3. Україно-російська війна 1658-1659 рр. Падіння уряду і.Виговського.

Украї́нсько-росі́йська війна (Козацько-московська війна) — збройний конфлікт, що тривав з 21 вересня 1658 року по 17 жовтня 1659 року, між Гетьманщиною, на чолі з гетьманом Іваном Виговським, та Московським царством.

Початок: втручання Росії в міжусобну боротьбу в Україні — підтримки опозиційних сил.

Хід подій:

• Воєнні дії велися на Лівобережжі. В ході війни Виговський покинув російський протекторат, перейшовши за Гадяцькою угодою 1658 під захист польського короля.

• В битві при Конотопі 1659 року українські козаки та їх союзники кримські татари розгромили російську армію, але скористатися з цієї перемоги не змогли. Непопулярний союз Виговського з поляками позбавив його підтримки більшої частини козацтва, насамперед Запорозької Січі та лівобережних полків.

• В результаті він поступився новому гетьману Юрію Хмельницькому, який розірвав Гадяцьку угоду й уклав мир з Москвою. Війна закінчилася укладанням Переяславських статей 27(17).10.1659 р, що встановлювали над козацькою Україною російський протекторат.

4. Прихід до влади ю.Хмельницького та підписання Україною Слободищенського трактату.

Гетьманську булаву старшина вручила Юрію Хмельницькому (1659— 1663), в якому хотіла бачити гідного продовжувача справи свого батька. Через нього старшина мала намір відновити державний статус України та її колишні відносини з сусідніми країнами. Наприкінці жовтня 1659 р. у Переяславі були підписані договірні статті між гетьманським і царським урядами. Вони відновлювали основні пункти Березневих статей 1654 р. й одночасно суттєво обмежували автономні права України.

В нових пунктах йшлося:

• Гетьману потрібно посилати козацькі частини в розпорядження царських воєвод, забороняли їм самостійні військові дії.

• крім Києва, російські гарнізони вводилися в Переяслав, Чернігів, Ніжин, Брацпав, Умань.

• козакам заборонялося обирати гетьмана без дозволу царя, а гетьману, в свою чергу, призначати на посади генеральних старшин.

• передбачалося застосування смертної кари до осіб, що боролися проти Росії, а також обмін втікачами.

Прийняті в оточенні російських військ Переяславські статті розчарували навіть ту старшину, котра дотримувалася проросійської орієнтації.

Слободищенський (або Чуднівський) трактат — договір, укладений гетьманом Юрієм Хмельницьким з Польщею в Слободищі, коло м. Чуднова 17 (27) жовтня 1660.

Слободищенський трактат скасовував невигідні для України,продиктовані Москвою Переяславські статті 1659, розривав союз із московським царем і відновлював державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Хоч український уряд наполягав на повному відновленні Гадяцького договору 1658, польська сторона, репрезентована гетьманом Станіславом Потоцьким і Ю. Любомирським, не погодилася на реституцію Великого князівства Руського, залишаючи в силі інші пункти Гадяцького договору.

На підставі Слободищенського трактату:

• Україна діставала лише автономію з гетьманом на чолі,

• була зобов'язана воювати разом з польським військом проти Москви й не нападати на Кримські володіння.

Наслідок: капітуляція московського війська й довголітній кримський полон його головнокомандувача, боярина Василя Шереметєва. Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки, на чолі з Якимом Сомком і Василем Золотаренком, під загрозою московської помсти, залишилися на боці Москви. Цим був започаткований поділ Козацько-Гетьманської держави на Правобережну й Лівобережну частини.

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу. Особливість цього етапу полягала в тому, що предметом бажань старшини одночасно стали дві булави.

Лівобережжя	Правобережжя
Під патронатом Москви. Більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя	Польша Відновлення польсько-шляхетських порядків спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції.
Боротьба між: Я. Сомком, Іваном Брюховецьким та В. Золотаренком.	Юрій Хмельницький