3. Професійне захворювання.

Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662 «Про затвердження Переліку професійних захворювань». Це основний документ, яким слід керуватися при встановленні діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань експертизи працездатності, медичної і трудової реабілітації, а також при розгляді питань, пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків.

До професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань подано у вигляді таблиці, в якій професійні захворювання розподілено на 7 груп згідно з причинними факторами, вплив яких може викликати професійне захворювання. Це такі групи:

I. Захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів.

II. Захворювання, викликані впливом промислових аерозолів.

III. Захворювання, викликані дією фізичних факторів.

IV. Захворювання, пов'язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем.

V. Захворювання, викликані дією біологічних факторів.

VI. Алергічні захворювання.

VII. Злоякісні новоутворення (професійний рак).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України і Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2000 року N374/68/338 «Про затвердження Інструкції про застосування переліку професійних захворювань» до гострих професійних захворювань (інтоксикацій) належать хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.

Слід враховувати, що перелік небезпечних та шкідливих речовин і виробничих факторів, вплив яких може викликати професійне захворювання, робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійного захворювання, не є вичерпним.

Кодування діагнозів професійних захворювань проведено на підставі Міжнародної класифікації хвороб і споріднених проблем (МКХ-10).

Клас XX дає змогу класифікувати події, умови та обставини як причину травми, отруєння та інших негативних впливів. У випадках, коли використовується код даного класу, мається на увазі, що він буде застосований як додаток до коду з іншого класу класифікації, який вказує на характер стану. Інші стани, які можуть бути зумовлені зовнішніми причинами, класифікуються в класах I-XVIII.

Для цих станів коди класу XX слід використовувати тільки як додаткові при проведенні статистичного аналізу за множинними причинами.

Якщо етіологія професійного захворювання не вказана в Міжнародній класифікації хвороб і споріднених проблем (МКХ-10), застосовують код Y 96 (фактори, пов'язані з умовами праці).

Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації), що виникає на виробництві, встановлюється лікарем будь-якого лікувально-профілактичного закладу після обов'язкової консультації з профпатологом та лікарем з гігієни праці територіальної санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).

Діагноз гострого контактного дерматиту, що виник на виробництві, встановлюється лікарем дерматовенерологічного диспансеру за погодженням з територіальною СЕС та профпатологом.

При захворюваннях інфекційного походження (вірусний гепатит, бруцельоз, сибірська виразка, кліщовий енцефаліт та інші) діагноз установлюється лікарем-інфекціоністом та профпатологом з урахуванням епідрозслідування, проведеного фахівцями територіальної СЕС.

Якщо виявлене у працюючих у шкідливих умовах захворювання має змішану етіологію (професійну та непрофесійну), його слід розглядати як професійне з урахуванням відповідних даних, наведених у санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці.

Питання про постекспозиційний період, протягом якого може робитися висновок про зв'язок захворювання з умовами праці, повинно вирішуватись індивідуально, з урахуванням характеру захворювання та особливостей етіологічного чинника.

Відповідальність за достовірність даних, наведених у медичних документах, несуть керівники закладів охорони здоров'я.

Контроль за обґрунтованістю встановлення професійного захворювання покладено на Міністерство охорони здоров'я та Академію медичних наук.

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

Професійне захворювання є страховим випадком у разі його встановлення чи виявлення як в період перебування особи в трудових відносинах, так і тоді, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на підставі списку професійних захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим.

За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.