1.3.2. Модель практичної методики з профорієнтації

Сутність будь-якої методики полягає у розширенні можли-

востей самого психолога. Вона спрямована на вирішення тих

завдань, дослідження тих проблем, які ставить перед собою пси-

холог-профорієнтатор.

Зазвичай під час розгляду практичної методики виділяють: 1)

імітаційну модель, де відображається сутність і зміст методики,

та 2) психотехнічну модель, де відображені процедура методики,

умови її використання, а у детально описаних методиках також і

можливі труднощі проведення. В імітаційній і психотехнічній

моделях методика представлена як «зовнішній засіб», описаний у

різноманітних підручниках та методичних посібниках [101;

123,178]. Для того, щоб методика працювала, необхідний

підготовлений для її використання фахівець, що знається на

змодельованих у методиці проблемах (володіє іміта ційною моделлю) і вміє провести її практично (володіє психо-

технічною моделлю). В цьому випадку говорять про методику як

про «внутрішній засіб» роботи психолога.

Як відмічає Є.О.Клімов [55; 56], методика - це сукупність

зовнішніх і внутрішніх засобів професійної діяльності психолога.

Інколи буває так, що психолог добре розуміється у проблематиці,

але не вміє працювати з конкретними процедурами (тех-

нологіями). І тоді використання методики буде менш ефектив-

ним.

Говорячи про прогнозування ефективності методики, важ-

ливо також враховувати, наскільки оптанти готові сприймати

змодельовані проблеми і брати участь у означених процедурах.

Також важливо враховувати наступність розгляду цих проблем та

наступність у використанні конкретної процедури методики. У

кожному конкретному випадку психолог як фахівець бере на себе

відповідальність за те, як і за допомогою яких методів він працює.

Перераховані вище міркування дозволили розробити модель

практичної профорієнтаційної методики [122,124], яка спрямова-

на на дослідження інтересів до професії, здібностей, нахилів та

намірів особистості; вирішення проблем професійного самови-

значення; побудову особистих професійних перспектив та її ком-

понентів. Тому можна виділити різні компоненти моделі прак-

тичних методик з профорієнтації, які відповідають виділеному

вище критерію: власне профорієнтаційний компонент, який

співвідноситься зі всією схемою побудови особистого професійного

плану або з основними його складовими; частково профорі-

єнтаційний компонент, який дозволяє змоделювати лише окремі

елементи схеми і лише частково вирішити проблеми професійного

та особистісного самовизначення; супутній, допоміжний

компонент, який у певному сенсі не є профорієнтаційним (не

співвідноситься із жодним елементом схеми побудови особистого

професійного плану), але може бути використаний як допоміжний

(наприклад, для створення більш сприятливої атмосфери роботи з

оптантами, для відпочинку та розминки, для встановлення

довірливого контакту з оптантом).

Зазначену модель можна активно використовувати у проф-

орієнтаційній роботі, враховуючи при цьому навіть ефективність методики. Наприклад, психолог повинен вирішити для

себе питання, яку саме методику доцільніше провести у тому чи

іншому класі. У цьому випадку він починає оцінювати якість

методики за виділеними у моделі компонентами (за цілями,

процедурами, розумінням проблем методики, готовністю провести

методику практично і т.д.). Все це можна позначити на моделі

«плюсами», «мінусами» або знаками питання (можлива також

оцінка балами - кому як зручніше). Після цього можна

простежити, яка з методик набирає більше «плюсів» (або балів).

При цьому важливо пам'ятати, що компоненти можуть взає-

модоповнювати і компенсувати одне одного. Наприклад, у ви-

падку, коли психолог поки ще не володіє достатнім досвідом

практичної роботи (погано володіє психотехнічною моделлю) і

якщо процедурна модель сама по собі чудово відпрацьована (є

легкою і простою у використанні), така модель немов би ком-

пенсує недоліки самого психолога або у випадку, коли проце-

дурна модель методики недосконала, але психолог має достатньо

досвіду, щоб компенсувати своєю майстерністю недоліки

методики.

На основі цього розрізняють також групи профорієнтаційних

методів, які класифікуються в залежності від основних задач

профорієнтації.