- •Глава 1. Поняття права власності та його види. 5
- •Глава 2 форми реалізації права власності. 12
- •Глава 1. Поняття права власності та його види.
- •1.1 Суб'єкти і засоби виникнення та припинення права власності.
- •1.2 Право державної власності.
- •1.3 Право колективної власності.
- •1.4 Право приватної власності.
- •Глава 2 форми реалізації права власності.
- •2.1 Право орендаря як речове господарське право.
- •2.2 Право внутрішньогосподарського ведення майном.
- •2.3 Порівняльна характеристика права власності та права повного господарського ведення.
- •Заключення
- •Список літератури
- •Примітка
- •Додаток
- •88 П. 1 ст. 37, п. 1 ст. 39 зу «Про власність» від 7.02. 91 р.
1.4 Право приватної власності.
Суб’єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов’язки щодо належного їм на території України майна на рівні з громадянами України, якщо інше не передбачене законодавством. Об’єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, продуктивна та робоча худоба, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Склад, кількість і вартість майна не обмежується, крім випадків передбачених законом (не може бути у власності зброя, боєприпасі, вибухові та бойові отруйні речовини, наркотичні, психотропні засоби та інше). Майно може належити громадянам на праві спільної власності(сумісної чи часткової). Майно придбане у наслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане у наслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі. Важливим аспектом здійснення громадянами права приватної власності є право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої діяльності.
Таким чином, держава законодавчо встановлює форми власності: державна, колективна та приватна. Кожної з цих форм власності притаманні тільки їй характерні риси (суб'єкти, засоби придбання, об'єкти), що викладені у главі 1. В основі розподілу на види лежить суб'єктивний склад даного права, так як суб'єктом, припустимо, загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської – Республіка Крим, комунальної адміністративно-територіальної одиниці в особі обласних, районних, сільських, селищних, міських Рад Народних Депутатів. У державній власності знаходиться більш широке коло об'єктів, ніж у колективній та приватній власності. Суб'єктами колективної власності є окремі організаційно-оформлені колективи та інші колективні організації, такі як господарські товариства, трудові колективи, релігійні організації, громадські об'єднання та ін., які є юридичними особами. Як і у праві приватної власності коло об'єктів визначене законодавчо. Існують ряд об'єктів, що не можуть бути у приватній та колективній власності. Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Усі форми власності мають свої переваги та недоліки.
Глава 2 форми реалізації права власності.
Поняття речових прав на відміну від зобов'язальних може бути вживане у широкому та вузькому змісті. У широкому змісті це право на майно, що належить власнику, а також похідні від них права на це ж майно інших осіб – неспіввласників. Усі види речового права є абсолютними за своїм характером і передбачені безпосередньо законодавством. Речові права у широкому змісті протиставляються зобов'язальному, що випливають з договору (оренди, перевезення, зберігання та ін.), квазідоговорів та деліктів. На відміну від речових прав, що забезпечують закріплення майнових відносин у статиці, як вихідного положення для економічного обороту, зобов'язальні права на майно виникають і реалізуються у самому громадянському обороті як у динамічному процесі переходу майна і пов'язаних з ним прав від одного суб'єкта до іншого.
У вузькому змісті речові права розуміються як вторинні похідні від права власності і абсолютні за характером права на майно власника, що належать іншим особам5.
