О рганізація забезпечення рхб захисту військ

Зміст завдань та заходів забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту:

1. Виявлення і оцінка масштабів і наслідків зруйнування радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів і застосування противником ЗМУ:

• радіаційна, хімічна, розвідка (РХР);

• радіаційний і хімічний контроль (РХК);

• збір і обробка інформації про параметри ядерного вибуху, радіаційну, хімічну, біологічну обстановку (РХБО);

2. Ліквідація наслідків зруйнувань (аварій) радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів і застосування противником ЗМУ:

• спеціальна обробка військ, знеособленого озброєння і військової техніки, боєприпасів та інших матеріальних засобів;

• дегазація і дезинфекція ділянок місцевості доріг і споруд та пилеподавлення на них.

3. Аерозольна протидія технічним засобам розвідки та ураження противника:

• осліплення противника аерозолями (димами);

• маскування військ і об’єктів аерозолями (димами).

4.Підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження:

• оповіщення підрозділів про РХБ зараження;

• застосування засобів індивідуального та колективного захисту в залежності від обстановки;

• виконання режимно-обмежувальних заходів.

Виходячи із розглянутого комплексу завдань і заходів забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в загальному плані можна визначити основні завдання цього виду забезпечення для підрозділу.

Таким чином основними завданнями забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту підрозділу в бою є:

– радіаційна і хімічна розвідка;

– РХ контроль;

– збір і первинна обробка інформації про параметри ядерних вибухів, радіаційну, хімічну, біологічну обстановку;

– спеціальна обробка підрозділів, знеособленого озброєння та військової техніки та матеріальних засобів;

– оповіщення підрозділів про РХБ зараження;

– застосування засобів індивідуального та колективного захисту в залежності від обстановки;

– виконання режимно-обмежувальних заходів;

– застосування аерозолів (димів).

Для виконання цих завдань в механізованому (танковому) підрозділі штатних сил і засобів немає, а виконуються вони силами самих підрозділів з використанням табельних зразків озброєння РХБ захисту.

Розглянемо, що є в наявності із озброєння РХБ захисту в механізованому (танковому) підрозділі.

По-перше, в мб є штатний представник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту – хімічний інструктор. Ця особа (посада прапорщика) подає допомогу командиру батальйону і командирам рот з питань організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту у практичному напрямку.

Коло його обов’язків визначене статутом внутрішньої служби і вказівками, розпорядженнями начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту бригади.

По-друге, для виконання завдань радіаційної і хімічної розвідки кожний підрозділ батальйону має спеціально підготовлених хімічних спостерігачів із розрахунку: управління мб, мр, тр, мінометна батарея – пост РХБ спостереження. Таким чином в мб може бути 5-6 спеціально підготовлених відділень для ведення радіаційної і хімічної розвідки. Крім того, на кожному зразку техніки типу:

а) танк, БМП – встановлений прилад радіаційної і хімічної розвідки (ПРХР);

б) БТР-80 і інш. – рентгенометр ІМД-2ІБ.

Таким чином, в мб може бути до 30 ПРХР або ІМД-21Б.

Для виконання завдань спеціальної обробки, на кожному зразку ОВТ встановлені так звані вмонтовані приладі (комплекти) спеціальної обробки: на танку, БМП – ТДП; на БРДМ – ДК-4Б; на БТР – ДК-4Б; на різні види АТТ-ДК-4 різних модифікацій.

Для виконання завдань радіаційного контролю на управління батальйону, на кожну роту потрібно, по табелю, комплект дозиметрів (ІД-1).

Агрегати фільтровентиляційні ФВА 50/25:

– управлінню батальйону – 2 к-та.

Агрегати фільтровентиляційні ФВА 100/50:

– управлінню батальйону – 1 к-т.

Для виконання завдань радіаційної і хімічної розвідки на управління батальйону, на кожну роту потрібно ДП-5В, ВПХР – 1.

