3.2. Укриття в захисних спорудах

Одним з основних способів захисту на випадок надзвичайних ситуацій є укриття населення в захисних спорудах.

Захисні споруди (ЗС) призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражаючих факторів зброї масового знищення та звичайних засобів нападу, дії вторинних уражаючих факторів.

Захисні споруди поділяються за:

місткістю:

— малої місткості (150—600 осіб);

— середньої місткості (600—2000 осіб);

— великої місткості (більше 2000 осіб). призначенням:

— для захисту населення;

— для розміщення органів управління і медичних установ; місцем розташуванням:

— вбудовані;

— окремо розташовані;

— метрополітени;

— у гірських виробках. термінами будівництва:

— збудовані завчасно;

— швидкоспоруджувані. захисними властивостями:

— сховища;

— протирадіаційні укриття (ПРУ);

— найпростіші укриття — щілини (відкриті та перекриті).

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від уражаючих факто­рів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіо­активних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель і споруд та інше), а також зброї масового знищення і звичайних засобів нападу

Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від радіо­активного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникної радіації. Крім того, вони захищають від крапельно-рідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолів.

Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випро-міненням (рис. 3.2).

Сховища за своїми захисними властивостями поділяються на чотири класи (табл. 3.1).

При класифікації враховуються дві характеристики:

— ступінь захисту від надлишкового тиску ( АР кг/см²), який залежить від міцності будівельних конструкцій;

3.6. Оповіщення населення про загрозу стихійних лих, великих аварій (катастроф) та інших небезпечних ситуацій

Одним із основних завдань зв'язку ІДО є оповіщення керівного складу цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час і постійне інформування їх про наявну обстановку.

Оповіщення і зв'язок у надзвичайних ситуаціях забезпечується за допомогою єдиної національної системи зв'язку.

У цих системах можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ІДО, канали та засоби зв'язку мережі центральних та місцевих систем І радіомовлення і телебачення, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку І яких входять до Єдиної національної системи зв'язку.

Система централізованого оповіщення ІДО повинна забезпечувати можли­вість циркулярного або вибіркового оповіщення посадових осіб центральних \ і місцевих органів виконавчої влади, керівників визначених підприємств, установ та організацій, населення залежно від рівня надзвичайної ситуації і заходів, які належить невідкладно вжити. Для підвищення надійності централізованого оповіщення здійснюється дублювання передавання сигналів.

Сигнали оповіщення ІДО, повідомлення про загрозу та виникнення надзви­чайних ситуацій, інформація про дії в умовах надзвичайної ситуації доводяться • до працівників підприємств, установ, організацій, населення всіма наявними засобами зв'язку, мовлення, оповіщення.

Система оповіщення ІДО організовується з урахуванням структури державного управління, характеру і рівня надзвичайних ситуацій, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Оповіщення організовується органом ЦО та НС за схемою, яка затверджується начальником цивільної оборони відповідного рівня. Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізо­ваного оповіщення, локальних та об'єктових систем оповіщення, систем цирку­лярного виклику.

Оповіщення населення здійснюється за допомогою електросирен, мережі ра­діомовлення та телебачення. Повідомленням, що передаються територіальними органами ЦО та НС, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати уривчасте звучання електросирен, наявних на відповідній території, що означає «Увага всім!».

За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле-та радіомовлення для прийому мовного повідомлення.

Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, а також мовою якою користується більшість населення в регіоні.

На пунктах управління закладені варіанти текстів для передачі повідомлення в різних ситуаціях.

У мирний час:

— при аварії на АЕС;

— при аварії на хімічному об'єкті;

— при землетрусі;

— при повені та інших НС. На воєнний час:

— при виникненні «повітряної небезпеки»;

— при закінченні «повітряної небезпеки»;

— при загрозі хімічного зараження;

— при загрозі радіоактивного зараження.

Правила поведінки та дії населення за сигналами оповіщення ЦО встанов­люються заздалегідь. Відповідальність за оповіщення покладається на терито­ріальні органи ЦО.

Радіаційний і хімічний захист.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження і навколо них;

своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктах господарювання;

створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;

надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

завчасного пристосування об‘єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.

Евакуація — комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпо­середньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

Безпечним є придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйова­ного населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого руйнування, хімічного зараження, катастро­фічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення;

Для евакуації населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій визначається не менш як два райони для розміщення евакуйова­ного населення у протилежних напрямках, з урахуванням переважаючого для цієї місцевості напрямку вітру.

У разі хімічного зараження, виникнення повені, катастрофічного затоплен­ня, масових пожеж евакуація здійснюється в безпечні райони поблизу місць виникнення надзвичайної ситуації.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

— на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України;

— на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації;

— на місцевому рівні — голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;

— на об'єктовому Евакуація може бути загальною або частковою, тимчасового або безпо­воротного характеру.

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення і планується на випадок:

— можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які прожи­вають у зоні ураження);

— виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотириго­динним добіганням проривної хвилі.

Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.

Часткова евакуація проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Вона проводиться з використан­ням транспортних засобів, що експлуатуються за діючим графіком. Для приско­рення евакуації за рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади залучаються додаткові транспортні засоби.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сфері виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, студенти, вихованці дитячих будинків, разом з викладачами та вихователями, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, а також хворих разом з лікувальними закладами і їх персоналом.

рівні — керівник об'єкта.

Дії під час зсуву:

При отриманні інформації про дане стихійне лихо, дійте залежно від ступеня загрози та швидкості зміщення зсуву.

Зберігайте спокій, уникайте паніки.

Підготуйтесь до евакуації, з'ясуйте у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації.

При наявності часу та незначній швидкості руху зсуву (декілька метрів на місяць): по можливості вивозьте своє майно у раніше намічене місце; відключіть всі мережі постачання; щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; шиби, по можливості, захистіть віконницями або щитами.

Дійте негайно! Терміново евакуюйтеся у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метра на добу.

Попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

Швидко одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на батарейках.

Від'єднайте електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання, загасіть вогонь у печах.

Не користуйтесь ліфтом. Його може заклинити від перекосу будинку.

Виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися.

 

Дії після зсуву:

Зберігайте спокій, оцініть ситуацію.

Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу для тих, хто її потребує. Допоможіть при необхідності рятувальникам у відкопуванні та визволення постраждалих із завалів.

Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Будьте дуже обережні, може статися раптове обвалення.

Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання.

Перевірте чи немає загрози пожежі. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.

Не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами.

З'ясуйте у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.