2. Дослідження акустичних феноменів

Аускультація

Процеси дихання, скорочення серця, руху крові у судинах, перистальтика кишково-шлункового тракту та інші фізіологічні процеси викликають в тканевих структурах пружні механічні коливання, частина з яких сягає поверхні тіла. Звуки, що при цьому виникають, називаються акустичними феноменами.

Аускультація – метод дослідження, заснований на прослуховуванні акустичних феноменів, пов’язаних з діяльністю внутрішніх органів. Аускультативні ознаки (АО) – характерні звуки, що використовуються для діагностики діяльності внутрішніх органів, - являють собою шуми різної тривалості. Для кожної з АО було виявлено наявність характерного діапазону частот, де вона зберігає власну мелодію без спотворення.

Класифікація ао серцевої діяльності:

Назва ознаки	Характерний діапазон частот, ГЦ	Загальний діапазон частот, ГЦ
Нормальний І тон	90…180
Глухий І тон	45…90
Хлопаючий І тон	180…355	20…2800
Нормальний ІІ тон	90…180
Металевий ІІ тон	180…355
Нормальний ІІІ тон	20…90
Клацання відкриття мітрального клапана	180…355	20…5600

Класифікація ао системи дихання:

Назва ознаки	Характерний діапазон частот, ГЦ	Загальний діапазон частот, ГЦ
Везикулярне дихання	180…355
Бронхо-везикулярне дихання	355…710	45…2800
Бронхіальне дихання	710…1400
Сухе хрипіння з дзижчанням	180…710
Сухе хрипіння зі свистінням	355…710	20…5600
Мілко пухирчаті хрипіння	710…1400

Загальний діапазон частот визначає специфічне темброве забарвлення кожної АО. О сновним приладом для проведення аускультації є стетофонендоскоп (фонендоскоп) - (στῆθος «грудь» + σκοπή «осмотр») рис. ___ . Він складається з:

• розтруба (звуковловлювача),

• звукопровода,

• відгалужувача для бінаурального прослуховування.

Амплітудно-частотна характеристика має нерівномірність 10 дБ в діапазоні частот 20…2000 Гц.

Електронні стетоскопи здійснюють двократне перетворення звукових коливань, що вносить деякі специфічні перешкоди (помехи) – шуми електронного тракту, нелінійні та інтермодуляційні викривлення, і вимагає високих показників підсилювального тракту. Тому електронні стетоскопи в широкій клінічній практиці розповсюдження не отримали.

Фонендоскоп - стетоскоп электронный (стетофонендоскоп) ФСЭ-1М - http://fela-control.ru/other/70-fonendoskop-fse-1m.html

Стетофонендоскоп Littmann (Литтманн) http://www.littmann.su/how-littmann-works.html

Фонокардіографія

Фонокардіографія – реєстрація акустичних феноменів, які виникають внаслідок діяльності серця. Застосовується для дослідження та діагностики патологій.

Ф онокардіограма (ФКГ) рис. ___ відображає виникнення та припинення тонів та шумів серця у вигляді періодичних, розділених певними інтервалами коливань, які можна кількісно охарактеризувати за частотним спектром і амплітуді.

Позначення на ФКГ (рис. ___):

• І тон – його звучання обумовлює коливання клапанного апарату серця.

• ІІ тон – його поява пов’язана з напруженням клапанів аорти та легеневої артерії.

• ІІІ тон – пов’язаний з коливаннями стінок шлуночків.

• ІV тон – реєструється наприкінці діастоли шлуночків.

Додаткові тони зазвичай з’являються після фізичних навантажень.

Позначення на ЕКГ (рис. ___):

• Зубець Р – відображає процеси деполяризації в області передсердя.

• Інтервал Р-Q – характеризує процес розповсюдження збудження в передсердях та атріо-вентрикулярному вузлі.

• Комплекс зубців QRS – процеси деполяризації у шлуночках.

