1. Необхідність для вчителя володіти системою методів науково-педагогічни досліджень

Сучасна національна школа потребує вчителя творчого, тако вчителя, який не зупиниться на досягнутому, йде в ногу з наукою, са намагається не тільки навчати й виховувати підростаюче покоління, але постійно удосконалюватись, творити. Видатний німецький педагог-дем: крат А.Дістервег дуже влучно відмітив: без прагнення до науково

діяльності вчитель... обов’язково потрапляє під владу трьох педагогічнк: демонів: механічності, рутинності, банальності”. Значення науки в розви. , ку евристичного потенціалу вчителя виключно важливе, що проявляєтьс перш за все в оцінці істинності прогресивного характеру новаторського досвіду, створеного вчителем. І

Успіхи вчительської праці сьогодні не лише в його наявних знаннях^ уміннях цікаво провести урок, виховний захід. Сьогоднішній учитель - ці тонкий психолог, чуйний знавець дитячих душ, який глибоко розуміється в науці, використовує нові прогресивні, наукові висновки, рекомендації дослідників, враховуючи при цьому конкретні реальні умови процесу виховання. На відміну від звичайного вчителя, творчий, оригінальний пе­дагог реалізує рекомендації, впроваджує методики, нові наукові розробки це заради лише впровадження, копіювання, наслідування, випробовуючи запропоновані вченими теорії, змінює, удосконалює, трансформує мето­дику і таким чином підходить до нових підходів, форм, методів, прийомів, до нових варіантів у навчально-виховному процесі.

Погано, якщо вчитель байдужий до науки, він обов’язково рано чи пізно почне тупцювати на місці, відставати від вимог часу і на кінець буде деградувати. Проте не краще, коли вчителі проявляють бажання запрова­джувати все нове, прогресивне, „модне”, не враховуючи ситуації, часу, власних сил і можливостей. Головне - аби нове і така необдумана гонитва за модою безперспективна, вона приводить до поверховості, формалізму, а не до творчості.

Аналіз масової практики показує, що з метою розвитку творчих здібнос­тей дуже багато педагогів прагнуть оволодіти свідомо науково-дослідною діяльністю. Цей інтерес обґрунтований. Адже виховання - процес дина­мічний, сам вихованець - загадка з багатьма невідомими, які щодня нові і нові. Тому й сам вихователь повинен володіти системою наукових методів, щоб його діяльність відзначалася творчістю, успіхами, новаторством.

Важливою умовою розвитку творчих, дослідницьких здібностей педа- гога-практика є накопичення педагогічних фактів, які необхідно класифі-

Цуипш, систематизувати. Про це І.П.Павлов писав: „Вивчаючи, дослі­джуючи, спостерігаючи, намагайтесь не залишатись на поверхні фактів, (’пробуйте проникнути в таємниці їх виникнення. Наполегливо шукайте ЦКшіи, що ними управляють” („Листи до молоді”).

Мидатні педагоги A.C. Макаренко, В.О. Сухомлинський постійно фік- іуміли спостережувані факти в своїх записах, що дозволило їм створити Ййптощу спадщину, яка до цього часу живить науку і практику.

В.О. Сухомлинський в книзі „Розмова з молодим директором школи” Ііиіин: „Дослідницька робота не є для вчителя чимось таємничим і недо- і'мжним. Не бійтесь досліджень. В самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця Гііііпі,кість, спорідненість полягає перш за все в аналізі фактів і необхід­ності передбачення. Учитель, який уміє проникати мислено в суть фактів, її причинно-наслідкові зв’язки між ними, застерігає від багатьох трудно- іцін і невдач, уникає дуже серйозного недоліку... непередбачених непри­ємностей”.

Для того, щоб учитель був справжнім творцем, необхідно, щоб він во- іюдів методами науково-педагогічного дослідження, адже це одна з умов оі ітимізації педагогічного процесу. Не випадково видатний педагог і лікар М.І. Пирогов влучно сказав: „Де панує дух науки, там твориться велике і малими засобами”.