Методика проведення соціологічного дослідження

Вимоги до складання анкет та опитувальних листів та види запитань

1. Вимоги до анкет та опитувальних листів

Будь-який опитувальний лист повинен мати назву, звернення (шановний читач, шановний колега...). Далі розміщується інструкція щодо заповнення, в якій можуть обмовлятися цілі, завдання опиту, мотивуватись необхідність заповнення опитувального листа, акцентуватись увага на більш повне, щире заповнення.

            В окремих випадках слід гарантувати анонімність, також за необхідністю слід вказати коли, куди і кому здати опитувальний лист. Бажано прослідкувати, щоб людина, яка заповнювала анкету, не перебувала у поганому настрої. Вручаючи анкету респондентові, необхідно прослідкувати, щоб він її переглянув, з’ясував усі незрозумілі йому моменти , а вже потім приступав до заповнення.

            Після заповнення респондентом анкети слід подякувати йому за виконану роботу.  Розташовуючи питання,  важливо виділити змістовні блоки. Перші запитання повинні бути легкими. Далі розташовують основні питання, контрольні. Завершують опитувальний лист питаннями соціально-демографічного плану. Обов’язково враховується вік, стать, освіта. Анкета повинна бути естетично оформлена і максимально пристосована для обробки.

            Під час здійснення самої процедури опитування важливо добитися повного контакту з респондентом, бути коректним, уважним, попереджувальним. Слід пояснити людині, чому звернулись саме до неї. Однак опитуваному не можна дозволити втягнути себе до дискусії, особливо з проблем, що з’ясовані анкетою.  Отримавши заповнену анкету, опитувачу слід її бігло переглянути і обов’язково подякувати за роботу тому, хто її заповнював. Час на заповнення анкети не повинен перевищувати 45 хвилин.

            Слід відзначити, що кожне дослідження завжди вимагає розробки нової анкети, яка б відповідала конкретним цілям і завданням, специфіці, місцю і часу проведення дослідження, постійно змінюваній соціокультурній ситуації. Тому використання анкет інших досліджень без переробки є неприпустимим.

            Необхідно пам’ятати і знати, що анкета повинна складатися не тільки на основі теми дослідження, а на основі завдань та гіпотез, визначених у програмі дослідження.

            Кожне запитання, що формулюється для анкети, повинно “працювати” на виконання окремого завдання або перевірку конкретної гіпотези.

            Кількість запитань в анкеті знаходиться в прямій залежності від кількості і складності поставлених в програмі дослідження завдань та сформульованих гіпотез.

            Після того, як буде складено перелік майбутніх питань анкети, потрібно визначити порядок їх розташування. Місце кожного питання в анкеті залежить від його змісту, будови, складності, виконуваних функцій.

            Існують дві основні форми  питань в анкеті – відкрита і закрита.

            Відкрита форма питання найчастіше застосовується тоді, коли вивчається нова проблема, щоб дати опитуваним максимальну свободу у відповідях. Результати обробки цих відповідей використовують для побудови закритих питань в подальших дослідженнях за аналогічною тематикою. Також використовують відкриту форму питань, коли важливо перевірити рівень сформованості громадської думки з даної проблеми.

            На практиці частіше використовується закрита форма питань, тому що вона легко піддається обробці. Крім того, на такі питання респондент відповідає охочіше і швидше. Але не можна завжди використовувати лише закриті питання.

            Вони мають ряд недоліків, а саме: перелік готових відповідей може нав’язувати респондентові думку дослідника, не завжди можна скласти повний перелік можливих відповідей (він може бути надмірно великим).

            За змістовним навантаженням розрізняють основні і неосновні (додаткові) питання. Саме основні питання повинні розкривати тему дослідження. Але додаткові питання не менш цікаві, вони дістають дані про респондента, допомагають отримати більш широке уявлення про коло інтересів читача (якщо вивчається читач бібліотеки).

            Додаткові питання стоять на початку і в кінці анкети. Це відповідає одному з головних правил побудови опитувального листа: спочатку повинні бути легкі для респондента питання, які допомагають встановити з ним психологічний контакт. Тому ці питання можуть бути неосновними  і навіть взагалі не мати значення для дослідника. Відповідаючи на них, читач повинен поступово увійти в проблематику дослідження. Завершуватись анкета повинна також легкими питаннями, які знімають психологічне навантаження.

