2.2 Використання ракурсу в побудови композиції фотокадру для виконання робіт персональної фотоекспозиції

Ракурс і точку зйомки вибирають відповідно задуму орієнтуючись на горизонт (уявну лінію яка вимальовується). Бажаючи передати висоту і монументальність об'єкта зйомки, небесну височінь, фотографують знизу, занижуючи горизонт. А при передачі великого простору, даль і глибину - навпроти горизонт завищую. Так само роблять при зйомці об'єктів крупним планом зверху.

Важливим є розташування об'єктів на знімку відносно один одного і відносно самого кадру. Воно підкоряється ряду загальних образотворчих законів, в основі якого лежить поняття золотого перетину і гармонії пропорцій. Людина як і вся природа прагне до гармонії та рівноваги, підкоряючись цьому прагненню споглядаючи знімок він легко фокусується в певних точках, потім і сприймаючи все зображення в цілому.

Ра́курс (або раку́рс) (фр. raccourci — вкорочений від )

• Перспективне зменшення різних частин віддалених предметів, фігур, архітектурних елементів і т. ін., що призводить до зміни їхніх звичних обрисів.

• фотографія, кіно — Незвична для ока перспектива зображення предмета, спричинена непаралельністю площини світлочутливого шару фотоматеріалу до площини, в якій розташований предмет.

• переносне значення — Кут зору, певний погляд, особливість явища.

Ракурс зумовлений точкою зору на натуру, а також положенням натури в просторі.

Ми вже говорили про те, що найважливіші особливості фотографії ґрунтуються на її природній якості - на здатності камери справді точно відтворювати що знаходиться перед нею. Ми говорили також, що камера сама по собі, як би досконала вона не була, не може творити. Це - привілей людини. Однак і найпрекрасніша камера, взята в руки талановитою людиною - ще не означає початок творчості. Для того щоб людина з камерою зуміла втілити в знімку свої наміри, вона повинна уміти «мислити» і «розмовляти» на фотографічній мові, досконало володіти притаманними йому виразними засобами. Засобів цих немало. Вони весь час поповнюються, відкриваються кимось одним і їй часом стають приналежністю багатьох.

Фактично кожен яскравий, самостійний фотомайстер має цілий набір своїх власних неповторних прийомів, засобів.

В основу цього терміна положено французьке слово, що означає: вкорочувати, скорочувати, Воно свідчить про зоровому враження, яке отримує наше око від зображення, що відкривається при погляді на натуру зверху чи знизу. Говорячи строго, ракурсне зображення виникає в тих випадках, коли оптична вісь камери (у фотографії, кіно чи телебаченні) нахилена по відношенню до горизонту. Хоча «ракурс» - термін порівняно новий і вживається частіше відносно технічних мистецтв, ракурсні зображення були відомі в образотворчому творчості з найдавніших часів. Так, «творцем» ракурсів побудов ставав глядач скульптурних пам'ятників і фігур ще в пору античності та епохи Відродження: підходячи близько до монумента, людина помічала, як різко міняються його пропорції від погляду знизу вгору. Культуру ракурсного бачення ще до виникнення фотографії активно розвивали і живописці: ретельний аналіз побудови класичних картин показує, що нерідко вони в одному просторі поєднують предмети, побачені художником під різним кутом зору. Дагеротипія з перших кроків - спочатку несвідомо, майже випадково - звернулася до можливостей, ракурсному погляді. Згадаємо серію знімків, зроблених самим Дагерром в перші місяці існування світлопису. На них ми бачимо паризькі вулиці та бульвари, зняті з вікна досить високого будинку. Припустимо , що погляд зверху тут був продиктований пошуками нових сюжетів для зйомок. Перші дагеротипи були зроблені в студії автора.

На них зображені звичні атрибути майстерні: гіпсові маски, гравюри в рамках. Підійшовши до вікна і визирнувши з нього, можна було побачити щось нове.

Ракурс, як і всяке інше виразний засіб фотографії, покликаний висловити думку автора з приводу втілюваного на знімку, його враження від побаченого в житті. Однак ракурс як частинка фотографічної «промови» свідчить і про властивий фотографу манері висловлюватися. Родченко і Ігнатович любили подивитися на те, що відбувається або зверху, мало не з неба, або, навпаки, знизу, з самої землі. І все ж при єдності принципових творчих устремлінь фотографів трактування ракурсів побудов у них була різною. Родченко, як художник, був більш схильний до пластичного трактуванні видів, що відкриваються незвичайною точкою зору: його «Піонера». Ігнатович, що прийшов у фотографію, як відомо, зі сфери словесної журналістики, більше тяжів до побудов, пов'язаним асоціаціями і співставленнями; така його «Страсна площа», яка наробила свого часу не менше шуму, ніж «Піонер»Родченко.

Фото 2.2.1Родченко О. Верхня ракурсна точка

Можливості, укладені в ракурсі - зверху і знизу - поглядах на навколишню дійсність, важко переоцінити. Однак вони не вичерпують усіх творчих можливостей, ув'язнених в точці зору, з якою людина з камерою дивиться на життя. Фотограф творить не тільки коли він піднімає або опускає камеру. Він досягає мети і в тому випадку, коли апарат, залишаючись в одній площині, дивиться на предмет з різних його сторін. Дуже активно це нововведення було підхоплено художниками-авангардистами, які шукали нові підходи у відображенні швидко мінливого світу початку ХХ століття. Найбільш активно в Радянському Союзі розвивав фотостилістику О.М.Родченко. Завдяки йому фотографія збагатилася новими для неї художніми прийомами, за допомогою яких стало можливо відобразити красу і витонченість точно побудованої перспективи, естетику фотографії.

Також одним з важливих показників, які характеризують ракурс у фотографії, є напрямок фотографування: бокове, центральне, зі зміщенням. При використанні центрального напрямку будується фронтальна композиція, в якій збігаються вісь знімка і оптична вісь об'єктива камери. В результаті цього предмет зйомки стає як би плоским, знімок позбавляється своєї глибини. Подібну техніку найчастіше застосовують в архітектурній зйомці, або при зйомці міських ландшафтів. Якщо перемістити об'єктив до фронтальної площини об'єкта, простір візуально стане більш об'ємним.