3.9. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел, які оформлюються відповідно до чинних стандартів таких, як:

– ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»;

– ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;

– ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила»

– ГОСТ 7.11-78 «Сокращение слов и словосчетаний на иностранных европейских языках в бибилиографическом описании».

До списку використаних джерел включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Усі джерела вказуються мовою оригіналу. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку використаних джерел.

Список використаних джерел рекомендовано наводити у такій послідовності:

– Закони і законодавчі акти України;

– інструкції, нормативні акти;

– доповіді, виступи керівників держави;

– монографії;

– книги колективу авторів;

– підручники;

– багатотомні видання;

– навчальні посібники та практикуми;

– перекладні видання;

– словники, довідники, енциклопедії;

– статті, опубліковані у Збірниках наукових праць та у неперіодичних наукових збірниках;

– журнальні та газетні статті;

– інтернет-ресурси.

Допускається й інша послідовність складання списку використаних джерел: за черговістю посилань на неї у рукописі ДР або в алфавітному порядку. Кількість джерел та використаної літератури повинна бути в межах від 50 до 80. Зразки оформлення різних типів джерел у бібліографічному описі наведені нижче.

При підборі літератури виписуйте собі усі параметри книжки – автори, повна назва, підручник, посібник чи монографія, видавництво, рік видання і не забувайте повну кількість сторінок. Уся ця інформація як правило наведена у самій книжці на наступній сторінці після титульної, або її майже завжди можна знайти в Інтернеті, щоправда, з помилками.

3.10. Оформлення додатків

Додатки оформляються як продовження ДР на наступних сторінках.

За змістом додатки можуть бути досить різноманітними (звіти, таблиці, графіки, фотографії). Для них характерні, наприклад, проміжні математичні доведення і розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, копії справжніх документів, витяги з звітних матеріалів, виробничі плани і програми, протоколи і акти випробувань, впровадження, інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблені в процесі виконання дипломної роботи, окремі положення з інструкцій і правил, ілюстрації допоміжного характеру.

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який друкується з прописної літери симетрично відносно тексту сторінки та нумерацію літерами. Над заголовком у правому кутку з прописної літери друкують (або пишуть «від руки» чорним чорнилом, чорною пастою) слово «Додаток __». Позначаючи послідовно додатки великими літерами української абетки із нумерації слід виключити літери Ґ, Є, І, Ϊ, Й, О, Ч, Ь. Єдиний в роботі додаток позначається як «Додаток А».

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Б.1 (перший рисунок додатка Б), таблиця А.2 (друга таблиця додатка А), формула (В.3) – третя формула додатка В.

Дотримання інших правил нормо контролю в додатках необов’язкове, оскільки це часто можуть бути оригінали документів. Тому поля у додатках можуть бути довільні, але слід враховувати необхідність зшиття дипломної роботи, щоб зміст схеми, таблиці, рисунка іншої інформації був зрозумілим після «підшивки» роботи. Отже, зліва (або зверху при повороті) повинно бути поле для підшивки.

У зв’язку з тим, що поля у додатках можуть бути вужчими, часто рекомендують в додатки виносити громіздку і не дуже важливу інформацію, на яку роблять посилання в роботі. Можна також винести схему організаційної структури підприємства (структурного підрозділу залізниці, компанії тощо), якщо її розгляд не є безпосереднім предметом розгляду дипломної роботи.

Якщо в роботі передбачено вставляти горизонтальні таблиці у вертикально орієнтований текст, користуйтесь «Разрывом страницы» у меню «Вставка», після цього можна змінити формат сторінки у меню «Главная» або «Разметка страницы», обрати «Параметры страницы» обрати орієнтацію «Альбомная», потім знову повернутись до «Книжної».

Якщо виникають проблеми з номерами сторінок, обирайте в меню «Вставка», «Номер страницы», далі обираєте «Формат номеров страницы» і включаєте «начать с» і вказуєте той номер, з якого буде сторінка, або «Продовжити», щоб нумерація визначалась автоматично.