5. Органи управління місцевими фінансами

Бюджетні відносини на місцевому рівні мають відповідну організа­ційну будову — сукупність інституцій, які здійснюють їх формування й виконання. їх зазвичай іменують «учасниками бюджетного процесу».

До складу цих учасників належать органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями. Кожен з них виконує в бюджетному процесі певні функції, які характеризуються як бюдже­тні повноваження, тобто має певні права, обов'язки та несе відповідальність за управління бюджетними коштами.

Загальна інституційна структури системи формування та виконання місцевих бюджетів наведена на рис. 1.

Особливу роль у бюджетному процесі відіграє Верховна Рада Укра­їни. До її основних повноважень належить:

• визначення основних засад бюджетного процесу в Україні й ос­новних напрямів бюджетної політики, що впливає на процес складання місцевих бюджетів;

• розгляд та затвердження державного бюджету України, в тому числі й обсяг міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам.

Відповідальність за складання та виконання бюджетів несуть вико­навчі органи влади:

Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерство фі­нансів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві фінансові органи, виконавчі органи сільських, селищних та мі­ських рад, сільські, селищні та міські голови.

Міністерство фінансів України є центральною ланкою, що забезпечує реалізацію державної фінансової, у тому числі бюджетної, податкової, ми­тної політики та здійснює управління державними фінансами, а саме:

• забезпечує регулювання міжбюджетних відносин між державним та місцевими бюджетами;

• запроваджує програмно-цільовий метод складання і виконання місцевих бюджетів та середньострокове бюджетне планування на міс­цевому рівні;

• ухвалює рішення щодо беззаперечного вилучення коштів з місце­вих бюджетів до державного бюджету;

• погоджує обсяги та умови здійснення місцевих запозичень, здій­снює реєстрацію місцевих запозичень і місцевих гарантій;

• погоджує залучення на поворотній основі коштів єдиного казначей­ського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бю­джетів та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

• затверджує порядок отримання і погашення позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах;

• проводить оцінку фінансового забезпечення проектів угод щодо регіонального розвитку та державних програм соціально-економічного розвитку територій [18].

Міністерство фінансів України вживає економічні методи впливу на збільшення доходів бюджету на підставі аналізу показників соціально-економічного розвитку країни, проводить заходи щодо оздоровлення економіки країни та здійснює модернізацію державних фінансів. Таким чином, Міністерство фінансів є основним інститутом, який реалізує фі­нансову, зокрема, бюджетну і податкову політику держави.

На місцевому рівні організаційну роботу щодо виконання місцевих бюджетів здійснюють фінансові управління обласних державних адмі­ністрацій та міські, районні фінансові управління.

Головне фінансове управління є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підзвітне і підконтрольне голові облдержадмі­ністрації і Міністерству фінансів України.

Основні завдання і функції головного фінансового управління ви­значені Типовим положенням, затвердженим Постановою Кабінету Мі­ністрів України від 19.08.2002 № 1204.

Основними завданнями головного фінансового управління (фінан­сове управління районної, районної у місті державної адміністрації) є:

• забезпечення реалізації державної бюджетної політики на тери­торії області;

• складання проекту обласного бюджету і розрахунків до нього, подання їх на розгляд облдержадміністрації;

• розробка пропозицій щодо вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування і фінансування витрат;

• здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установа­ми і організаціями законодавства щодо використання ними коштів об­ласного бюджету і коштів цільових фондів, утворених обласною радою;

• здійснення загальної організації й управління виконанням місце­вого бюджету на території області, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Функції головного фінансового управління відображені в положен­нях про його структурні підрозділи.

Структура Головного фінансового управління затверджується нака­зом. Організаційна структура Головного фінансового управління скла­дає шість управлінь, функції яких полягають в наступному:

1. Бюджетне управління є методологічним центром і координато­ром роботи з питань формування і виконання місцевих бюджетів. Воно організує роботу зі складання, затвердження і виконання обласного бюджету, складає щомісячний розпис доходів і витрат обласного бю­джету, відповідно до якого забезпечує підготовку необхідних докумен­тів для фінансування установ і організацій — головних розпорядників коштів обласного бюджету, а також здійснює контроль за ходом вико­нання обласного бюджету, бюджетів міст і районів.