РХБ розвідка організується з метою своєчасного виявлення радіоактивного і хімічного зараження, потужності дози випромінювання і типу застосованих противником ОР, а також своєчасного забезпечення командира батальйону даними про РХО. Радіаційну і хімічну розвідку в підрозділах ведуть спеціально підготовлені відділення (обслуга). В наступі і на марші радіаційна і хімічна розвідка ведеться усіма вмонтованими приладами на бойовій техніці (ПРХР, ІМД-21В), в обороні радіаційна і хімічна розвідка ведеться спостерігачами за зовнішніми ознаками застосування противником ЗМУ та з використанням приладів радіаційної і хімічної розвідки (ДП-5В і ВПХР).

В батальйоні, в роті (батареї) для ведення радіаційного і хімічного спостереження організується пост РХБ спостереження (пРХБс) зі складом спеціально підготовленого відділення. На пРХБс виділяється 3-4 військовослужбовця, один із яких призначається старшим.

пРХБс (спостерігач) забезпечується: великомасштабною картою або схемою місцевості; приладами радіаційної і хімічної розвідки; годинником, компасом, приладами спостереження і зв’язку; журналами РХС; комплектом знаків огородження (КЗО); засобами подачі сигналів про РХ зараження.

Місце спостереження повинно забезпечувати хороший огляд в призначеному для спостереження районі, не виділятися на загальному фоні і забезпечувати добре маскування. Не рекомендується розташовувати пост на галявині лісу або у добре видимих орієнтирів. В призначений час спостерігач вмикає прилади радіаційної і хімічної розвідки, безперервно веде спостереження за діями сусідніх СП; про надходження від них сигналів доповідає командиру. По команді командира батальйону пРХБс (спостерігач) організує проведення розвідки заражених ділянок по заздалегідь визначених маршрутах.

Спеціально підготовлене відділення батальйону (роти) може призначатися у складі ХРД. Воно діє на БТР або БМП, забезпечується приладами радіаційної і хімічної розвідки і зв’язку, знаками огородження. Крім завдань, що виконуються пРХБс і спостерігачами, ХРД установлює і намічає межу районів РХЗ, відшукує шляхи їх обходу, виділяє напрямки (маршрути) і ділянки з найменшими рівнями зараження.

Радіаційний і хімічний контроль (РХК) організується з метою отримання даних для оцінки боєздатності підрозділів і визначення обсягу спеціальної обробки. На РХК покладаються такі завдання:

– визначення доз опромінення особового складу, визначення ступеня зараженості особового складу, ОВТ, РР; визначення наявності ОР на обмундируванні, спорядженні, ОВТ з метою вирішення питання про зняття ЗІЗ;

– визначення зараженості води, продовольства і придатності їх для вживання; визначення повноти дегазації, дезактивації ОВТ.

Радіаційний контроль розподіляється на два види: контроль радіоактивного опромінення і контроль радіоактивного зараження.

Контроль опромінення особового складу можна розподілити на військовий і медичний. Військовий контроль опромінення проводиться для отримання даних, які дають можливість оцінити боєздатність підрозділів в радіаційному відношенні, а медичний – з метою отримання даних про дози опромінення кожного військовослужбовця, для оцінки його боєздатності по радіаційному показнику і первинній медичній ступені ваги променевої хвороби при сортуванні ранених та уражених на етапі медичної евакуації.

Військовий контроль здійснюється груповим та індивідуальним методами.

Груповий метод застосовується у відділеннях (обслугах), особовий склад яких знаходиться відносно в однакових умовах радіоактивного опромінення. При цьому виді контролю доза опромінення вимірюється одним-двома дозиметрами виданими на відділення, обслугу, і приймається за середню отриману дозу усіма військовослужбовцями відділення (обслуги).

Індивідуальний метод контролю розповсюджується на офіцерів і прапорщиків, а також на військовослужбовців, які виконують бойові завдання окремо від своїх підрозділів.

Видача, зняття показів, зарядка, (перезарядка) загальновійськових вимірювачів дози здійснюється в підрозділах безпосередніми командирами (начальниками) або призначеними особами, а облік доз опромінення – особами які призначені наказом командира військової частини.

Облік доз опромінення за показниками загальновійськових, а в окремих випадках індивідуальних вимірювачів дози ведеться:

– в ротах, батальйонах та їм рівних – на весь особовий склад;

– в штабах – на весь особовий склад штабу.