            Отже питання може виконувати різні функції в залежності від місця його розташування в анкеті і взаємозв’язку з іншими питаннями.

            За виконуваними функціями розрізняють  інформативні, контактні, функціонально-психологічні питання. Одне питання може виконувати декілька функцій одночасно. В нескладних дослідженнях з короткими анкетами всі питання, звичайно, інформативні (всі обробляються).

            Іноді виділяється частина респондентів і декілька питань анкети адресується лише їй. Цьому слугують питання-фільтри. І тоді одне питання є питанням – фільтром для іншого.            Під час оформлення анкети слід звернути також особливу увагу на такі моменти:

-         Не запитуйте, якщо вас не цікавить відповідь. Завжди керуйтеся загальною метою Вашого дослідження. Уникайте сторонніх питань, бо вони розбивають анкету і роблять її менш привабливою для респондентів. Крім того, вони збільшують необхідний для аналізу анкети час.

-         Ставте лише такі запитання, на які можна реалістично і чесно відповісти. Не змушуйте респондента давати неточну інформацію. Зокрема це стосується відкритих запитань.

-         Ставте лише такі запитання, до яких користувач підготовлений. Уникайте питань, які можуть видатися респонденту важкими. Особисті запитання (наприклад, стать або вік) краще ставити останніми.

-         Цікавтеся лише тією інформацією, яку не можуть надати інші джерела. Тому що чимало дослідницьких і статистичних даних публікуються.

-         Віддавайте перевагу конкретним, а не загальним питанням.

-         Запитання анкети мають бути коректними, простими і зрозумілими.

-         Звертайте увагу на те, що респондент може відчувати наявність підтексту у запитанні.

2. Види питань

1. За предметним змістом питання поділяються на:

- Питання про факти. Метою цих питань є отримання інформації про конкретні соціальні явища та події, про становище справ у трудовому колективі, про реальну поведінку оточуючих у ситуації, що склалася. Питання даного виду покликані констатувати певні об’єктивні факти устами респондента.

Питання про факти – це також питання демографічної частини анкети (паспортички).

 - Питання про знання. Їх мета полягає в розкритті того, що знає і що може викласти респондент. Як правило, це питання екзаменаційного типу, що мають за власну мету виявити рівень поінформованості респондента та його знань у певній галузі. Такі питання можуть містити завдання, експериментальні ігрові ситуації, рішення яких потребує від респондента використання певних навичок, знання конкретних фактів, подій, імен.

 - Питання про думку. Ці питання направлені на фіксацію фактів, побажань, очікувань, планів на майбутнє та можуть стосуватися будь-яких проблем та самої особистості респондента. Відповіддю в цьому випадку виступають оціночні судження, засновані на індивідуальних уявленнях. Через думки виявляється ставлення людини до тих чи інших подій.

 - Питання про мотиви. Ці питання покликанні виявити суб’єктивні уявлення людини про мотиви власної діяльності, поведінки. Одне питання про мотиви не може дати справжню картину мотиваційної діяльності, для цього необхідним є цілий комплекс подібних питань.

 2. За власною логічною природою питання поділяються:

- Основні питання. Це більшість питань, з яких складається анкета або опитувальна картка. Вони безпосередньо направленні на розкриття теми соціологічного дослідження.

 - Питання-фільтри. Ці питання служать для відкидання некомпетентних осіб з теми, що досліджується, або з метою виокремлення частини респондентів з усього масиву опитаних за певною ознакою.

 - Контрольні питання. Служать для перевірки стійкості, правдивості, несуперечливості відповідей, щирості респондента. По суті контрольне питання – це одне й те саме питання, але сформульоване по-різному. В анкеті або опитувальній картці контрольні питання розташовуються на деякій відстані одне від одного.

 -Питання, що наводять на думку. Здійснюють допомогу респонденту у вірному осмисленні теми питання, пояснюють, що саме має на увазі автор питання, допомагають респонденту дати точну відповідь.

 3. За власною психологічною функцією, що визначає відношення респондента до самого факту анкетування та до тих питань, на які йому прийдеться відповісти, останні поділяються на:

 - Контактні питання (ice-break). Служать для встановлення контакту з респондентом. Їхня мета – створити інтерес до опитування, заохотити людину взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших питань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і стосуватися самого респондента, як би налаштовувати його на зацікавлену участь в опитуванні. Головна функція цього виду питань – полегшення взаємодії з респондентом під час опитування, налаштування його до найбільш повного та щирого висловлення власної думки за сутністю проблеми, що досліджується.

