Тема 6 основні засоби

План.

1. Основні засоби: суть, поняття , оцінка, амортизація.

2. Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

-1-

Основні засоби  матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (Податковий кодекс України).

Рисунок 6.1 - Розподіл основних засобів за участю у процесі виробництва

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблення продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні засоби - необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Вони не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, якщо залишається в розпорядженні підприємства.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами (П(с)БО 7)

5.1. Основні засоби

5.1.1. Земельні ділянки.

5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

5.1.4. Машини та обладнання.

5.1.5. Транспортні засоби.

5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.1.7. Тварини.

5.1.8. Багаторічні насадження.

5.1.9. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи

5.2.1. Бібліотечні фонди.

5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

5.2.4. Природні ресурси.

5.2.5. Інвентарна тара.

5.2.6. Предмети прокату.

5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

5.3. Незавершені капітальні інвестиції.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структури.

Поліпшення структури , передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного її поновлення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Ознаки процесу відтворення основних виробничих засобів:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості;

3) здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію нарахуванням амортизаційних відрахувань;

4) основні виробничі фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання (П(с)БО 7).

Розрізняють два види зносу основних засобів- фізичний і моральний. Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто матеріальний знос їх окремих елементів. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів унаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

У господарській практиці використовуються кілька видів вартісної оцінки основних засобів:

1. Первісна вартість -історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

2. Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами".

3. Переоцінена вартість -вартість необоротних активів після їх переоцінки.

4. Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

5. Ліквідаційна вартість -сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат,пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація  систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Рисунок 6.1 Об’єкти амортизації згідно Податкового кодексу

Рисунок 6.2 Витрати, що підлягають амортизації згідно Податкового кодексу

Рисунок 6.3 Витрати, що не підлягають амортизації згідно Податкового кодексу

Рисунок 6.4 Елементи нарахування амортизації згідно Податкового кодексу

Таблиця 6.1 Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 – земельні ділянки	
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 – будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 – машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 – транспортні засоби	5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 – тварини	6
група 8 – багаторічні насадження	10
група 9 – інші основні засоби	12
група 10 – бібліотечні фонди	
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 – природні ресурси	
група 14 – інвентарна тара	6
група 15 – предмети прокату	5
група 16 – довгострокові біологічні активи	7

Рисунок 6.5 Методи нарахування амортизації згідно Податкового кодексу

• Прямолінійний

А= (Вп-Вл)/Та, грн., (6.1)

На=100/Та , % (6.2)

де А-річна сума амортизації, грн.;

Вп- початкова вартість, грн.;

Вл- ліквідаційна вартість , грн.;

На-норма амортизації, %.

Та-термін корисного використання, роки.

• Метод зменшення залишкової вартості

А=Вз(Вп)*На , грн., (6.3)

• Метод прискореного зменшення залишкової вартості

А=Вз(Вп)*На, грн., (6.5)

На=(100/Та)*2 , %, (6.6)

• Кумулятивний метод або метод суми цифр років

А= (Вп-Вл)*Км , грн., (6.7)

де Км-кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожний рік використання об’єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання , на суму числа років його корисного використання (Та’) .

Наприклад:

Та= 4 роки

Та’=1+2+3+4

Та’=Та*(Та+1)/2=4(4+1)/2=10

Км_1р=4/10

Км_2р=3/10

Км_3р=2/10

Км_4р=1/10

• Виробничий метод

А₁= (Вп-Вл)/Q , грн/ натур. од. , (6.8)

де Q-розрахований обсяг діяльності, натур. од..

Метод амортизації вибирається підприємством самостійно нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Таблиця 6.1 - Характеристика методів нарахування амортизації відповідно до їх методичних можливостей

№ п/п	Мета амортизації	Метод амортизації
1	Списати основні засоби як найшвидше	Прискореного зменшення залишкової вартості
2	Використовувати найпростіші розрахунки	Прямолінійний
3	Нарахувати велику суму амортизації у перші роки використання об’єкта основних засобів	Зменшення залишкової вартості або кумулятивний
4	Коли об’єкт амортизації використовується нерівномірно , в міру виробничої потреби, ї є впевненість у тому , що моральний знос таких об’єктів не випереджатиме фізичний знос	Виробничий

Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К_і = [I_(а-1) - 10]:100, (6.9)

де І_(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об’єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Показники стану й ефективності використання основних засобів:

• Фондомісткість

Фм=ОЗ/ВП , (6.10)

де ОЗ – середньорічна вартість основних засобів виробничого характеру, грн.;

ВП – вироблена продукція , грн..

• Фондовіддача

Фв= ВП/ОЗ. (6.11)

• Фондоозброєність

Фо=ОЗ/Ч, грн/чол., (6.12)

де Ч- середньоспискова чисельність працівників .