Дози опромінення особового складу (в тому числі відрядженого) щоденно реєструються в журналі обліку доз опромінення. Значення сумарних доз опромінення, періодично, не рідше одного разу на місяць, переноситься з журналів обліку доз опромінення в картки обліку доз опромінення. Картки обліку доз після підпису командиром роти видаються на руки кожному військовослужбовцю. Картка постійно зберігається разом з документом, що посвічує особу.

РХК в батальйоні організується НШ батальйону, в роті командиром роти, а облік доз опромінення веде старшина роти. Облік доз опромінення в роті ведеться персонально на кожного військовослужбовця.

Величина дози опромінення записується наростаючим підсумком за кожний день з урахуванням зниження її біологічної ефективності. Ступінь боєздатності підрозділів в залежності від залишкової дози і тривалості опромінення приведені в табл. 1.

Таблиця 1.

Ступінь боєздатності підрозділів в залежності

від величини залишкової дози опромінення

Ступінь боєздатності	Дози випромінювання, що отримані на протязі
	4-х днів	1-го місяця
Повністю боєздатні	до 50	до 100
Обмежено боєздатні: 1-й ступінь 2-й ступінь 3-й ступінь	до 100 до 150 більше 250	до 250 до 400 більше 400

Технічними засобами для проведення військового контролю опромінення підрозділу забезпечуються із розрахунку:

– один загальновійськовий вимірювач дози (ДКП-50А, ІД-1) на відділення (обслугу) та їм рівні підрозділи;

– один загальновійськовий вимірювач дози на кожного офіцера, прапорщика, військовослужбовця за контрактом.

При отриманні дози опромінення особовим складом більше ніж 100 рад командир роти доповідає негайно.

Паралельно з військовим ведеться медичний контроль опромінення персонально на кожного військовослужбовця за допомогою індивідуальних дозиметрів ІД-11, які видаються усьому особовому складу. Показники цих дозиметрів знімаються в медичних установах, куди надходять ранені або хворі військовослужбовці.

Контроль радіоактивного зараження проводиться спеціально підготовленим відділенням (солдатом-дозиметристом) за допомогою вимірювача потужності дози ДП-5В і проводиться після виходу підрозділів із зон зараження. В першу чергу проводиться контроль радіоактивного зараження в підрозділах, які перевищують допустимі норми, може бути проведений контроль особового складу і ОВТ. За результатами контролю командир батальйону (роти) приймає рішення на проведення повної або часткової спеціальної обробки.

Хімічний контроль в батальйоні (роті) здійснюється силами спеціально підготовленого відділення з метою визначення наявності ОР з метою вирішення питання про подачу команди на зняття ЗІЗ. Це завдання вирішується за допомогою ВПХР.

При застосуванні противником ЗМУ особовий склад, ОВТ, ЗІЗ, спорядження, обмундирування оборонні споруди і місцевість можуть бути заражені РР, ОР і БЗ. В ході відновлення боєздатності підрозділів батальйону, які постраждали від зараження, проводиться спеціальна обробка. Спеціальна обробка полягає в проведенні ДДД, ОВТ, ЗІЗ і обмундирування. Вона підрозділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться особовим складом за розпорядженням командира батальйону в ході виконання бойових завдань з використанням табельних засобів підрозділів (ІПП, ДСП, ІДП і ДК) і підручних матеріалів.

Вона включає: санітарну обробку кожних покровів (обличчя, шиї, рук), ДДД – обмундирування і протигазів особового складу, поверхні озброєння і військової техніки, до яких особовий склад торкається при виконанні бойового завдання. Стрілецька зброя і ручні гранати дегазуються повністю.

Часткова санітарна обробка при зараженні РР, а також часткова ДДД озброєння і військової техніки проводиться за командою командира і без припинення виконання бойового завдання.

Повна спеціальна обробка проводиться з дозволу старшого начальника після виконання бойових завдань. Вона здійснюється з залученням підрозділів РХБ захисту або силами самих підрозділів батальйону, а при зараженні БЗ – і силами медичної служби в призначених районах спеціальної обробки (РСО). РСО включає район очікування і збору, а також один або декілька пунктів спеціальної обробки – ПУСО.

