6. Топоніміка
Походження назви селища за різними версіями:
Перша версія – іменем своїм місто зобов'язане лику, з якого плели волиняки личаки. Саме тут був найбільший «взуттєвий» базар, куди плетений товар звозили звідусюд. Краєзнавець Аполлон Сендульський ще у 1878 році писав, що у місті було так багато лика, що ним були засипані цілі вулиці. Друга версія – пов'язує слово «Олика» з вільхою.
Третя версія – походження назви від тюркського слова «aloka» — «яр». Четверта версія – місто взяло собі назву від річки Оличі, що текла неподалік. П’ята версія – назва міста походить від давньоруського "оуличка" - "вуличка", яке з часом трансфомувалося в "Олика".
Перша версія грунтується на випадковому співзвуччі і до реальної етимології не належить жодним чином. так само, як і виведення назви від вільхи або тюркського слова "алока". Річка ж, на берегах якої розташувалася Олика, на всіх картах ХУІІІ - ХХ ст. має одну й ту ж назву - Осенище. Жодних підстав вважати. що в давнину вона називалася інакше немає.
Поширеним є погляд на літописний топонім “Олича” як назву ріки. Слідом за О. Андріяшевим, його використовують, наприклад, відомі українські історики М. Грушевський та І. Крип’якевич. Застосовував цей гідронім й перекладач літопису професор Л. Махновець. Польський історик та археолог Роман Якимович вважав, що літописна р. Олика — це сучасні ріки Путилівка й Осенище, і над допливом Путилівки він локалізував місто Чемерин. Що стосується назви міста Олики, то в її основі лежить гідронім, який дав життя топоніму: спершу це була назва урочища, а згодом, з XIV—XV ст., — окремого населеного пункту. []
Пам'ятки архітектури національного значення:
Олицький замок, зведений у 1558 році. Значно понівечений після 1939 року. Триповерховий палац, фортечні споруди, брама. Залишки ландшафтного парку. Замковий комплекс квадратний у плані — мав чотири кутові бастіони з сторожовими вежами (частково залишились два бастіони). Зараз на території замку — Волинська психіатрична лікарня № 2.
Колегіальний костел Святої Трійці, збудований у 1635-1640 роках за проектом відомих архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Костел зведено у стилі римського храму Іль-Джезу. Храм пишно декоровано скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) та різьбою у виконанні львівського скульптора Мельхіора Ампелі. У крипті колегіати - усипальниця родуРадзівіллів.
Луцька брама — єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень.
Костел святих Петра і Павла, один з найстаріших костелів Волині, побудований у 1460 році на старому цвинтарі, серед старих магнатських могил.
Стрітенська церква, колишня уніатська церква, побудована у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче. [2, 3]
ВИСНОВКИ
Олика — селище міського типу у Волинській області, розташоване на перетині доріг з Рівного, Дубна та Луцька. Вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1149 році. Населення — 3127 осіб. Селище внесено до Списку історичних населених місць України.
Стародавне селище Олика із замком князів Радзивілів зберігає свої таємниці більш як 850-літньої давнини. Нині – невеличке село, а раніше – місто, яке могло зрівнятися за чисельністю жителів навіть із Луцьком. Основні архітектурні та історичні пам'ятки, що збереглися тут, будувалися з середини XV по XVII ст.
Історія Олики багато в чому типова для поселень Волинського краю. Місто, яке виросло з племінного кореня, швидко розвивалося за рахунок вигідного розташування на важливому трансконтинентальному шляху Схід-Захід. Маючи близьких конкурентів – міста Лучеськ та Клевань, завдяки мудрій політиці її власників князів Радзівілів, Олика зуміла досягти наприкінці XVI ст. рівня найбагатших міст краю, стала столицею волинських володінь впливового роду князів Радзівілів (1516—1939). Підґрунтям цього потужного злету міста було не лише вигідне географічне розташування серед чорноземів басейну р. Оличі, але й давня історія поселенської структури мікрорегіону.
Олика – одне з найцікавіших та найвизначніших місць Волинської області, що зберегло свою давню історію.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Атлас Волинської області / [відп. ред. Ф.В.Зузук]. – М.: Комітет геодезії і картографії СРСР, 1991. – 42 с.
Вікіпедія – вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Олика
Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. – K.: Наукова думка, 1985. – 256 с.
Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.]. Т. 3. Волинська область / гол. ред. кол.: Тронько П.Т., АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. Ред.. УРЕ АН УРСР, 1970. – 767с.
Кашевський П. В., 1970. Олика // Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область.— К.: Гол. ред. УРЕ.— С. 280—289.
Терський С.В. Олика: Історичний нарис. / С.В. Терський. – Львів: Новий час, 2001. – 52с.