1.2. Роль бюджету у розвитку фінансової діяльності держави

Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості, пріоритети, роль та форми реалізації закріплених за державою функцій. Бюджет спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною та фінансово забезпеченою. З матеріального боку бюджет – централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щодня до фонду надходять кошти і проводиться фінансування витрат.

Базовим джерелом нормативного регулювання бюджету є Конституція України. Законодавчо відносини з приводу складання, розгляду звітів про виконання та контролю за виконанням державного бюджету регулює Бюджетний Кодекс України, прийнятий 2.06.2001 р. за № 2542-ІІІ. Детальні бюджетні відносини протягом визначального періоду встановлює Закон України “Про державний бюджет України”.

Порядок встановлення та витрачання коштів бюджету має економічне, соціальне та, навіть, політичне значення для розвитку держави.

При характеристиці економічного значення державного бюджету варто звернути увагу на співвідношення доходів та видатків, їх структурну побудову, склад окремих статей та їх цільове призначення.

Згідно Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” заплановано створити доходи у розмірі — 50.020.875,9 тис. грн., у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України — у сумі 39.511.422 тис. грн. та доходи спеціального фонду Державного бюджету України — у сумi 10.509.453,9 тис. грн.. Видатки Державного бюджету України на 2003 рiк затверджені у сумi, що перевищує доходи – 52.055.801,1 тис. грн.., у тому числi видатки загального фонду Державного бюджету України — у сумi 40.421.422 тис. грн.. та видатки спецiального фонду Державного бюджету України — у сумi 11.634.379,1 тис. грн.

Тобто граничний розмір дефiциту Державного бюджету України на 2003 рiк становить 2.034.925,2 тис. грн..

Зазначені цифри свідчать про те, що бюджет – це загальнодержавний кошторис доходів та витрат. Але процес прийняття бюджету не закінчується його розробкою. Подалі відбувається прийняття рішень щодо покриття дефіциту, реалізації планових показників, взаємодія з місцевими бюджетами.

Деякі автори вважають, що бюджет – це індикатор стану економіки держави. Але й економіка визначає бюджетні показники, оскільки різниця між передбачувальним та дійсним економічними рівнями призводить до диспропорції очікуваних та фактичних результатів виконання бюджету.

Якщо говорити про політичне значення бюджету, слід наголосити на тому, що у цьому документі встановлюється співвідношення між державним та місцевими бюджетами, а тим самим створюються політичні засади взаємин органів державної та місцевої влади. Наприклад, на 2003 рік до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2003 роцi належать:

• єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (крім частини єдиного податку для суб’єктів нечисленного підприємництва, що зараховується до Пенсiйного фонду України, та вiдрахувань на обов’язкове соцiальне страхування);

• акцизний збiр з вироблених в Українi товарiв (крiм акцизного збору з вироблених в Українi нафтопродуктiв i транспортних засобiв), що сплачується платниками за мiсцезнаходженням в Автономнiй Республiцi Крим,— до доходiв бюджету Автономної Республiки Крим;

• плата за лiцензiї на право роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами — до доходiв бюджету Автономної Республiки Крим, обласних бюджетiв та мiських бюджетiв мiст Києва i Севастополя;

• дотацiї та субвенцiї з Державного бюджету України;

• доходи, що пiдлягають зарахуванню до загального фонду мiсцевих бюджетiв згiдно iз статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України;

• податок на прибуток пiдприємств комунальної власностi, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республiки Крим, обласнi, районнi, мiськi, селищнi та сiльськi ради, зараховується до бюджету Автономної Республiки Крим, вiдповiдних обласних, районних, мiських, селищних та сiльських бюджетiв;

• фiксований податок на доходи вiд пiдприємницької дiяльностi зараховується до вiдповiдних мiсцевих бюджетiв у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для прибуткового податку з громадян, крiм частини цього податку у розмiрi 10 вiдсоткiв, що згiдно з законом зараховується до Пенсiйного фонду України.

Варто підкреслити особливо соціальне значення бюджету. Наприклад, саме законодавством про бюджет на поточний рік встановлюється забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” та “Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми” для визначення права на звільнення вiд плати за харчування дитини у державних i комунальних дитячих дошкiльних закладах вiдповiдно до Закону України “Про дошкiльну освiту” (у 2003 році його визначено у сумi 80 гривень у розрахунку на одну особу).

Згідно цього закону встановлюється:

• розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 рокiв;

• розмір одноразової допомоги при народженнi дитини;

• розмiр державної соцiальної допомоги малозабезпеченим сiм’ям;

• рівень нарахування страхової суми з державного обов’язкового страхування вiйськовослужбовцiв вiдповiдно до статтi 16 Закону України “Про соцiальний i правовий захист військовослужбовців та членiв їх сiмей”;

• інший перелік сум соціальної допомоги та платежів.

У Донецькій області за рахунок бюджету продовжується будівництво шпиталю для інвалідів ВВВ, дитячого оздоровчого табору для дітей-сиріт, будинку-інтернату для осіб похилого віку і інвалідів у м. Горлівка. Проводиться реконструкція школи олімпійського резерву. Особливе значення придається газифікації сільських населених пунктів, здійснюється будівництво житла для військовослужбовців, ряду об’єктів охорони здоров’я.

Отже, державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, оскільки він тісно пов'язаний з правовими відно­синами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку дер­жави. Великою проблемою є надмірна централізація фінан­сових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюд­жету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних до­ходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні під­ходу до правового регламентування управління державним бюджетом.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здій­снення державної соціально-економічної політики, забезпе­чення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і ус­пішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здо­ров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіо­нів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обся­гом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу. У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінан­совим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелю­вати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до рин­кових умов господарювання.

Таким чином, державний бюджет – це важливий інструмент впливу на розвиток економіки України взагалі, створення соціальних умов та передумова політичних відносин між органами державної та місцевої влади.