• С егмент S-T і зубець Т – процеси реполяризації у шлуночках.

• Комплекс зубців QRSTP характеризує розповсюдження електричних процесів в міокарді або електричну систолу.

Важливе діагностичне значення мають часові та амплітудні характеристики складовий ЕКГ. У другому стандартному відведенні в нормі:

• амплітуда зубця R складає 0.8-1.2 мВ,

• амплітуда зубця Q не повинна перевищувати (1/4) величини норми зубця R,

• тривалість інтервалу Р-Q складає 0.12-0.20 с,

• тривалість комплексу QRS складає не більше 0.08 с,

• тривалість сегменту S-T складає не більше 0.36-0.44 с.

фонокардіографи – технічні пристрої для реєстрації фонокардіограм. Основні елементи фонокардіографа показано на рис. ___ .

Мікрофон є одночасно пристроєм знімання та перетворення звукових коливань, що збуджуються серцем, в електричний сигнал. Мікрофони, що використовуються для запису ФКГ поділяють на:

• к онтактні, перевагою яких є акустична захищеність від перешкод (шумів).

• із повітряною камерою, які мають велику чутливість.

Зазвичай у фонокардіографії передбачена реєстрація п’яти звукових каналів:

1. Перший – аускультативний (А), широкосмуговий, який дозволяє записувати звуки серця приблизно так, як вони сприймаються вухом людини.

2. Другий – низькочастотний (Н) – від інфразвукових коливань до частоти близько 35 Гц.

3. Третій – перший середньо частотний (С1) – від 35 до 70 Гц.

4. Четвертий – другий середньо частотний (С2) – від 70 до 140 Гц.

5. П’ятий – високочастотний,який записує звуки переважно з частотою понад 140 Гц.

Найбільша частина звукової енергії тонів серця приходиться на діапазон від 100 до 200 Гц. Шуми серця часто дають більш високочастотні коливання.

Аналіз ФКГ проводиться у наступному порядку:

1. Характеризуються записані на ФКГ тони серця.

2. Вимірюються їх амплітуда та тривалість, частотний спектр.

3. Визначається форма шумів, їх відношення до відповідних фаз діяльності серця, наприклад, тривалості аускультативної систоли, діастоли.

Існує відмінність суб’єктивного (аускультативного) сприйняття звуку та його об’єктивної реєстрації на ФКГ. Це пояснюється тим, що вухо людини у багато разів краще сприймає високочастотні звукові компоненти роботи серця. Тому, наприклад, малий за інтенсивністю високочастотний діастолічний шум при недостатності клапанів аорти може добре сприйматися вухом і незадовільно реєструватися апаратно. Ці відмінності фонокардіографії та аускультації повинні враховуватися при діагностуванні захворювань серця.

3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВО-М’ЯЗЕВОЇ СИСТЕМИ

Механічні показники можуть бути використані і для досліджень діяльності нервової системи. Розглянемо приклади таких методів досліджень, в яких прояви пов’язані із скороченням м’язової системи.

М іотонометрія – метод визначення тонусу (еластичності, пружності) м’язової системи. При механічній міотонометрії вимірюється сила реакції м’язи під час занурення в неї металевого стержня.

Прилад, в якому реалізується цей метод, називається міотонометром (рис. __ ). Показання приладу записують при розслабленому та напруженому стані м’язи (рис. __ ). Різниця цих показів називається показником м’язового тонуса . Чим вище значення м’язового тонуса, тим вище функціональний стан досліджуваної м’язи. Міотонометрія широко використовується у спортивній медицині.

Стабілографія – метод визначення мимовільних коливальних рухів тіла. Обстежуваний стоїть на вимірювальній платформі, у кути якої вмонтовані тензометричні датчики, які реєструють зміну положення центра ваги тіла (рис. ___ ). Стійкість тіла пов’язана з індивідуальними особливостями обстежуваного та його загальним фізичним станом. Метод використовується у професійному, військовому та спортивному тестуванні.