• Коефіцієнт зносу основних засобів

Кз= З/ОЗ, (6.13)

де З - сума зносу, грн.

• Коефіцієнт придатності основних засобів

Кп=1-Кз , (6.14)

• Коефіцієнт оновлення

Ко= ОЗ вв/ОЗ , (6.15)

де ОЗвв- основні засоби введені в дію , грн..

• Коефіцієнт вибуття

Кв=ОЗ вив/ОЗ , (6.16)

де ОЗвив- основні засоби виведені з експлуатації , грн.

• Рентабельність

Р= (П/ОЗ) *100% ,%, (6.17)

де П- чистий прибуток

Необхідно звернути увагу, що

Ко > Кв розширене відтворення основних засобів

Ко = Кв просте відтворення основних засобів

Ко < Кв звужене відтворення основних засобів

-2-

Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів . За допомогою капітальних вкладень здійснюється, як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

Класифікація капітальних вкладень наведена на рис.6.6

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто об рахунок запланованих витрат на капітальні вкладення.

Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

• первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

• наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

• суму амортизаційних відрахувань, яку буде нарахована протягом планового періоду;

• орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

• орієнтовану суму амортизаційних відрахувань на придбання основних засобів протягом планового періоду.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення, щодо здійснення капітальних вкладень.

При складанні бюджету капітальних витрат і здісненні капітальних вкладень треба враховувати їхню структуру. Розрізняють технологічну і відтворювальну структури капітальних вкладень.

Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких витрат:

- будівельні роботи;

- придбання устаткування, інструментів та інвентарю;

- монтаж устаткування;

- проектно-дослідні роботи;

- інші витрати.

Рисунок 6.6 - Класифікація капітальних вкладень

Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих фондів.

Відтворювальна структура капітальних вкладень включає такі напрямки витрат:

- нове будівництво;

- технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств;

- розширення діючих підприємств;

- витрати на окремі об’єкти діючих підприємств.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів

Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

- від оподаткування доходів підприємства;

- темпів зростання реалізації товарної продукції та їх стабільності;

- структури активів підприємства.

Найбільш прийнятним для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

- по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

- по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов’язаного з подорожчанням капітальних витрат.

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Фінансовий менеджер повинен визначити грошовий розмір капітальних витрат, виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норми амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення залежить від розміру прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості. Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів визначається за формулою:

М = (О-П) – (К₁-К₂), грн., (6.18)

де М- мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів, грн. ;

О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду , грн.;

П – планова потреба в оборотних коштах будови на кінець планового періоду, грн. ;

К₁ – наявність кредиторської заборгованості на початок нового періоду, грн.;

К₂ – перехідна кредиторська заборгованість на кінець періоду, грн.

Якщо результат буде зі знаком «+», це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак «-» - це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і вкладень, які виконуються господарським способом. Залучені кошти використовуються підприємством за недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення. За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються лише в тому разі, коли об’єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт. За підрядного способу будівництво об’єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями. Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкт. Замовник надає проекту документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об’єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється під підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об’єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об’єкта будівництва.

Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв’язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях. Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих фондів усуненням окремих поломок основних засобів і заміни або поновлення їхніх окремих частин. Середній ремонт проводиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією. Капітальний ремонт машин, устаткувань проводиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машин або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих фондів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих фондів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об’єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту перевищує вартість аналог. нового устаткування, то такий ремонт здійснювати недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об’єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства. До складу витрат на капітальний ремонт включають: - проектно-кошторисні витрати; - оплату ремонтних робіт; - вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; - вартість зміни зношених конструкцій і деталей у будівлях, спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. За здісненням капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки проводяться за актами придбання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: - виплата заробітної плати; - оплата рахунків за матеріальні цінності; - деталі, які використані в період проведення ремонту ОЗ тощо.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих фондів проводяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не повинні включатися відрахування на кап. ремонт основних засобів. Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Дайте визначення сутності основних засобів.

2. Оцінка основних засобів.

3. Класифікація основних засобів залежно від участі у процесі виробництва.

4. Поняття фізичного і морального зносу.

5. Назвіть показники забезпеченості підприємства основними засобами.

6. Показники, які характеризують стан основних засобів.

7. Показники ефективності використання основних засобів.

8. Сутність амортизації основних засобів.

9. Які Ви знаєте методи нарахування амортизації?

15.Поняття індексації основних засобів

18.Сутність капітальних вкладень

19.Назвіть джерела фінансування капітальних вкладень.

20.Суть підрядного і господарського способу будівництва.

21.Фінансування ремонту основних засобів.