Vі. Підсумок уроку.

Продовжить висловлювання:

• Найбільше мені сподобалося...

• Мене зацікавило...

• Я задоволений, що...

• Як би мені хотілося...

V. Оцінювання (Протягом уроку за кожну правильну відповідь учні отримують жетони з зображенням казкових персонажів. Оцінка виставляється в залежності від кількості жетонів.)

Заключне слово вчителя.

Любі діти! Ми з вами на уроці розгорнули унікальну сторінку дитячої літератури за прикладом творчості Б. Лепкого, девізом якого були слова: «Маленьким – велику літературу». Дійсно, внесок цього письменника в розвиток дитячої літератури неможливо переоцінити: нові теми, форми, способи зображення, образи. Письменник обґрунтовує важливість розвитку дитячої літератури для формування майбутніх поколінь.

VII. Домашнє завдання:прочитати один із творів І. Блажкевич.

Тема: урок позакласного читання. В. Королів – Старий казка «Потерчата»

Мета уроку: формувати вміння відтворювати в уяві незвичайні художні картини, зображені автором-казкарем на прикладі твору «Потерчата», розкрити алегорію казки, її мораль; розвивати культуру зв’язного мовлення, творчу уяву школярів, їх логічне мислення, увагу, пам’ять; вміння акумулювати власні знання, швидкість в опрацюванні завдань; формувати кругозір, світогляд; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до культурної спадщини рідного народу, повагу до його традицій і вірувань; прищеплювати бажання робити добро як спонуку до позитивної життєдіяльності; поважне ставлення до ближнього, любові до нього.

Тип уроку: Урок позакласного читання

Хід уроку 1. Організаційний момент 2. Повідомлення теми та мети уроку 3. Ознайомлення з епіграфом уроку: Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті сміливими й мудрими, долати перешкоди й біди і не забувати добра світового. Валерій Шевчук

4. Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово учителя. Відомий український педагог Василь Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитинстві, назавжди відкладають у серці “зернятка людяності, з яких складається совість”. Ви, напевно, теж помітили, що казки не лише приносять естетичне задоволення, а й змушують нас замислитися над проблемами реального життя – вибором друзів, поведінки, правильного рішення. До таких роздумів спонукала нас і казка Василя Короліва-Старого «Потерчата». Іван Франко колись мудро сказав: «Тисячі речей забудете, а тих хвилин, коли люба мама чи бабуся розповідала казки, не забудете до смерті». Справді, казкові герої змалечку живуть з нами, допомагають осмислювати життя, розрізняти добро і зло, фантастичне і реальне, смішне і страшне, красиве і потворне. Тому казка завжди цікава для нас.

Існує багато українських народних казок про нечисту силу. Вони відносяться до групи — чарівні казки

Які народні казки про нечисту силу ви знаєте? («Кривенька качечка», «Яйце-райце», «Телесик», «Котигорошко», «Царівна-жаба», «Летючий Корабель») Як закінчуються названі вами народні казки про нечисту силу? (Перемогою добра над злом.)

До теми нечистої сили звертався у своїх казках і Василь Королів-Старий. Він поставив перед собою нелегке завдання: облагородити „нечисту силу”, показати традиційно злі й лихі алегоричні образи добрими, вчинки яких здебільшого приносять людям користь” На уроках літератури ми з вами відкрили для себе таємничий світ персонажів Василя Короліва-Старого, ( Яку казку ми читали?) А вдома ви самостійно познайомились із казкою «Потерчата», де перед нами постало ще більше міфічних істот. Про деяких ви вже чули раніше, про інших дізналися вперше

Хто ж вони, персонажі авторського демонічного світу? Звідки їхнє коріння? Як ставився до них наш народ, починаючи з давніх часів?

2. Повідомлення дослідників про демонологічних істот у творі (Потерчата, Домовик, Хуха, Відьма, Водяник, Русалка, Марюка). Демонологія – це людські уявлення про злих духів (демонів), що дійшли до нас з давніх часів. Демони – фантастичні істоти, найпопулярнішими серед яких є мавки, домовики, хухи і потерчата.

