1.1. Час і фізіологічна основа тимчасових уявлень у дітей дошкільного віку
Дошкільний вік є істотним етапом у розвитку цілеспрямованої поведінки і пізнавальної діяльності. Відбуваються в цей період зміни структурно-функціональної організації мозку визначають готовність дитини до школи, обумовлюють можливість і успішність навчальної діяльності.
Структурно-функціональна організація мозку. У період від 3 до 5-6 років спостерігається спеціалізація нейронів, їх типізація в проекційних та асоціативних областях кори. Найістотнішим моментом структурного дозрівання кори великих півкуль до 5-6 років є ускладнення системи зв'язків по горизонталі як між нейронами близько розташованих ансамблів, так і між різними ділянками кори. Одночасно значні зміни зазнають і міжпівкульні зв'язку: до 6-7 років формується мозолисте тіло, що з'єднує обидві півкулі. Створювані з віком нейронні мережі створюють всі передумови для реалізації інтегративної діяльності мозку як основи цілеспрямованої поведінки та пізнавальних процесів.
Формування системи сприйняття інформації. Протягом дошкільного віку відбуваються істотні зміни у формуванні внутрішнього образу зовнішнього світу. У 3-4 роки ще зберігається тісна взаємодія зорового сприйняття і рухових дій. Практичні маніпуляції з об'єктом (схоплювання, обмацування), притаманні дитячому віці, є необхідним чинником зорового впізнання. До кінця дошкільного віку зорове і дотикове обстеження предмета стає більш організованим і систематичним. Виділені ознаки співвідносяться між собою і цілісним уявленням об'єкта, що сприяє формуванню диференційований та більш адекватного сенсорного образу. До 5-6 років підвищується успішність виявлення різних модифікацій об'єкта. При пред'явленні як змінюються стимулів малюнків людей і предметів виявлено, що кількість непомічених змін до 5-6 років у порівнянні з 3-4-річними дітьми зменшується вдвічі у відповідь на обличчя, і більш ніж у три рази - при пред'явленні предметів. До 6-7 років відбуваються суттєві зміни в системній організації зорового сприйняття, що відображають прогресивне дозрівання нейронного апарату кори великих півкуль і зростаючу спеціалізацію коркових зон.
У 6 років впізнання грунтується на виділенні складного ознаки, воно вимагає більшого часу і залежить від кількості розрізняються на його основі зображень. У ході тренування цей час скорочується і перестає залежати від кількості стимулів в наборі. Механізми такого впізнання зв'язуються з виробленими в досвіді внутрішніми еталонами. Це свідчить про значно зростаючих протягом дошкільного віку можливості ознайомлення дитини із зовнішнім світом, про перехід механізмів, що лежать в основі інформаційних процесів, на якісно інший рівень.
Формування уваги.З формуванням сенсорної функції тісно пов'язаний розвиток уваги. Дозрівання сенсорних систем та вдосконалення сприймає функції мозку визначають можливість залучення уваги до більш складним "ознаками об'єкта, а це в свою чергу сприяє більш глибокому і повного опису і опізнання. Приблизно у віці 4 років відзначається сплеск інтересу дитини до нового, активний пошук новизни, яка у нескінченних «чому». Специфіка цього періоду полягає в тому, що до наявних в ранньому віці переваги новизни додається і прагнення до різноманітності, що можна приблизно пов'язати з активним залученням у мозкову систему ключовою структури лімбічної мозку - гіпокампу. У молодшій групі уточнюють уявлення дітей про такі проміжках часу, як ранок, день, вечір і ніч. Частини доби малюки розрізняють по зміні змісту їхньої діяльності, а також діяльності оточуючих їх дорослих в ці відрізки часу. Точний розпорядок дня, суворо встановлений час підйому дітей, ранкової гімнастики, сніданку, заняття і т. д. створюють реальні умови для формування уявлення про частини доби. Педагог називає відрізок часу і перераховує відповідні йому види діяльності дітей: «Зараз ранок. Ми зробили гімнастику, вмилися і тепер будемо снідати ». Або: «Ми вже поснідали, позаймалися. Зараз вже день. Скоро будемо обідати ». Дитину запитують, наприклад: «Зараз ранок. Що ти робиш вранці? Коли ти встаєш? »І т. п [1]. З дітьми розглядають картинки, фотографії, що зображують діяльність дітей і дорослих у різні відрізки часу. Поступово слова ранок, день, вечір, ніч наповнюються конкретним змістом, набувають емоційне забарвлення. Діти починають ними користуватися у своїй промові.
Орієнтування в часі розвивається у дітей в основному в повсякденному житті. Важливо, щоб вона базувалася на міцній чуттєвої основі. Педагог уточнює уявлення дітей про частини доби, пов'язуючи їх назви з тим, що роблять діти і близькі їм дорослі вранці, вдень, ввечері, вночі. Ведеться це з дітьми з метою уточнення їх подання про добі. Розмова може бути побудований приблизно так: спочатку вихователь просить дітейрозповісти, що вони робили до того, як прийшли в дитячий садок, що вранці робили в дитячому саду, що роблять вдень у дитячому садку і т. д.Він уточнює і узагальнює, що діти роблять в кожний з періодів доби. А на закінчення говорить про те, що ранок, день, вечір і ніч - це частини доби.
