Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Костриба - Основи конструювання НГО.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

5.4 Відпрацювання конструкції на технологічність

Відпрацювання конструкції виробу на технологічність включає вирішення таких основних задач:

  • зменшення трудомісткості, собівартості виготовлення виробу і його монтажу за межами підприємства-виробника;

  • зменшення трудомісткості, собівартості і тривалості технічного обслуговування та ремонту виробу;

  • зниження матеріаломісткості виробу і паливно-енергетичних ресурсів при виготовленні, монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті.

При відпрацюванні конструкції на технологічність слід враховувати такі фактори:

  • вид виробу, ступінь його новизни і складності;

  • умови виготовлення виробу, умови його технічного обслуговування, монтажу та ремонту;

  • обсяг та серійність випуску продукції.

Відпрацювання конструкції на технологічність прово-диться на всіх стадіях розроблення конструкторської доку-ментації: при розробленні технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів, при розробленні робочої конструктор-ської документації. Послідовність і зміст робіт по відпрацю-ванню конструкції на технологічність залежать від стадії розроблення конструкторської документації і приводяться в ГОСТ 14.201-83. Далі наведено узагальнений перелік робіт, які проводяться для відпрацювання конструкції на техно-логічність.

Зміст основних робіт щодо забезпечення техноло-гічності конструкції виробу.

  • Розроблення варіантів конструктивних рішень з ме-тою вибору раціональної конструкції з погляду її оптимальної компоновки, низької собівартості виготовлення, експлуатації, монтажу.

  • Пошук можливостей членування виробу на самостійні складальні одиниці, що дає можливість здійснювати паралельне і незалежне складання і контроль спеціалізованих складових частин конструкції.

  • Виявлення можливостей використання купованих, стандартних, уніфікованих або освоєних виробництвом складових частин виробу.

  • Обмеження номенклатури складових частин, конст-руктивних елементів, конструкційних матеріалів.

  • Використання раціональних сортаментів і марок мате-ріалів, раціональних способів отримання заготовок, методів і режимів зміцнення деталей.

  • Впровадження науково обґрунтованих запасів міцнос-ті металоконструкцій, типових методів розрахунку і випро-бування виробів.

  • Використання конструктивних рішень, що забез-печують доступ до змінних складових частин виробу, знижують витрати на їх заміну при обслуговуванні та ремонті виробу.

  • Використання конструктивних рішень, що спрощують умови технічного обслуговування і ремонту виробу, не вимагають для цього високого рівня кваліфікації спеціалістів.

  • Впровадження конструктивних рішень, що дають змогу зменшити витрати на підготовку виробу до роботи, його технічний контроль, технічне діагностуваня та транспор-тування.

  • Розроблення і використання прогресивних конструк-тивних рішень, що дають можливість підвищити ресурс виробу.

  • Вибір раціональних способів фіксування, центрування і регулювання складових частин виробу.

  • Пошук можливостей внутрішньої уніфікації деталей (включаючи кріпильні), конструктивних елементів деталей (різьб, канавок, отворів тощо).

  • Пошук можливостей паралельного і незалежного складання і контролю спеціалізованих складових частин виробу.

  • Перевірка можливості відновлення геометричних характеристик і якості поверхонь деталей.

  • Проведення поелементного відпрацювання конст-рукції деталей і складальних одиниць на технологічність.

  • Проведення технологічного контролю конструк-торської документації.

  • Розрахунок показників технологічності конструкції виробу і оцінка рівня його технологічності.