А зараз ми побачимо, якими наш народ уявляв всіх цих мешканців потойбічного світу. Крім того, прочитавши казки Василя Короліва-Старого, ви теж спробували себе у ролі художників, погляньмо на ілюстрації до прочитаних вами творів. 3. Фізкульт-хвилинка ЇЇ проводить один із учнів

Ми старанно потрудились, Наші спинки потомились. Із-за парт устаньмо тихо, Щоб не було у класі лиха. Всі навшпиньки підіймімось, Руки вгору, в боки, вниз, До сусіда повернись І привітно посміхнись. Годі! Трохи відпочили, Знов за парти тихо сіли.

4. Бесіда за змістом твору - Чому ж малюнки дітей так відрізняються від народних уявлень про всіх цих фантастичних істот?

Відповіді учнів

Підсумок учителя: Справді, автор ставив собі за мету показати всіх цих істот не як щось загрозливе та небезпечне, а як світ добра, реальність, яка супроводжує людське життя, роблячи його кращим. - Про що дізналися з казки «Потерчата? Хто є героями твору? На які дві групи їх можна поділити?( фантастичні та реальні)

В зошити записати табличку, розподіливши персонажів на фантастичних та рельних:

Фантастичні Реальні Потерчата Дяк Оверко Домовик Дячиха Євпраксія Хуха Водяник, Лісовик, Відьма, Русалки

- Якими постають перед нами персонажі казки Василя Короліва-Старого? - Прагнення допомогти людині, врятувати її - За що домовик любив свого господаря? («… був веселий, говіркий, а коли бував чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском, мов хлопчисько, троїнне «Господи, помилуй!») - Чим був стурбований Домовик? (Відсутністю господаря вдома, хоча . вже і «споночіло».) - Якими рисами характеру наділений Домовик? (Порядність, доброзичливість, турботливість, відповідальність, доброта.) - Довести, що Домовик – справжній охоронець оселі( зачитати цитати з твору) - Що свідчить про порядність Домовика? («Як і всякий порядний Домовик, він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні. Із кожною хвилиною Домовик помічав, яку нього в серці наростає неспокій за свого господаря».) - Чим Потерчата намагалися допомогти дяку Оверку? Опишіть цих істот. («Потерчата були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж їхні маленькі ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно».) - Як дяк Оверко, віруюча людина, сприймав представників «нечистої сили»? Чому Дяк Оверко так злякався Потерчат? - Чим і як Домовик допоміг врятуватися дяку від втеплення у болоті? - Виразно прочитайте опис зовнішності дяка після того, коли він повернувся після подорожі по болоту. Що цим висміюється? («Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка в індика».) - Що висміює автор у казці? - Яким насправді був дяк? - Яка нечиста сила водила дяка по болоті? - Поговорити про шкідливість вживання алкоголю - Визначити основну думку казки ( про те що навколо набагато більше носіїв добра, ніж зла, людині треба бути лише трохи уважнішою до навколишнього світу)

Учні висловлюють усно свої думки, потім записують у зошити найкращий варіант

- Іноді людина пояснює свої помилки та недоліки дією нечистої сили, а не власною нерозважливістю - Навіщо люди складають казки про нечисту силу? Вдома ви повинні були відповісти на це питання Учні зачитують роботи Яким чином міфологічні персонажі можуть виховати людину? Яким чином вони можуть вплинути на нас? – через повір’я , забобони. Так, все це може бути безглуздим, смішним, а іноді навіть і шкідливим, але часто й таким, що не позбавлене здорового глузду. Вироблені віками, ці повір’я демонструють справжню мудрість нашого народу. Пригадайте ті уявлення про домовиків та інших міфологічних істот, що можуть нас справді чомусь навчити. Чому саме? 7. Народна педагогіка у прикметах і повір’ях - Домовик дуже не любить, коли в будинку свистять, і може назавжди піти з дому. - Домовикам також дуже не подобається тютюновий дим, тому ніколи не можна палити в своєму будинку, так як дим цей осідає на домашнє начиння, меблі і не вивітрюється. - За повір’ями, не можна залишати на ніч колючо-ріжучі предмети на столі (вилки, ніж і т.п.), тому що це заважає домовику захищати будинок і протистояти злим силам. - він любить ті сім’ї, в яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі завжди прибрано, порядок і чистота. - Неохайна жінка може спровокувати появу домовика, якщо залишить хату на ніч неметеною. Домовик прийде вночі й местиме долівку. - Не можна на ніч хату залишати не заметеною , бо вночі по хаті ходять ангели. - Не давай голки без нитки, бо нападуть злидні