Тимчасові поняття «сьогодні», «завтра», «вчора» носять відносний характер; дітям важко їх засвоїти. Тому необхідно якомога частіше користуватися словами сьогодні, завтра, вчора і спонукати дітей до цього. Вихователь постійно звертається до дітей з питаннями: «Коли ми малювали? Що ми бачили сьогодні (вчора)? Куди підемо завтра? »
Значення слів швидко - повільно розкривають на конкретних прикладах. Вихователь звертає увагу дітей на ступінь швидкості їх рухів в іграх («Поїзд іде повільно, потім все швидше і швидше»). Під час одягання він хвалить тих, хто швидше одягається, засуджує повільних; на прогулянках порівнює швидкість руху пішохода й велосипедиста, автомобіля і поїзди, гусениці і жука [2]. На початку навчального року у дітей старшої групи закріплюють і поглиблюють уявлення про такі тимчасових відрізках, як ранок, день, вечір і ніч. Назви частин доби пов'язують не тільки з конкретним змістом діяльності дітей і оточуючих їх дорослих, а й з більш об'єктивними показниками часу явищами природи (ранок - встає сонце, стає все світліше і світліше і т. п.). Вихователь розмовляє з дітьми про те, що, коли і в якій послідовності вони і навколишні їх дорослі роблять протягом дня, про враження раннього ранку, полудня, вечора. Він читає дітям вірші й оповідання відповідного змісту. Починаючи з молодшої групи, у дітей розвивали орієнтування в часі. У підготовчій до школи групі закріплюють знання про такі періоди часу, як ранок, день, вечір, ніч, тиждень, дають уявлення про місяці, хлопці запам'ятовують їх назви. Знання еталонів часу, вміння встановлювати тимчасові відносини сприяють усвідомленню дітьми послідовності подій, що відбуваються, причинно-наслідкових зв'язків між ними.Орієнтування в часі має базуватися на міцній чуттєвій основі, тобто переживанні тривалості часу у зв'язку із здійсненням різноманітної діяльності, по-різному емоційно забарвленої, а також спостереженнями за явищами природи, подіями суспільного життя. Велике значення має те, наскільки часто діти використовують у мовленні назви періодів часу, мір часу. Продовжують закріплювати знання про частини доби та їх тривалості. На початку навчального року необхідно уточнити, що, коли і в якій послідовності діти і навколишні їх дорослі роблять протягом дня. Закріплюють і уявлення дітей про те, що доба, які люди зазвичай називають словом день, змінюються одні іншими і мають свої назви, 7 діб складають тиждень. Послідовність днів кожного тижня завжди одна й та ж: понеділок, вівторок і т. д. Щодня вранці діти називають поточний день, а також попередній і наступний.
Важливо якомога частіше спонукати дітей до встановлення часових відносин, до використання слів завтра, сьогодні, вчора, спочатку, потім, до, після, перед, до цього, після цього.
При складанні оповідань з досвіду, переказу вихователь стежить за точною передачею послідовності подій, роз'яснює сенс часових відносин. Це має суттєве значення для розуміння як логіки часових відносин, так і самих подій, які діти спостерігають або про які розповідають.
Ще більше значення має використання словесних ігрових вправ «Дні тижня», «Продовжуй!», «Навпаки». Діти доповнюють розпочату педагогом фразу, підбирають слова протилежного значення (ранок - вечір, спочатку - потім, швидко - повільно і т. п.), визначають, що довше: день або тиждень, тиждень або місяць, місяць чи рік.
Дітей підготовчої групи знайомлять з назвою поточного місяця, Вони поступово запам'ятовують назви місяців, порядок їхнього проходження. Швидкому запам'ятовуванню сприяє читання книги С. Я. Маршака «Дванадцять місяців». Важливо виховати у дітей почуття часу, тобто розвинути сприйняття тривалості часових відрізків, розуміння незворотності часу. Тільки на цій основі, можливо, навчити дітей цінувати і берегти час: регулювати свою діяльність в часі, тобто прискорювати і сповільнювати темп роботи, вчасно закінчувати роботу або гру. У зв'язку з цим дітям треба накопичити досвід сприйняття тривалості часових відрізків. Вихователь повинен допомогти їм уявити, що конкретно можна зробити за той чи інший часовий відрізок, і, нарешті, вчити все робити вчасно. Педагог постійно зосереджує увагу хлопців на те, скільки часу дають на ту чи іншу справу, наприклад, скільки часу вони можуть одягатися чи роздягатися, малювати, грати, скільки хвилин залишилося до кінця заняття і т. п. Кожного разу вказують, коли час минув, заохочують тих, хто вчасно закінчив роботу. Розвинуте почуття часу допомагає дітям стати більш організованими, дисциплінованими.