3. Суб’єкти та об’єкти страхування.

Головними суб’єктами страхування є страховики й страхувальники. Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одер­жали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової ді­яльності. Вони розробляють правила добровільного страхування і пропонують страхові послуги страхувальникам.

Страхувальники — юридичні особи й дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування власного інтер­есу чи інтересу третьої особи, сплачують страхові премії та мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Закон України «Про страхування» визначає об’єкти страхуван­ня як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані:

• з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника чи застрахованої особи (особисте страхування); 'ґ з володінням, користуванням і розпорядженням майном (май­нове страхування);

• з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

4. Принципи страхової діяльності.

Страхова діяльність базується на певних принципах, сутнісний зміст яких наступний:

1) вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування;

2) страховий ризик ( не може бути предмета для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних або фі­нансових утрат за несприятливого перебігу подій);

3) страховий інтерес ( кожний власник зацікавлений у тому, щоб його кошти не були втрачені через стихійне лихо, пограбування, нещасний випадок тощо);

4) максимальна сумлінність (сторони, що вступають у страхові від­носини, повинні довіряти одна одній);

5) відшкодування в межах реально завданих збитків (згідно зі ст. 10 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав стра­хувальник, тобто приносити страхувальнику прибуток);

6) франшиза (від англ. franchise - право, привілей) - це визначена договором страхування частина збитків, котра в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Розрізняють такі види франшизи:

• пряма (безумовна);

• привілейована (умовна) - найчастіше застосовується в особис­тому страхуванні;

• зникаюча (зустрічається дуже рідко) - встановлює відпові­дальність страхових компаній, яка збільшується пропорційно збитку, поки франшиза не зникне;

7) суброгація - передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах ви­плаченої суми;

8) контрибуція - право страховика звернутися до інших страхови­ків, котрі за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим страхувальником, із пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. (Цей принцип не дає змоги страхувальникам застраховувати одне й те саме майно кілька ра­зів із метою наживи);

9) перестрахування і співстрахування:

• перестрахування - це вторинний перерозподіл ризиків з метою забезпечення фінансової стійкості страховика;

• співстрахування - це страхування об’єкта за одним спільним договором та за згодою страхувальника кількома страховиками;

10) диверсифікація:

• одночасний розвиток незалежних один від одного видів стра­хування;

• поширення діяльності страхових компаній за рамки основного бізнесу.