Чому насправді вчать такі повір’я? Учні відповідають на питання

Підсумок учителя: Отже, Василь Королів-Старий у своїх творах переконує, що навколишній світ не є ворожим до людей. Треба лише вміти його зрозуміти, бути уважнішим до оточуючих. Роль домовиків, хух, потерчат полягає в прагненні зробити чистішим, добрішим не лише навколишній світ, а й душу людини. Завдяки домовику й потерчатам розумієш, що носіїв добра поруч з людиною набагато більше, ніж зла. Етап рефлексії Що найбільше запам’яталось із сьогоднішнього уроку? Про що дізнались? Що сподобалось? Скажіть, фарбами якого кольору ви відобразили б ваше враження від нашої сьогоднішньої зустрічі? Поясніть, чому ви обрали ці кольори. Протягом уроку кілька учнів створювали веселку, яку відображувала їхній настрій протягом усього уроку, давайте подивимось, що в них вийшло

8. Домашнє завдання Самостійно прочитайте й інші казки Василя Короліва-Старого, усно складіть відгук на одну із них. Або: Вигадайте казкову історію про якийсь предмет, рослину чи тварину. 9. Оцінювання ( Окремо за малюнки і поробки, окремо – за відповіді на уроці) Підсумкове слово вчителя Книжка Королева-Старого “Нечиста сила” доповнює і збагачує великий материк українських літературних казок, що їх творили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, П. Куліш, Ю. Федькович, С. Воробкевич, І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, а також Н. Забіла, А. Шиян, М. Пригара, П. Воронько, В. Близнець та ін.

Подякувати дітям за роботу на уроці

Додаток: Домовик У нашого народу переважає шанобливе ставлення до домовика. У будинку домовик вважається дбайливим господарем, він любить ті сім’ї, в яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі завжди прибрано, порядок і чистота. Як потоваришувати з домовиком Щоб не було біди, здавна при переїзді в новий будинок необхідно було провести невеликий ритуал, щоб домовик переїхав разом з господарями. Так як вважається, що домовик не може жити без людей. Кинутий у старому і занедбаному будинку, який втратив своїх господарів домовик гірко плаче і виє … Без людського суспільства домовик стає лютим і злим. Таких домовиків неможливо заново привчити до людей. Їх необхідно проганяти або навіть вбивати, якщо, звичайно, вистачить сил, так як цей домовик може заподіяти шкоду людині. У великі свята (у Чистий четвер, на Великдень, на Різдво) в хороших сім’ях після святкової вечері обов’язково залишали домовому частування на столі. Навіть святкувалися іменини домового «домоведушки», їх справляли 10 лютого, на Ефріма Сирина. У цей день треба було обов’язково залишити «хазяїну» гостинця на столі. Зазвичай це хліб з кашею. При цьому говорили: «Хазяїн-батюшка, побережи худібку», «Хозяїн-батюшка, хліб-сіль прийми, худібку води». Після ж святкового вечера «сусід» весь рік був смиренний і услужливим. Якщо цього не зробити, то домовик з доброї істоти міг перетворитися на злого та шкідливого, і після цього всі справи у господарстві підуть наперекосяк. Дев’ятого червня, в день Федора, домовик влаштовується спати на вінику та його випадково можна винести з будинку разом зі сміттям. Тому в цей день селяни на Русі взагалі не мели підлоги, щоб не пішли разом з домовиком з дому благополуччя і затишок. А ось дванадцятого квітня на Іоанна Лествичника домовик міг колобродити і біситися всю ніч до тих пір, поки не заспівають півні. Як не образити домовика Домовик дуже не любить, коли в будинку свистять, і може назавжди піти з дому. Домовикам також дуже не подобається тютюновий дим, тому ніколи не можна палити в своєму будинку, так як дим цей осідає на домашнє начиння, меблі і не вивітрюється. Якщо у вас гостюють злі люди, домовик буде намагатися вижити таких людей будь-якими способами: він може душити, тиснути на них. Передчуває домовик також і наближення біди. Він намагається попередити господаря, якщо в будинок прийшла людина зі злими намірами і чорними думками. У таких випадках з рук у цієї людини може падати на підлогу і розбиватися посуд, може що-небудь розлитися на скатертину. Також це може відбуватися і у самого господаря, так як домовик буде намагатися попередити його. За повір’ями, не можна залишати на ніч колючо-ріжучі предмети на столі (вилки, ніж і т.п.), тому що це заважає домовику захищати будинок і протистояти злим силам. Як спілкуватися з Домовиком Раніше люди вірили, що якщо заговорити з домовиком, то можна або оніміти або стати заїкою назавжди. Тому рекомендують просто прислухатися до того, про що домовик попереджає. Якщо загримить посудом, то може статися пожежа; якщо водою обіллє, то до хвороби, а якщо заплаче і заохає, то буде горе; якщо почне вити і плескати дверима – до смерті. Іноді, щоб попередити, домовик може стрибнути на груди сплячої людини і розбудити, в цей момент його потрібно запитати: «До добра або до лихо?» Домовик повинен дуже тихо відповісти людським голосом. Деякі його скидали на підлогу, домовик при цьому кректав, але не ображався, так як сонній людині це можна пробачити.