2. Управління фінансів невиробничої сфери забезпечує проведення державної політики з питань бюджету і фінансів в соціально-культурній сфері. Цей структурний підрозділ забезпечує підготовку не­обхідних документів для фінансування головних розпорядників коштів обласного бюджету і регіональних програм у галузях соціально-культурної сфери: охороні здоров'я, освіті, соціальному захисті і соціа­льному забезпеченні, культурі і мистецтву, фізичній культурі і спорті, методичне керівництво роботою фінансових органів області щодо складання і виконання місцевих бюджетів у цих галузях.

3. Основними завданнями управління доходів і фінансових ринків є прогнозування доходів місцевих бюджетів, забезпечення виконання до­хідної частини бюджету області, удосконалення методів бюджетного планування доходів. Крім того, управління разом з іншими структур­ними підрозділами облдержадміністрації і центральних органів влади здійснює певні функції з питань податкової політики, приватизації об'єктів комунального майна, регулювання ринку цінних паперів, гро­шового обігу, обліку, зберігання і використання дорогоцінних металів і коштовних каменів, ліцензування певних видів господарської діяльнос­ті тощо.

4. Управління фінансів виробничої сфери відає питаннями фінансо­вого забезпечення передачі об'єктів соціальної інфраструктури в кому­нальну власність, підготовки необхідних документів для фінансування підприємств і організацій житлово-комунального господарства, пері­одичної преси і книговидавництва, дорожнього господарства, заходів щодо екологічної безпеки й охорони навколишнього природного сере­довища.

5. Управління аналізу і звітності місцевих бюджетів організує ана­ліз звітності щодо виконання місцевих бюджетів, здійснює контроль за організацією обліку виконання бюджету і кошторисів витрат у центра­лізованих бухгалтеріях селищних і сільських рад, бюджетних устано­вах. Крім того, управління проводить аналіз дебіторської і кредиторсь­кої заборгованості бюджетних установ, здійснює комплекс заходів щодо впровадження і використання комп'ютерних програм зі складан­ня і виконання місцевих бюджетів.

6. Управління фінансового і кадрового забезпечення органів влади здійснює аналіз стану і розвитку апарату управління, ефективності його роботи, чисельності і витрат на утримання органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, забезпечує підготовку необхідних докумен­тів для фінансування витрат на утримання органів виконавчої влади, фінансових органів, адміністративних органів, що утримуються за ра­хунок державного і місцевого бюджетів, проводить роботу з підбору, розстановки і виховання кадрів.

Міське фінансове управління є виконавчим органом міської ради, підзвітне та підконтрольне йому, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові. Управління створюється з метою реалі­зації повноважень, рішень міської ради та виконавчого комітету в пи­таннях забезпечення реалізації державної фінансової та бюджетної по­літики на території міста.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, іншими законами, які регулюють відно­сини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, ви­конання бюджету та розгляду звітів про його виконання, а також конт­ролю за виконанням бюджету міста, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, центральних орга­нів виконавчої влади, розпорядженнями голови обласної державної ад­міністрації, рішеннями обласної ради, міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, Статутом територіальної громади міста, а також Положенням про міське фінансове управління.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і сво­їм повним найменуванням і кодом ЗКПО. Форма власності — комунальна.

Міське фінансове управління складається з таких структурних під­розділів:

1. Керівництво;

2. Відділ фінансів галузей соціальної сфери;

3. Відділ доходів:

   1. сектор прогнозування та аналізу доходів;

   2. сектор фінансових ринків, цінних паперів, місцевих податків та зборів;

4. Відділ обліку та звітності;

5. Відділ аналізу виконання бюджету;

6. Відділ контрольно-економічної роботи;

7. Комп'ютерний відділ;

8. Відділ фінансового забезпечення органів влади;

9. Відділ фінансів житлово-комунального господарства:

9.1. сектор цільових програм і субвенцій;

10. Відділ фінансів соціального захисту населення;

11. Відділ бюджетної політики та міжбюджетних трансфертів:

11.1. сектор міжбюджетних відносин;

12. Відділ програм і заходів галузей соціальної сфери;

13. Обслуговуючий персонал.

