2. Можливі форми представлення інформації при оформленні ноу-хау

Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що для представлення інформації як ноу-хау це має бути технічна, організаційна, комерційна, економічна та інша інформація, яка може сприяти підвищенню ефективності виробництва та іншої суспільно корисної діяльності або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого вона має комерційну цінність. Враховуючи випадки, коли

- інформація може бути товаром, потрібно додати, що ця інформація має бути придатною до відчуження її власником. Тому не може вважатися як ноу-хау фізична, психологічна або інша здатність людини впливати на інших людей або здатність здійснювати дії, недоступні іншим людям.

Вище було сказано, що спеціальні правові норми (тобто спеціальне законодавство), які регулюють відносини відносно права на ноу-хау (нерозкриту інформацію), в Україні відсутні. Офіційної реєстрації ноу-хау (нерозкритої інформації) не існує, його суть має виключно конфіденційний характер: інформація має цінність, поки вона не розкрита іншими особами.

У зв’язку з цим визначити неправомірне використання «нерозкритої інформації» (тобто її використання без дозволу власника) і вимагати потім захисту свого порушеного права практично неможливо: адже інформацією можна заволодіти просто візуально, подивившись на записи, креслення, або натурні механізми.

Цього може вистачити, щоб зрозуміти сутність інформації і можливості її використання. Таким чином, виходячи з проблеми забезпечення правового захисту ноу-хау (нерозкритої інформації), можна констатувати, що опис або будь-яка інша фіксація інформації на матеріальному носії являє собою підприємницьку небезпеку. Хоча це не означає, що така фіксація не може мати місце: просто в такому випадку необхідно буде вжити заходів щодо її захисту. У той же час відсутність правових норм, які регулюють відносини відносно захисту права на ноу-хау, не означає, що "ноу-хау" (нерозкрита інформація) не може бути об'єктом цивільного обороту.

Ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» [12] передбачено, що внесками учасників в статутний фонд можуть бути, зокрема, майнові права на інтелектуальну власність. Із вказаних вище визначень терміну ноу-хау випливає, що ноу-хау є результатом інтелектуальної діяльності. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про власність» [9], ноу-хау, як результат інтелектуальної діяльності, є об’єктом інтелектуальної власності. Майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виняткове право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виняткове право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності. Отже, право на використання ноу-хау може виступати як внесок до статутного фонду товариства (при цьому зазначимо, що підприємство оприбутковує не сам матеріальний носій ноу-хау, а право на його використання).

Відповідно до ст. 4 Закону , вид внеску (наприклад, нематеріальний актив у вигляді ноу-хау, що належить до організації трудового процесу тощо), його вартість, порядок і терміни внесення необхідно указати в засновницьких документах (засновницькому договорі). Внесок ноу-хау до статутного фонду

фактично означає, що учасник надає право використовувати інформацію, що є суттю конкретного ноу-хау.

При цьому сторони можуть самостійно визначити порядок передачі такої інформації. Виходячи з того, що в більшості випадків внаслідок великого обсягу та з інших причин передати інформацію і надалі ефективно її використовувати без відповідної фіксації на матеріальному носії неможливо (принаймні, існує ймовірність неправильного її застосування), передача права супроводжуєтьсяпередачею відповідної документації (носія цієї інформації).

Сьогодні правовий захист ноу-хау є можливим лише на основі Закону [11], де під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події і явища, які відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі. Під джерелами інформації розуміють передбачені або встановлені законом носії інформації: документи та інші носії інформації – матеріальні об’єкти, які зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. Отже, документування інформації, що є суттю ноу-хау, надає, по-перше, можливість її захисту, по-друге, можливість обгрунтування перед податковими органами правомірності і здійснення внеску до статутного фонду. Тому рекомендується відображати суть ноу-хау на матеріальному носії.

Крім того, враховуючи зацікавленість власника ноу-хау (у цьому разі – учасника в статутному фонді підприємства) у його правовій охороні (і взагалі у правомірності його існування), у договорі між учасником і підприємством необхідно визначити сферу використання ноу-хау і відобразити заходи щодо збереження конфіденційності (секрету) інформації, яка складає його суть. Ці заходи можуть бути різними, наприклад: збереження інформації шляхом умовчування (нерозголошування); якщо передача інформації

супроводжується передачею матеріальних носіїв інформації, то це може бути також зобов’язання зберігати в таємниці носії інформації. За порушення кожного виду зобов’язань необхідно передбачити міру відповідальності.

Слід підкреслити, що в будь-якому випадку факт передачі права на інформацію (інакше кажучи, факт передачі інформації) і підтвердження її отримання (фактично – отримання інформації), а також відсутність у сторони, яка одержує інформацію, претензій до її вигляду і стану потрібно засвідчити в акті приймання-передачі, що є документом, на основі якого згодом буде оприбутковане ноу-хау. Наведемо деякі визначення, які буде використано в подальшому.

Державна нотаріальна контора – елемент системи державних органів, що підтверджують права і факти, які мають юридичне значення.

Подання на торги – офіційна заява власника товару, у тому числі інтелектуального, потенційним покупцям товару.

Опціонна угода – попередня угода сторін про процедуру акції купівлі-продажу (зумовлює всі нюанси правил переговорів відносно купівлі-продажу товарів).

Експертна комісія покупця – комісія, що здійснює техніко-економічний аналіз технічного ноу-хау.

Договір купівлі-продажу ноу-хау – офіційна угода сторін щодо реалізації ноу-хау.

Конфіденційний – секретний, що не підлягає розголошенню. Автор ноу-хау має самостійно, проаналізувавши інформаційні джерела, переконатися у відсутності аналогів його ноу-хау (це є вимогою техніки безпеки стосовно конфіденційності ноу-хау).

Технологія – сукупність знань про способи й методи оброблення продукту (матеріалів, речовин, програм, інформації тощо).

Алгоритм – комплекс послідовно виконуваних дій (кроків, етапів), спрямованих на вирішення

винахідницької задачі (не строго математично, а в більш широкому розумінні).