишатися жахлива кількість покинених поранених, виникло право війни, що базується на багатосторонніх конвенціях. Не випадково це сталося в той час, коли в державах західного світу першорядного значення почали набувати загальні принципи, що стосуються прав людини. Вирішальну роль у виникненні такої тенденції зіграла Женевська конвенція 1864 р. про покращання участі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни. Оскільки вона зобов`язувала Високі Договірні Сторони однаково ставитися як до своїх поранених, так і до поранених противника, думка про те, що у людини завжди і за будь-яких обставин є певні права, знайшла в ній досить чітке вираження.

Члени Женевського Комітету ( що згодом став Міжнародним Комітетом Червоного Хреста), які були ініціаторами цієї Конвенції, спрямували потім свої зусилля на подальший розвиток міжнародного гуманітарного права. Упродовж декількох наступних десятиліть були прийняті положення, що забезпечували захист інших категорій осіб, а саме: поранених, хворих та осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (в 1899 р.), військовополонених (в 1929 р.) і цивільних осіб (в 1949 р.). Конвенції переглядалися в 1906,1929 і 1949р., а в 1977 р. були прийняті два Протоколи, які доповнювали чотири Конвенції 1949 р.

У той час як женевські конвенції торкаються захисту осіб, що потрапили до рук противника (поранених, хворих, військовополонених, цивільних осіб), Гаагські конвенції 1899 і 1907рр. намагаються в першу чергу встановити правила ведення воєнних операцій. Вони обмежують право воюючих держав піддавати нападу конкретних осіб та об`єкти і забороняють використання певних методів і засобів ведення бою під час війни. Деякі із цих принципів знайшли підтвердження і розвиток у двох додаткових протоколах 1977 р. до Женевських конвенцій.

На завершення необхідно особливо підкреслити той факт, що гуманітарні конвенції отримали більш широке визнання у світі, ніж конвенції з прав людини. І держави до недавнього часу - значною мірою і тепер - зацікавлені в тому, щоб правила збройних конфліктів існували окремо. Це свідчить про непересічне значення МГП, поки існують на землі війни та ведуться бойові дії.