Район очікування призначається для підготовки підрозділів батальйону до проведення повної спеціальної обробки в районі очікування проводиться контроль радіоактивного зараження, очистки техніки від бруду, снігу і уточнюється обсяг і місце, строки і порядок проведення СО. Район збору оброблених підрозділів (особового складу, озброєння і військової техніки) і уточнення наступних завдань. Віддалення районів очікування і збору від ПУСО може складати 3-5 км.

ПУСО включає ділянку місцевості, на якій проводиться дезактивація озброєння і військової техніки, зброї засобів захисту шкіри. На ПУСО обладнуються: контрольно-розподільчий пост (КРП); площадка дезактивації озброєння і військової техніки; площадка дезактивації стрілецької зброї; площадка дезактивації засобів захисту шкіри, обмундирування, спорядження і взуття.

Підрозділи, які мають у своєму складі озброєння і військову техніку, укомплектовану ДК-4, ДК-5, ИДК-1, проводять повну дезактивацію, як правило, цими комплектами. Роти із району очікування на ПУСО висуваються по команді КРП.

Заражене озброєння і військова техніка з водіями і виділеним для надання допомоги у проведенні СО особовим складом по команді командирів взводів направляють на площадку обробки техніки і озброєння.

Після обробки особовий склад, озброєння та військова техніка направляються в район збору для уточнення завдання.

Аерозольна протидія технічним засобам розвідки і ураження противника.

Основними завданнями застосування димів в наступі являються:

–маскування дій і підрозділів від ударів з повітря та прицільного вогню противника;

– осліплення вогневих засобів управління зброєю противника;

– введення противника в оману відносно можливого характеру дій підрозділів;

– забезпечення подолання проходів і розчистки завалів, мінування і розмінування під вогневою дією противника;

– евакуація ранених, ушкодженої бойової техніки з поля бою.

Аерозольні засоби складаються з табельних засобів підрозділів (шашки, ручні димові гранати, патрони), штатних засобів об`єктів броньованої техніки (апаратура і системи), боєприпасів артилерії (міни, снаряди). Вони призначені для постановки короткочасних маскуючих аерозольних завіс у близькому та безпосередньому бою, як окремими військовослужбовцями, так і дрібними підрозділами з метою осліплення противника, приховування бойових дій підрозділів, прикриття малорозмірних військових об`єктів і підрозділів від прицільного вогню та розвідки противника.

Забезпечення димовими засобами

Де знаходяться	РДГ	ЗДП	Димові шашки (шт.)			Димові міни і снаряди (бк.)	Гранати ЗД6 до системи 902 (шт.)	Дизпаливо для приладів ТДА (л)
			ДМ-11	БДШ	УДШ
У солдата	1–2	2-3	-	-	-	-	–	–
На бойовій машині	10–15	16–24 (4‑6пак.)	3-6	-	-	-	8-12 (1 бк)	50–100
В роті	50–60 (1ящ)	96–144 (2‑3ящ.)	24–36 (2–3 ящ.)	-	20–32 (5-8 ящ.)	-	80-120 (1 бк)	–
В батальйоні	60–120 (1‑2ящ.)	144-240 (3‑5ящ.)	48-60 (4‑5 ящ.)	60–120	80-160 (20–40 ящ.)	-	240-360 (1 бк)	–
В дивізіоні	180–240 (3-4ящ.)	-	48 (1ящ.)	45-60	60 (15ящ)	0,1	–	–

Постановка аерозольної завіси під час маскування переправи

Аерозольними завісами приховуються десантні, поромні, мостові і крижані переправи, а також переправи убрід і під водою.

Засоби димопуску встановлюють на берегах, островах, човнах, катерах і плотах. Для постановки аерозольних завіс найчастіше використовують димові шашки.

Організація постановки аерозольної завіси включає вибір рубежів димопуску, сил і засобів, обладнання рубежів димопуску та укриттів для особового складу, управління димопуском.