Контактне питання має охоплювати всіх респондентів. Контактне питання ні в якому разі не може бути тинням-фільтром.

 - Буферні питання. Буферні питання використовуються лише в тих опитуваннях, що складаються з декількох тематичних блоків. Метою цього виду питань є переключення уваги респондента при переході від однієї теми до іншої. Ці питання стилістично врівноважують анкету, логічно впорядковують.

Відсутність буферних питань створює ефект хаотичного «перестрибування» з теми на тему. У респондента може скластися відчуття, що з ним не ведуть розмову, а використовують, «вичавлюють» необхідну інформацію.

 - Прямі питання. Направленні на вираження відношення респондента з приводу проблеми, що аналізується. Іноді прямі питання називаються питаннями «в лоб», оскільки вони прямо направленні на виявлення думки самого респондента по темі опитування.

 - Непрямі або опосередковані питання. При відповіді на ці питання респондент відповідає від імені групи, колективу у безособовій формі, що дозволяє йому нібито приховати свою позицію, зняти з себе відповідальність за власну відповідь та посилити її критичний аспект.

Окрім того, непрямі питання ставляться і тоді, коли прямі питання не зовсім коректно ставити або є припущення, що на них не буде отримано щирих відповідей. Це ситуації, що стосуються приватних, інтимних сторін людського життя або їхнього ставлення до влади, до свого керівника тощо.

 4. За характером відповідей на поставлені питання останні поділяються на:

- Відкриті питання. Передбачають оригінальну, вільну відповідь у вигляді слова, речення або кількох речень. Формально ці питання виділяються тим, що за ними слідують кілька пустих рядків, які потрібно заповнити.

 - Закриті питання. Відповіді на ці питання передбачають вибір із списку одного з запропонованих варіантів. Такі питання досить легко обробити, але існує небезпека нав’язати свої відповіді респонденту.

- Напівзакриті питання. Поряд з набором варіантів відповідей респонденту надається можливість висловити власну думку з проблеми, що досліджується.

 - Питання-меню. Це закриті питання, але в них дозволяється обрати не один, а декілька варіантів відповідей.

 - Шкальні-питання. Відповідь на ці питання дається у вигляді шкали, на якій необхідно відмітити той чи інший показник. Або респонденту пропонується оцінити чи розташувати запропоновані варіанти відповідей у певній послідовності.

 - Дихотомічні або альтернативні питання. Пропонують відповіді за принципом «Так – Ні», що носять взаємовиключний характер.

Обробка та аналіз соціологічної інформації

Обробка зібраних даних — важливий етап емпіричного дослідження. Від того, як вирішено питання обробки інформації, значною мірою залежать строки, вартість і взагалі успіх дослідження. Відповідь на нього має бути знайдена до тиражування анкети, оскільки від програмного забезпечення, що використовуватиметься для обробки матеріалу, залежить кодування анкети.

До початку збирання інформації бажано визначитись, які методи аналізу даних застосовуватимуться (побудова таблиць певного виду, факторний аналіз тощо), а також які конкретно ознаки аналізуватимуться за допомогою того чи іншого методу. Зрозуміло, що такий план може бути лише приблизним, оскільки аналіз даних — ітераційний процес, розвиток якого відбувається в діалозі (безпосередньому або заочному) з комп'ютером. План потрібний для того, щоб дібрати необхідне програмне забезпечення, а також як початковий етап аналізу.

Зібрану інформацію обробляють або вручну, або за допомогою І комп'ютера. Ручні методи обробки інформації застосовуються (і тепер досить рідко і переважно у разі, якщо соціолог не має змоги працювати на комп'ютері, а треба обробити невеликий за обсягом (ЗО—50 одиниць) масив анкет з незначною (від 10 до 20) кількістю запитань. Це можуть бути, наприклад, дані пілотажного дослідження або дані експертного опитування. При проведенні обчислень під час ручної обробки даних широко використовують калькулятори.

Для обробки великих масивів, що містять дані стосовно тисяч Ц об'єктів, які описуються кількома сотнями ознак, слід застосовувати обчислювальну техніку, що має достатній обсяг пам'яті та ^високу швидкість обчислень.