Русалка – один з найколоритніших персонажів української демонології, уособлення небезпечної водяної стихії. За повір’ям – русалки – молоді вродливі дівчата, котрі живуть на дні річок. Уночі, коли сходить місяць, вони виходять на берег, чешуть своє довге зелене волосся і водять хороводи, чудовим співом заманюють юнаків та дівчат, затягують їх у воду і залоскочують. Русалками ставали дівчата, які втопилися. Інші русалки живуть у полях та лісах, де полюбляють гойдатися на гілках дерев. А ще русалка (мавка, майка) – діва води, згідно з іншими переказами, дружина водяника. Риб’ячого хвоста не має, вночі разом з подругами хлюпається у воді, сідає на колесо млина, пірнає. Русалки безтілесні і не віддзеркалюються у воді, вони можуть одружуватися зі звичайними чоловіками, проте ці шлюби завжди нещасливі. Домовик – найдавніший демонічний образ у багатьох народів. Це аж ніяк не злий дід, а справжній хатній бог, охоронець домашнього вогнища та родинних святинь. Вважаючи домового за члена своєї родини, люди віддавали йому належну шану: під Новий рік влаштовували “весілля” печі; при переїзді до нової оселі запрошували з собою; брали для нього хлібну лопату або помело. Молода, вперше приходячи в дім, приносила домовикові чорного півня – своєрідну жертву для хатнього бога. Щодо образу водяника, то він описаний Лесею Українкою так, як сприймався людьми: “…древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода в суміші з баговинням звисають аж по пояс. Голос глухий, але дужий. Любить усе живе засмоктувати”. Ще більше олюднений образ лісовика, який уявлявся українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду – вовків, зайців, оленів – і полюбляє жартувати над людиною: відбере в неї пам’ять – і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється і плескає в долоні. А втім, його витівки незлі й рідко коли закінчуються драматично. Потерчата – душі дітей, які померли нехрещеними і стали болотяними вогниками. Хуха – міфічна істота, пухка, як мох. Інколи хухи з’являлися перед очима людей. Як описує Королів-Старий, вони мали довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все тільце, і тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку – братки. Хто з нас не згадував цю міфічну особу, коли, зробивши якусь нелегку чи важливу справу, добре натомившися, полегшено зітхав: “Хух!” У народних повір’ях представники нечистої сили не лише шкодили, а й допомагали людям. При цьому кожен займався своїм ділом. Русалки носили з Дніпра воду на поливку й доглядали розкішний водограй, що його поставив водяник. Відьми підмітали подвір’я, посипали його піском, чепурили стіни. Хухи обкладали стіни мохом, блискучими мушлями, сосновими шишками та іншими оздобами. Згодом вони й самі обростали мохом. Лісовики садили дерева, рясні кущі та чудові квіти, щоб зачарувати красою перехожих.

