7.2. Схеми цехових мереж до 1 кВ

Схема цехової силової мережі визначається технологіч-ним процесом виробництва, категорією надійності електропос-тачання, взаємним розташуванням цехових ТП або вводу жив-лення i електроприймачів, їх одиничною встановленою потуж-ністю i розміщенням по площі цеху. Схема повинна бути про-ста, безпечна i зручна в експлуатації, економічна, задовольняти характеристиці навколишнього середовища, забезпечувати зас-тосування індустріальних методів монтажу.

Лiнiї цехової мережі, що відходять від цехових ТП або ввідного пристрою, утворюють живильну мережу, а ті, що під-водять енергію від шинопроводів або РП безпосередньо до еле-ктроприймачів, – розподільну.

Схеми мереж можуть бути радіальними, магістраль-ними i змішаними з однобічним або двостороннім живленням.

При радіальний схемі (рис.7.1) енергія від окремого ву-зла живлення (ТП, РП) надходить до одного досить потужного споживача або до групи електроприймачів.

Рис.7.1. Радіальна схема живлення: 1 – розподільний щит ТП;

2 – силовий РП; 3 – електроприймач; 4 – щит освітлення.

Радіальні схеми виконують одноступінчатими, коли при-ймачі живляться безпосередньо від ТП, i двоступінчастими, коли вони підключаються до проміжного РП.

Радіальні схеми застосовують для живлення зосередже-них навантажень великої потужності, при нерівномірному ро-зміщенні приймачів у цеху або групами на окремих його ділян-ках, а також для живлення приймачів у вибухонебезпечних, по-жежонебезпечних i курних приміщеннях. В останньому випадку апаратуру керування i захисту електроприймачів, яка встанов-люється на РП, виносять за межі несприятливого навколишньо-го середовища.

Радіальні схеми виконують кабелями або дротами в тру-бах чи коробах (лотках).

Переваги радіальних схем полягають у високій надій-ності (аварія на одній лiнiї не впливає на роботу приймачів, що живляться по іншій лiнiї) i зручності автоматизації. Підвищення надійності радіальних схем досягається з’єднанням шин окре-мих ТП або РП перемичками, що резервують, на комутаційних апаратах яких (автоматах або контакторах) може виконуватися схема АВР – автоматичного введення резервного живлення. Не-доліками радіальних схем є: мала економічність через значну витрату провідникового матеріалу; необхідність у додаткових площах для розміщення силових РП; обмежена гнучкість ме-режі при переміщеннях технологічних механізмів, пов’язаних зі зміною технологічного процесу.

При магістральних схемах приймачі під’єднують до бу-дь-якої точки лiнiї (магістраль). Магістраль можуть приєднував-тися до розподільних щитів пiдстанцiї (рис.7.2,а) або до сило-вих РП, або безпосередньо до трансформатора за схемою блоку трансформатор – лінія (рис.7.2, б).

Магістральні схеми з розподільчими шинопроводами за-стосовують при живленні приймачів однієї технологiчної лiнiї або при рівномірно розподілених за площею цеху приймачах. Такі схеми виконують із застосуванням шинопроводів і кабелів.

При установці на робочих місцях технологiчної лiнiї еле-ктроприймачів малої потужності доцільно розподільні магістралі виконувати модульними проводками. Для магістралі модульної ме-режі використовуються ізольовані проводи, прокладені в трубах приховано в підлозі, з установкою на визначеній відстані одна від одної (модулі) коробок розгалуження, на яких кріпляться розпо-дільчі стовпчики зі штепсельними роз’ємами.

Рис. 7.2. Магістральні схеми живлення: а) з розподільним шинопроводом; б) блок трансформатор–магістраль; в) ланцюжок; 1 – розподільний щит ТП; 2 – силовий РП; 3 – електроприймач; 4 – магістральний шинопровід; 5 – розподільний шинопровід.

Електроприймачі підключаються до стовпчиків кабеля-ми в металорукавах. Модульні проводки застосовують при нава-нтаженнях на магістраль до 170 А. Перевагами магістральних схем є: спрощення щитів пiдстанцiї висока гнучкість мережі, що дає можливість переміщувати технологічне устаткування без переробки мережі; використання уніфікованих елементів, які до-зволяють проводити монтаж індустріальними методами.

Магістральна схема менш надійна, ніж радіальна, тому що при зникненні напруги на магістралі всі підключені до неї спо-живачі втрачають живлення. Застосування шинопроводів i моду-льної проводки незмінного перерізу приводить до перевитрати провідникового матеріалу. Залежно від характеру виробництва, розміщення електроприймачів i умов навколишнього середовища силові мережі можуть виконуватися за змішаною схемою.

Частина електроприймачів живиться від магістралей, ін-ша – від силових РП, які, в свою чергу, живляться або від щита ТП, або від магістральних чи розподільних шинопроводів (рис.7.2,б). Модульні проводки можуть живитися від розподіль-них шинопроводів або від силових РП, ввімкнених за радіаль-ною схемою. Таке з’єднання дає змогу більш повно використо-вувати переваги радіальних i магістральних схем.

Для підвищення надійності живлення електроприймачів по магістральних схемах застосовують двостороннє живлення магiстральної лiнiї (рис.7.3, а). При прокладанні у великих цехах декількох магістралей доцільно живити їх від окремих ТП, вико-навши перемички між магістралями (рис 7.3, б). На рис.7.3.,в подана схема із взаємним резервуванням магістралей.

Рис.7.3. Схеми двостороннього живлення: а) магістральна з розподільним шинопроводом; б) радіальна з резервуючою перемичкою; в) із взаємним резервуванням магістралей.

Схеми магістрального живлення з взаємним резервуван-ням підвищують надійність живлення, створюють зручності для проведення ремонтних робіт на підстанціях, забезпечують мож ливість відключення незавантажених трансформаторів, у резу-льтаті чого знижуються втрати електроенергії.