3. Емоції та потреби в діяльності особистості.

Величезний вплив на зниження мотиваційного потенціалу оказує „професійне вигорання”. Синдром „вигорання” являє собою багатоміриний конструкт, набор негативних психічних переживань, „знесилення” від довгого впливу напруження в професіях, які пов’язані з інтенсивними міжособистісними взаємодіями, що супроводжуються емоційною насичеісю ата когнітивною складністю.

Емоційне знесилення проявляється в відчуттях емоційнї перенапруги та почутті зпустошеності, вичерпаності емоціональних ресурсів.[4,314]

При профвідборі необхідно відхиляти кандидатури з тенденцією до істерії, невротичності, психотизму, циклотимності, афективності, паранояльності та інші, оскільки подібними індивідами можуть створюватись осередки емоційної конфліктності не по суті справи, а в силу свойого психічного складу.

Тому основною вимогою до психоемоційним особистісним якостям слід вважати відсутність вираженої емоційної акцентурованості, особливо маючої фрустровану (т.б. створюючу напруження, породжуючу закомплексованість) спрямованність.

В той же час такі психоемоційні властивості, як комунікабельність, співчуття, відкритість, природність, почуття гумору, естетичні проявлення, можуть в значній мірі гармонізувати міжособистісні стосунки при виконвнні службових обов’язків.[ 12,212-213]

Основний вихідний момент, опреділяючий природу та функції емоцій, заключається в тому, що в емоційних процесах встановлюється зв’язок, взаємовідношення і з ходом подій, відбувається у зв’язку або в розріз з потребами індивіда, ходом його діяльності, напрямків на вдоволення цих потреб, з однієї сторони, і рухом внутрішніх органічних процесів, охоплюючих основні вітальні функції, від яких залежить життя організму в цілому, - з іншої; в результаті індивід налаштовується для належної дії або протидії.

Співвідношення між цими двома рядами явищ в емоціях опосередовано психічними процесами – простою рецепцією, сприйняттям, осмисленням, свідомим передбаченням результатів ходу подій або дій.

Емоція, яка відбиває заключене в потребі подвійне активно-пасивне ставлення людини до світу, двобічне, виявляється і роль емоцій в діяльності людини: емоції формуються в ході людської діяльності, направленої на задоволення його потреб; виникаючи, таким чином, в діяльності індивіда, емоції або потреби, переживаємі у вигляді емоцій, являються разом з тим підштовхуванням до діяльності.

Потреби людини не сводяться вже до одніх лише органічним потребам; у неї виникає ціла ієрархія різноманітних потреб, інтересів, установок. В силу різноманіття потреб, інтерсів, установив особистості одна і та ж дія або явище в співвідношенні з різноманітними потребами може мати різне і навіть протилежне – як позитивне, так і негативне – емоційне значення. Одна і та ж подія може, таким чином, виявитися протилежним – позитивним або негативном – емоційним знаком. Звідси часто притиворечивість, роздвоєність людських почуттів, їх амбівалентність. Звідси зсуви в емоційній сфері, коли у зв’язку з зсувами у напрямку особистості почуття, яке викликає то або інше явище, більш або менш миттево переходить в свою протилежність. Тому почуття людини не определимі співвідношенням з ізольовано взятими потребами, а зумовлених їх місцем в структурі особистості в цілому. Опреділяючись співвідноешнням ходу подій, в які вовлечон індивід, та його портеби, почуті людини відображують будову його особистості, виявляючи її направленість, її установки; що залишає людину байдужою і що торкається її почуттів, що її радує і що засмучує. [9,552-554]