6. Громадсько-політична діяльність вчителя-словесника, його місце і роль в житті суспільства

Робота учителя-словесника тісно пов'язана із суспільним життям в Україні. Його діяльність не обмежується уроками, чи позакласними заходами. Більшість учителів вважає своїм обов'язком здійснювати зв'язок з батьками, виступаючи перед ними з лекціями, доповідями, бесідами, в яких відобра­жаються питання організації домашнього читання учнями художніх творів, виховання культури читання школярів у сім'ї та ін.

Володіючи високим рівнем ідейної зрілості, політичної свідомості, грома­дянської активності і відповідальності, вчителі літератури ведуть широку просвітницьку діяльність під керівництвом багатьох словесників (особливо тих, хто працює на селі) організовується музейна робота, успішно проходить художня самодіяльність (гуртки виразного читання, драматургії, тематичні вечори і ін.).

Велика роль в житті нашої країни тих словесників, які є народними депу­татами, їх суспільно-політична діяльність відповідальна, широка і багато­гранна.

7. Удосконалення кваліфікації і підвищення майстерності вчителя літератури

Підвищення науково-теоретичного рівня учителя - запорука його успіш­ної навчально-виховної роботи, робота по підвищенню кваліфікації учителя-словесника планується згідно з Положенням про' методичну роботу з педаго­гічними кадрами загальноосвітніх шкіл України.

Методична робота - це систематична колективна та індивідуальна діяль­ність педагогічних кадрів з підвищення їх науково-теоретичного рівня, мето­дичної підготовки і професійної майстерності, що є важливим фактором у розбудові України.

■ Підвищення кваліфікації вчителів-словесників

Основні форми підвищення кваліфікації учителів-словесників такі: кур­сова перепідготовка, методична робота (самоосвіта, стажування, настав­ництво, консультації); методичні об'єднання, січневі і серпневі конференції, семінари, семінари-практикуми, педагогічні читання, науково-практичні конференції, опорні школи і школи передового педагогічного досвіду, універ­ситети наукових знань і передового педагогічного досвіду, творчі групи; педагогічні виставки, екскурсії, диспути, творчі звіти тощо.

Важливе місце у системі підвищення кваліфікації учителя займають курси перепідготовки, які має пройти кожен словесник один раз на п'ять років. Курси проводяться при педагогічних інститутах та інститутах після-дипломної освіти вчителів. До плану перепідготовки, складеного Цен­тральним ІПО, включені такі питання:

1. Актуальні проблеми педагогічної психології.

2. Актуальні питання дидактики.

3. Питання школознавства.

4. Науково-теоретична та методична підготовка за фахом.

5. Конференція з питань обміну досвідом роботи та ін.

Основними формами навчання на курсах є лекції, семінарські та практич­ні заняття. Останні поєднують елементи навчання і контролю в системі підвищення кваліфікації словесника, але не підміняють спеціальних форм контролю. Практичні заняття покликані закріпити теоретичні знання, змоделювати відповідні навчальні ситуації уроку.

У процесі курсів учителі мають можливість проводити зустрічі з учени­ми, письменниками, діячами культури, майстрами педагогічної справи, відповідальними працівниками народної освіти. Для читання лекцій, прове­дення практичних занять залучаються викладачі ВЗО, вчителі-методисти і старші вчителі, працівники Інститутів післядипломної освіти. Для них періо­дично проводяться семінари.

Складовою частиною роботи курсів є конференція з питань обміну досві­дом. Проводиться вона у формі захисту слухачами своїх рефератів, допові­дей, котрі розкривають актуальні питання навчально-виховної роботи.

Успішну роботу курсів зумовлює цілеспрямована докурсова підготовка слухачів, яка організовується і спрямовується районними (міськими) мето­дичними кабінетами. Докурсові завдання готуються ЦІПОУ і обласними ШО. Основні види завдань такі:

1. Реферат на певну тему.

2. Опрацювання рекомендованої літератури (конспект, витяги, анотації).

1. Виконання практичної роботи (виконання вправ, написання творчих робіт, складання плану-конспекту уроку, виготовлення посібників).

3. Планування і розробка методичних порад, рекомендацій.

5. Розробка сценарію відповідного позакласного заходу. Методичний кабінет надає всю необхідну допомогу учителю у виконанні

докурсових завдань.

Важливою формою роботи є виїзні наукові засідання кафедр літератури і мови педінститутів і ради кабінету, активу кабінету обласного інституту післядипломної освіти вчителів. Такі засідання стали традиційними у діяль­ності кабінетів мов і літератур.

Такі засідання передбачають широку участь словесників, обмін досвідом, проведення відкритих засідань методичних об'єднань, уроків, гуртків тощо.

Удосконаленню педагогічної майстерності сприяє відвідування уроків у досвідчених колег, а також підготовка і проведення відкритих уроків під їх керівництвом. Цьому у значній мірі сприяє робота шкіл передового досві­ду, творчих груп по впровадженню ідей передового педагогічного досвіду. Словесники активно і цілеспрямовано впроваджують ідеї досвіду передових учителів.

Організовані також спілки творчих учителів, які на своїх зібраннях обго­ворюють актуальні проблеми методики викладання літератури. Спілкою

творчих учителів Київської області було обговорено проблему аналізу художнього твору на уроці літератури.