4.Промисловість

Передумовами розвитку видобувної, металургійної і хімічної галузей промисловості Єгипту є власні мінеральні ресурси, сільськогосподарське виробництво, яке дає сировину для розвитку легкої і харчової промисловості. Розвиваються нові галузі — машинобудівна і електротехнічна.

У структурі промисловості важливе місце посідає видобувна галузь, яка охоплює видобуток нафти (45 млн т), газу, рудних корисних копалин, зокрема залізних руд та хромових руд, що є базою для розвитку чорної металургії. Розвивається видобуток хімічної сировини, зокрема фосфоритів, які сприяють виробництву фосфатних добрив. Є значні запаси цементної сировини.

На річці Ніл збудована найбільша в Африці Асуанська ГЕС (2,1 млн кВт). У країні працює ряд великих ТЕС, які використовують мазут і природний газ.

Розвиваються чорна і кольорова металургія, однак необхідного для їхнього функціонування власного кам'яного і коксівного вугілля країна не має і змушена його імпортувати. Машинобудування спеціалізується на виробництві суден та їх ремонті, автобудуванні, випуску мопедів, велосипедів і транспортного обладнання.

Важливе місце в структурі промисловості посідають галузі основної або неорганічної хімії, представлені виробництвом азотних і фосфатних добрив. Розвитку коксохімічної промисловості сприяє виробництво кислот та азотних добрив. Розвивається також виробництво каустичної соди і, в останні роки, налагоджено виробництво фармацевтичних виробів і хімічних волокон (Суец, Асуан). Важливе значення має цементна промисловість (Хелуан, Александрія).

Найважливішою галуззю промисловості є легка, особливо текстильна (бавовняна, шовкова, вовняна). Розвивається швейна і взуттєва промисловість. Харчова промисловість (борошномельно-круп'яна, цукрова, тютюнова, плодоовочеконсервна та ін.) переробляє традиційні для Єгипту сільськогосподарські культури. Велике значення мають традиційні ремесла: гончарство, килимарство, обробка шкір, ткацтво, ювелірна справа, виробництво сувенірів.[4]

5.Сільське господарство

У сільському господарстві провідним е землеробство, яке залежить від штучного зрошення. Так, в Єгипті у рільництві використовується 2,7 млн га зрошених водами Нілу земель. Завдяки системі гребель (баражів) у більшості районів забезпечено постійне самотічне зрошення. Повсюдно для цього використовують традиційні пристосування: шадуфи й сакії — водочерпальні колеса. В Єгипті дедалі ширше впроваджується насосне зрошення, особливо з використанням електроенергії Асуанської ГЕС. У Лівії будують «велику штучну ріку» — водовід приблизно 1200 км, яким підземні води Сахари буде спрямовано у прибережну зону. Оброблювані площі займають 18,2 млн га — менше 5 % території регіону.

Аграрні відносини охоплюють різноманітні традиційні та сучасні форми землеробства й землекористування. Для особистого споживання вирощують звичайні продовольчі культури, особливо зернові, з використанням традиційних знарядь праці (мотика, плуг без відвалу). Значно поширені земельна оренда, найм безземельних і малоземельних селян-фелахів та батраків. Сучасний сектор сільського господарства базується переважно на колишніх господарствах європейських колоністів. Високоприбуткові ферми, розташовані переважно в приморській смузі, спеціалізуються на експортних сільськогосподарських культурах (цитрусові, оливи).

Рослинництво. Природні умови сприятливі для нього тільки у приморській смузі, де землеробство має субтропічний характер. Більшість посівних площ зайнято зерновими культурами: тверда та м'яка пшениця, кукурудза, ячмінь, рис, сорго й просо. Вирощують також бобові та цукрову тростину.

Високорентабельним є овочівництво (помідори, цибуля, картопля, огірки, артишоки тощо), вирощування берсиму (єгипетська конюшина), прянощів, олив (долина Нілу в Єгипті й Судані, а також Туніс і Марокко). Серед плодових культур переважають цитрусові (апельсини, мандарини, лимони) швидкостиглих місцевих сортів, що мають порівняно високі смакові якості, а також банани, інжир, виноград тощо.

Однією з провідних сільськогосподарських культур східних територій регіону є бавовник (вирощують цінні довговолокнисті його сорти). За виробництвом бавовни Єгипет посідає 1-ше місце в Африці (0,5 млн т), а за зборами високоякісної довговолокнистих сортів — 1-ше місце у світі.

У пустельних оазисах культивують фінікову пальму (найвищі врожаї збирають в Алжирі та Лівії). Мавританія й Судан спеціалізуються на вирощуванні арахісу.

Лісове господарство. В Атлаських горах і почасти на Середземному узбережжі збереглися великі ліси й чагарники. З атласького кедра, туї, арганського дерева, евкаліпта добувають ділову деревину. Чималі масиви займає пробковий дуб. Населення напівпустельних районів зайняте збиранням та первинною переробкою трави альфи. Альфова сировина (1-ше місце у світі за зборами — 100 тис. т — належить Алжиру) використовується у виробництві високоякісних сортів паперу, целюлози, плетених виробів.

На зовнішніх ринках високим є попит на природну речовину гуміарабік (в'язка прозора рідина, що виділяється деякими видами акацій), найбільше якої збирають в Судані та Мавританії (до 50 тис. т). У Північному Судані збирають також листя сени, яке використовують у лікувальних цілях, та горіхи пальми дум.

Тваринництво. Будучи однією з традиційних галузей, характеризується низькою продуктивністю, спричиненою слабкою кормовою базою. З цієї причини частими є падежі худоби (до 25 % поголів'я). Особливістю його є й багаточисельні стада, поширення різноманітних типів скотарства, переважання яких у конкретних місцевостях залежать від природних умов і кормової бази. Тваринництво є екстенсивним і спеціалізується переважно на розведенні овець (77 млн голів), кіз (33 млн голів), великої рогатої худоби (ЗО млн голів), віслюків, верблюдів (майже 2/3 світового поголів'я). У більшості районів тваринництво є допоміжною галуззю, а в Лівійській пустелі та на Синайському півострові — основною (кочове та напівкочове). Також розвинуте бджільництво. В Єгипті щорічно виробляють до 10 тис. т меду.

Рибальство. Прибережні води, особливо Атлантичного океану, багаті на рибу та ракоподібні, більшість яких належить до цінних промислових видів (сардини, тунці, макрелеві, креветки, лангусти, омари тощо). За розмірами улову (840 тис. т) Марокко посідає перше місце в Африці. Понад 4/5 улову становлять сардини, консерви з яких є важливим експортним товаром.

У зв'язку з постійним збільшенням демографічного навантаження на землю та її використанням під промислову та інфраструктурну забудову в деяких країнах регіону актуальним стає освоєння нових територій під сільськогосподарське виробництво.[5]