- •1 Опис і принцип дії
- •3 Технічне обслуговування
- •4 Поточний ремонт
- •3.1 Аналіз факторів, що впливають на вибір конструкційних матеріалів
- •3.2 Номенклатура конструкційних матеріалів. Рекомендації щодо їх використання
- •3.3 Термічні способи зміцнення конструкцій
- •3.4 Хіміко-термічні способи зміцнення конструкцій
- •3.5 Правила позначення на кресленнях методів і параметрів зміцнення
- •3.6 Рекомендації щодо вибору конструкційних матеріалів і методів їх зміцнення
- •4.1 Матеріаломісткість конструкцій.
- •4.2 Способи зниження матеріаломісткості конструкцій
- •Розтягуванні плоскої деталі
- •4.3 Жорсткість конструкції. Основні поняття
- •4.4 Способи підвищення жорсткості конструкції
- •5.2 Номенклатура показників технологічності конструкції і методи їх визначення
- •Коефіцієнт внутрішньої уніфікації деталей виробу. Відображає ступінь багаторазового використання в конструкції одних і тих же деталей. Визначається за фор-мулою
- •5.3 Методика кількісної оцінки технологічності конструкції
- •5.4 Відпрацювання конструкції на технологічність
- •5.5 Технологічність складання–розбирання конструкції
- •Корпусу ( б – кільцевої канавки; в – різьбових отворів):
- •6.1 Основні поняття якості продукції
- •Типові стадії життєвого циклу продукції
- •На якість продукції
- •6.2 Номенклатура показників якості продукції
- •6.3 Методи визначення показників
- •6.4 Методи оцінки технічного рівня і якості продукції
- •6.5 Контроль якості продукції
- •6.6 Випробування продукції. Види випробувань
- •6.7 Підготовка та проведення випробувань
- •6.8 Управління якістю продукції
- •7.1 Мета і задачі контролю технічної документації
- •7.2 Технологічний контроль конструкторської документації
- •7.2 Метрологічний контроль конструкторської документації
- •7.3 Нормоконтроль
5.4 Відпрацювання конструкції на технологічність
Відпрацювання конструкції виробу на технологічність включає вирішення таких основних задач:
зменшення трудомісткості, собівартості виготовлення виробу і його монтажу за межами підприємства-виробника;
зменшення трудомісткості, собівартості і тривалості технічного обслуговування та ремонту виробу;
зниження матеріаломісткості виробу і паливно-енергетичних ресурсів при виготовленні, монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті.
При відпрацюванні конструкції на технологічність слід враховувати такі фактори:
вид виробу, ступінь його новизни і складності;
умови виготовлення виробу, умови його технічного обслуговування, монтажу та ремонту;
обсяг та серійність випуску продукції.
Відпрацювання конструкції на технологічність прово-диться на всіх стадіях розроблення конструкторської доку-ментації: при розробленні технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів, при розробленні робочої конструктор-ської документації. Послідовність і зміст робіт по відпрацю-ванню конструкції на технологічність залежать від стадії розроблення конструкторської документації і приводяться в ГОСТ 14.201-83. Далі наведено узагальнений перелік робіт, які проводяться для відпрацювання конструкції на техно-логічність.
Зміст основних робіт щодо забезпечення техноло-гічності конструкції виробу.
Розроблення варіантів конструктивних рішень з ме-тою вибору раціональної конструкції з погляду її оптимальної компоновки, низької собівартості виготовлення, експлуатації, монтажу.
Пошук можливостей членування виробу на самостійні складальні одиниці, що дає можливість здійснювати паралельне і незалежне складання і контроль спеціалізованих складових частин конструкції.
Виявлення можливостей використання купованих, стандартних, уніфікованих або освоєних виробництвом складових частин виробу.
Обмеження номенклатури складових частин, конст-руктивних елементів, конструкційних матеріалів.
Використання раціональних сортаментів і марок мате-ріалів, раціональних способів отримання заготовок, методів і режимів зміцнення деталей.
Впровадження науково обґрунтованих запасів міцнос-ті металоконструкцій, типових методів розрахунку і випро-бування виробів.
Використання конструктивних рішень, що забез-печують доступ до змінних складових частин виробу, знижують витрати на їх заміну при обслуговуванні та ремонті виробу.
Використання конструктивних рішень, що спрощують умови технічного обслуговування і ремонту виробу, не вимагають для цього високого рівня кваліфікації спеціалістів.
Впровадження конструктивних рішень, що дають змогу зменшити витрати на підготовку виробу до роботи, його технічний контроль, технічне діагностуваня та транспор-тування.
Розроблення і використання прогресивних конструк-тивних рішень, що дають можливість підвищити ресурс виробу.
Вибір раціональних способів фіксування, центрування і регулювання складових частин виробу.
Пошук можливостей внутрішньої уніфікації деталей (включаючи кріпильні), конструктивних елементів деталей (різьб, канавок, отворів тощо).
Пошук можливостей паралельного і незалежного складання і контролю спеціалізованих складових частин виробу.
Перевірка можливості відновлення геометричних характеристик і якості поверхонь деталей.
Проведення поелементного відпрацювання конст-рукції деталей і складальних одиниць на технологічність.
Проведення технологічного контролю конструк-торської документації.
Розрахунок показників технологічності конструкції виробу і оцінка рівня його технологічності.
