Функції сім ї:

1) виховна функція;

2) господарсько-побутова функція;

3) економічна;

4) функція організації дозвілля;

5) духовне спілкування між подружжям;

6) стосунки з друзями та родичами;

7) розподіл лідерства в сім’ї;

8) здійснення первинного соціального контролю, тобто нормативного регулювання поведінки її членів;

9) психологічна функція;

10) збереження або підвищення матеріального стану чи соціального статусу;

11) сексуальні стосунки.

Найтісніше з духовною функцією сім’ї пов’язана її виховна функція. Сучасна сім’я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини.

Сім’я – перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цілі, про те, що необхідно знати і як себе поводити. У сім’ї дитина отримує перші навички застосування цих уявлень у взаємовідношеннях з іншими людьми, співвідношення свого “Я” з “Я” інших людей; засвоює норми, які регулюють поведінку у різних ситуаціях повсякденного спілкування. Сімейна атмосфера впливає на формування у дітей звички поведінки та критеріїв оцінки добра та зла, дозволеного та забороненого, справедливого та несправедливого. Сім’я вводить дітей у світ знань та праці, суспільних прав та обов’язків. Становлення особистості починається у сім’ї. Відношення батьків до суспільства, до дітей, один до одного, до родичів, сусідів сприймається дітьми як зразок, модель їх власного відношення. У сім’ї формується основи характеру дитини, її відношення до оточуючого світу, до моральних, ідейних та культурних цінностей.

Проблема молодої сім’ї

Формування молодої сім’ї пов’язане з багатьма труднощами (матеріальними, житлово-побутовими, психологічними тощо). Починаючи з другої половини 1992 року понад 90 % молодих сімей мають прожитковий рівень, нижчий за мінімальний споживчий бюджет. Тому необхідна комплексна система заходів по наданню допомоги молодій сім’ї. Одним із напрямів роботи соціального педагога у розв’язанні зазначеної проблеми є надання психолого-педагогічної допомоги сім’ї. При цьому слід мати на увазі, що створення міцних відношень, що ґрунтуються на довірі, повинно виховуватись не на початку сімейного життя, а ще у батьківській сім’ї. Мова йде про виховання культури дошлюбних та подружніх взаємовідносин паралельно з вихованням старшого покоління – батьків молодих людей.

На порядку денному сьогодні стоять проблеми, пов’язані з впливом на дошлюбну поведінку молодих людей з метою корекції їх стосунків, створення щасливої сім’ї:

• підвищення відповідальності молодих людей перед шлюбним та сімейним життям;

• збільшення соціальної престижності батьківства та материнства;

• підвищення психологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу;

• подолання протиріч взаємної адаптації у молодій сім’ї тощо.

Статистика свідчить, що майже п’ятдесят відсотків молодих сімей, які одружилися за останні 5 років, розпалися. Аналіз причин цього явища досить складний, але одним з аспектів є сімейні конфлікти. Науковці виділяють сім основних груп сімейних конфліктів.

Перша група пов’язана з неправильним розумінням сутності шлюбу та сім’ї. Друга з відсутністю настанови на нерозривність шлюбу. Третя група характеризує готовність людини до шлюбу, її цілісність, соціальну визначеність у цьому відношення, четверта група причин – від стилей спілкування. П’ята — найважливіша – кохання. Шоста – та, що виникає на межі внутрішніх і зовнішніх умов. Остання група пов’язана з проблемами виховання, з невмінням зрозуміти дітей, організувати їх корисну діяльність, їх духовний світ.

Шлюб не ідентичний дружньому союзу, який може бути розірваний, як тільки перестане задовольняти друзів. Шлюб за своєю соціальною сутністю набагато міцніше дружби. Він передбачає значну прив’язаність та відповідальність один за одного. Розрив у сім’ї хворобливо впливає на подружжя, саме молоді сім’ї значно швидше йдуть на розрив. Молоде подружжя найчастіше не готове до обмеження особистої свободи, не готове принести у жертву щось заради іншої людини, навіть коханої. Усвідомлення помилок настає годі, коли вже нічого не можна виправити.

У молодих сім’ях подружжя, як правило, переконано у тому, що у них ще все попереду. Вони сміливо йдуть на розрив шлюбу. Вони не думають про те, що саме їх сім’я була тією сім’єю, у якій вони, за умови терпіння, були б щасливі і могли б реалізувати себе як особистості.

Звички, стилі спілкування відіграють важливу роль у створенні мікроклімату сім’ї. Спілкування є цінним для організації життєдіяльності сім’ї, воно регулюється самим подружжям, виходячи з їхніх індивідуальних особливостей. Спілкування у сім’ї будується на сприйманні один одного не як об’єкта, а як суб’єкта діяльності. Воно орієнтоване у сім’ї не на результати, а на процес. На основі спілкування і діяльності в сім’ї формується і духовний світ сім’ї.