1. Рентгенанатомія органів дихання.

Зображення легень при рентгенологічному дослідженні в прямій проекції отримається як сумарне зображення всіх органів та тканин, які розташовані по ходу рентгенівського випромінювання – м’яких тканин, скелета грудної клітини, діафрагми, органів середостіння та легень.

Легеневі поля

О бидві легені на оглядовій прямій рентгенограмі утворюють два окремих світлих (тому що заповнені повітрям) легеневих поля, які пересікаються тінями ребер. Легеневі поля мають легеневий малюнок, який утворений тінями артерій та вен легень і в меншій ступені оточуючій їх сполучною тканиною. В легеневих полях виділяють: верхівки (ділянки легень, які розташовані вище ключиць), та відділи (верхній, середній та нижній). Поділ легеневих полів на відділи здійснюється завдяки горизонтальним лініям, які проводяться з кожного боку на рівні нижніх країв передніх кінців ІІ та ІУ ребер. Таким чином верхній відділ розташовано від верхівки до ІІ ребра, середній – між ІІ та ІУ ребрами, нижній – від ІУ ребра до діафрагми. Вертикальними лініями, проведеними через точку перетину ключиці з зовнішнім реберним краєм і через середину відрізка ключиці, що проектується на легеневе поле, ділять легеневі поля на зони: латеральну, середню та медіальну.

На боковому знімку зображення легеневих полів накладається одне на одне, але структура найближчої до плівки легені виділяється краще, ніж протилежної. Чітко видна верхівка легені, тінь грудини, контури обох лопаток, тіні Th_ІІІ-Th_ІХ та ребер. На боковому знімку виділяють дві світлих ділянки: ретростернальний простір (між грудиною та тіню серця з висхідною аортою) та ретрокардіальний простір (між серцем та хребтом).

Міжчастковими щілинами легені поділяються на частки: ліва на верхню та нижню, права – на верхню, середню та нижню. Верхня границя нижньої частки проходить по задньому відділу ІУ ребра, а нижня границя по передньому відділу УІ ребра. Границя між верхньою та середньою частками правої легені йде по передньому відділу тіла ІУ ребра. Краще визначати часткову локалізацію патологічних вогнищ по рентгенограмам в бічних проекціях. Для цього знаходять верхню точку діафрагми, від неї до середини кореня легені проводять пряму лінію до перехрестя її з зображенням хребта (границя між верхньою та нижньою часткою в лівої легені та між верхньою та середньою в правої). Горизонтальна лінія з середини кореня легеня в напрямку грудини є умовною границею між верхньою та середньою часткою в правої легені.

Найменшою структурною одиницею легень є ацинус, діаметром близько 1,5 мм, який вентилюється термінальною бронхіолою. Кілька ацинусів утворюють первинну легеневу часточку, діаметром 1-1,5 см. А кілька часточок утворюють субсегмент, субсегменти – бронхолегеневий сегмент. А вже останні – частку легені. В правії легені 3 а в лівій 2 частки. Сегментарна будова легень: 1-верхівковий; 2-задній; 3-передній; 4-наружний (в правому) та верхній язиковий (в лівому); 5-внутрішній (в правому) та нижній язиковий (в лівому); 6-верхній нижньої долі; 7-нижнєвнутрішній (серцевий); 8-нижньопередній; 9-нижньонаружний; 10-нижньозадній.