2. Визначте функціональне призначення кожної з перерахованих структур ока.

3. Проведіть дослідження зорового аналізатору.

Практична робота 1. Дослід Маріотта

М е т а: Вивчити дослід Маріотта.

Хід роботи. Зробіть на собі дослід Маріотта. Ділянку сіт­ківки, де зоровий нерв входить в око (сосок зорового нерва), називають сліпою плямою. Тут немає рецепторів, тому зображення предмета, яке попадає на сліпу пляму, не сприймається. Щоб переконатися у цьому, необхідно встановити перед очами картку Маріотта з намальованим на ній хрестиком (зліва) і кружком (справа). Закрийте ліве око, а потім правим дивіться весь час на хрестик. Прибираючи картку Маріотта від очей або наближаючи її до ока, спіймайте момент, при якому зникає коло. В цьому випадку зображення кола потрапляє на сліпу пляму і досліджуваний його не бачить. Повторіть дослід та впевніться в наявності сліпої плями в лівому оці. Зробіть висновки та занесіть їх до протоколу.

Висновки.

Практична робота №2. Визначення гостроти зору за допомогою таблиць Головіна. Хід роботи: Таблиці для визначення гостроти зору поміщають на добре освітлену стінку або штучно висвітлюють її електричної лампою. Випробуваного садять на стілець на відстані 5 метрів від таблиці. Визначення гостроти зору проводять для кожного ока окремо. Експериментатор бере указку з тонким кінцем і, вказуючи літери, просить їх назвати. Починають з верхніх рядків і поступово переходять до нижніх. Останній рядок, який випробуваний прочитав без помилок, служить для даного ока показником гостроти зору, яка вказана з правого боку рядка.

Практична робота № 3. Визначення поля зору (периметрія).

Хід роботи: Периметр ставлять проти світла. Випробуваного садять спиною до світла і просять його поставити підборіддя в виїмку підставки штатива периметра. Якщо визначається поле зору лівого ока, то підборіддя ставлять на праву частина підставки. Висота підставки регулюється так, щоб дерев'яний кінець штатива припав до нижнього краю ока. Випробуваний фіксує одним оком білий куток у центрі дуги, а інше око закриває рукою. Встановлюють дугу в горизонтальному положенні і починають вимір. Для цього повільно рухають білу марку по внутрішньому краю дуги від 90⁰ до 0⁰ та просять випробуваного вказати момент, коли марка вперше видна нерухомому фіксованому оку. За браком часу можна обмежитися визначенням 4-х точок (верхній, нижній, правій і лівій).

Практична робота № 4. Визначення найближчої точки ясного бачення. Хід роботи: Завдання полягає у визначенні того найменшої відстані між оком і точкою, при якому вона ще буде ясно видна при деякому посиленні акомодації. Роблять 4-5 спостережень і розраховують середнє значення відстані.

Практична робота № 5. Зіничні рефлекси.

Хід роботи: Посадити випробуваного обличчям до світла. Через 1-2 хвилини відмітити ширину його зіниць. Після виконати наступні спостереження:

а) Закрити око однією рукою і спостерігати за змінами, які відбулися слідом за цим (зазвичай збільшенням) ширини зіниці відкритого ока.

б) Закрити обидва ока на 30-60 сек. Одночасно відкрити обидва ока і відмітити наявність розширення зіниць. Потім порівняти ступінь розширення зіниць при закритті обох очей з тієї, яка спостерігалася при закритті одного ока.

Зробити висновок про вираженість прямої і спів дружньої рефлекторних реакцій зіниць на світло.

Намалювати рефлекторну дугу світлового рефлексу.

в) Запропонувати випробуваному фіксувати поглядом далеко розташований предмет і відзначити ширину його зіниць. Потім помістити будь-який предмет (палець або олівець) на відстані 15-20 см від ока. Запропонувати йому розглядати цей предмет. Спостерігати за зміною положення зіниць.

Зробити висновок про характер зіничних реакцій при акомодації.