Тема: Василь Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон», цікава сторінка з життя митця. Різні життєві позиції Царя Плаксія і Лоскотона.

Мета: ознайомити учнів із біографічною довідкою В. Симоненка, опрацювати казку «Цар Плаксій та Лоскотон», визначити різницю жит­тєвих позицій царя Плаксія і Лоскотона; вивчити поняття «віршована мова», «рима, «строфа»; формувати оптимістичний погляд на життя; розвивати уяву, логічне мислення, культуру зв'язного мовлення.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

▼Чипотрібновідповідатидобромназло? Обґрунтуйтесвоюдумку.

▼Щоцікавоговидізналисьпрописьменника

В. Симоненка?

▼Прощойдемовауказці«ЦарПлаксійтаЛоскотон»?

3. Актуалізація опорних знань

▼ Які емоції ви знаєте? Чи подобається вам сміятись? А пла­кати?

▼ Про що говорять вам імена головних героїв казки? Обґрунтуйтесвою думку.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III.ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Цікава сторінка з життя митця (матеріал для вчителя)

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня

1935 р. в с. Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині. Зараз його хата знаменита — тут знаходиться сільський музей Симонен­ка — іще бідний і необжитий, але обставлений нехитрими речами його дитинства. Був вдячний матері за любов та ласку, й дідові, який замінив йому батька та зумів передати малому онукові всю правду про свій рід і народ. Саме тому згодом Симоненко став справ­жнім літописцем свого народу.

У школі був найкращим учнем, багато читав і писав вірші. Вищу освіту здобував, навчаючись на факультеті журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

У Черкасах найповніше розкрився його самобутній талант поета і журналіста. Він працював в обласній газеті «Черкаська правда», потім очолював відділ пропаганди при новоствореній газеті «Молодь Черкащини», а пізніше здібного журналіста призначили власним кореспондентом республіканської «Робітничої газети» по Черкась­кій області.

Нещодавно в центрі Черкас з’явилась вулиця Симоненка на згад­ку про внесок письменника у літературне життя міста.

За життя поета вийшла друком лише одна його збірка — «Тиша і грім» (1962). Непростий шлях долали його наступні книжки пись­менника — «Земне тяжіння» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981).

Вже перші поезії В. Симоненка, надруковані в газетах і журна­лах, засвідчили, що в літературу прийшов поет незвичайного хисту й високої громадянської свідомості. Просте і пристрасне, розваж­ливе і гостре Симоненкове слово відновлювало в душах людей віру в найсвятіші ідеали, повертало їм втрачену Батьківщину, ствер­джувало цінність людини та її індивідуальності. Поет талановитий,

принциповий, В. Симоненко мав власний погляд на речі, своє розу­міння сутності людини, бажаної гармонії буття.

В. Симоненко звертався до різних жанрів та форм. Він — автор громадської й патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових творів казок для дітей, щоденникових записів.

Його відомі вірші «Лебеді материнства», «Жорна», «Баба Онися», «З дитинства», «Піч», «Дід умер», «Мій родовід», «Злодій», «Я», «О земле з переораним чолом» та інші твори поета ми називаємо класичними, хрестоматійними. А його веселі, повчальні казки сьогодні знають мільйони дітей не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Подією в житті Симоненка стало обговорення його поезії на твор­чому вечорі в республіканському будинку літераторів 8 грудня 1963 р. М. Рильський високо оцінив творчість молодого поета. Мож­на сказати, що це був злет у творчій долі митця, але 14 грудня 1963 року Василя Симоненка не стало.