Пропозиції щодо утворення структурних підрозділів вносяться на­чальником управління та затверджуються міським головою, одночасно з затвердженням штатного розпису управління. Кожний відділ очолює начальник відділу.

Специфіка інституційного розвитку фінансової системи обумовила створення системи органів державної податкової служби, на які по­кладено функції забезпечення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать:

• Державна податкова адміністрація України;

• спеціалізовані державні податкові інспекції;

• державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У виконанні бюджетів України особливу організаційно-технічну роль відіграє Державна казначейська служба України. Державне казначейст­во України було утворене 1995 року з метою реалізації державної полі­тики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України є центральним органом ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабі­нетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Основними завданнями Казначейства України є внесення пропози­цій щодо формування та реалізації державної політики у сфері казна­чейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань:

• здійснює через систему електронних платежів Національного ба­нку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, оде­ржувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бю­джетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів;

• управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського ра­хунку;

• за погодженням з Мінфіном України залучає на поворотній осно­ві кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових ка­сових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

• здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;

• здійснює беззастережне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

• здійснює беззастережне вилучення коштів з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;

• здійснює повернення коштів, помилково або надмірно зарахова­них до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

• здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відраху­вань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподі­лених коштів за належністю;

• проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бю­джетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством;

• веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюдже­тних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержува­чів бюджетних коштів;

• веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

• складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звіт­ність про виконання місцевих бюджетів тощо.

Основні учасники бюджетного процесу, які здійснюють безпосеред­нє витрачання бюджетних коштів — це головні розпорядники, розпоря­дники та одержувачі бюджетних коштів [2].

Головні розпорядники бюджетних коштів — це міністерства, інші центральні органи державної влади, виконавчі органи Автономної Рес­публіки Крим та місцевого самоврядування, місцеві державні адмініст­рації в особі їх керівників, установи в особі їх керівників, які отриму­ють бюджетні повноваження шляхом установлення бюджетних призначень, що визначаються в законі про Державний бюджет України, постанові Верховної Ради Автономної Республіки Крим про бюджет Автономної Республіки Крим, рішеннях обласної, районної, міської, селищної чи сільської ради про обласний, районний чи місцевий бю­джет. Вони готують бюджетні запити на стадії складання бюджету, розподіляють бюджетні асигнування, затверджують кошториси доходів та видатків підвідомчим розпорядникам бюджетних коштів, подають звіти про виконання цих кошторисів.

Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи та ор­ганізації в особі їх керівників, які надають відповідні послуги, викону­ють функції, не пов'язані з отриманням прибутку, що покриваються за рахунок бюджетних коштів. До їх повноважень у бюджетному процесі належить оформлення та надання бюджетних запитів головним розпо­рядникам, підготовка кошторисів доходів і витрат, витрачання бюджет­них коштів на цілі, передбачені затвердженим кошторисом в межах отриманих асигнувань, подання звітності про використання бюджетних коштів.

Досить специфічним учасником бюджетного процесу є одержувачі бюджетних коштів — фізичні або юридичні особи, які не належать до бюджетних установ, але згідно з затвердженим бюджетом мають право на отримання коштів з бюджету через відповідного розпорядника кош­тів на підставі рішення відповідного органу державної влади, Автоном­ної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. До цієї категорії належать громадські об'єднання, творчі спілки, засоби масової інфор­мації, фермери, підприємці тощо, яким, згідно з чинним законодавст­вом, на певних умовах виділяються бюджетні кошти. їх питома вага у витрачанні бюджетних коштів є незначною.

Національний банк України не є безпосереднім учасником бюджет­них відносин, але виконує чимало завдань, які впливають на стан міс­цевих фінансів та діяльність місцевих органів влади, а саме: проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує дія­льність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

Установи комерційних банків приймають на рахунки від місцевих органів влади тимчасово вільні бюджетні кошти (депозити), укладають договори на надання кредитів місцевим бюджетам, а також є посеред­никами між платниками податків та територіальними органами казна­чейства під час розрахунків за бюджетними платежами.

Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку визначає по­рядок та умови випуску облігацій внутрішньої місцевої позики, здійс­нює державне регулювання та контроль за їх обігом, має право встано­влювати граничні тарифи на послуги рейтингових агентств, які оплачуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.