46.Проблеми кримінального законодавства країн традиційно - формалізованої романо германської системи права та проблеми гармонізації з ним кримінального законодавства України.

Міжнародне кримінальне право використовується для політичного тиску, втручання у внутрішньодержавні справи і навіть для фактичного розвалу країн. Як приклади можна навести Югославію, Ірак.Дійшла черга до Сербії та деяких інших колишніх республік Югославії.

Коли ми чуемо про необхідність перейняти «досвід» використання прецедентного права у кримінальному судочинстві, надання Верховному Суду України функцій законодавчого тлумачення кримінального закону, слід глянути на країни, які засудили аналогію права й поширювальне тлумачення закону через безмежні можливості суб’єктивізму і судового свавілля, що відбувалося за допомогою поширювального тлумачення закону.

Переймаючи досвід законотворення у країн романо-германської, континентальної формалізованої системи права, маємо врахувати негативні тенденції щодо декодифікації кримінального законодавства цих країн В умовах докорінної зміни соціально-економічних відносин та суспільного устрою держави, відповідного багатократного зростання злочинності і появи значної кількості нових раніше невідомих суспільно небезпечних діянь, Україна, як і інші країни СНД, прийняла нові кримінальні кодекси

Особливістю кримінального права Німеччини є те, що поряд з Кримінальним кодексом існують численні некодифіковані кримінально-правові норми, що містяться в різних законах, так званому додатковому кримінальному законодавстві. Поряд із цим Конституція Німеччини закріплює основні кримінально-правові принципи, серед яких у ст. 104 декларується припустимість позбавлення волі лише на підставі кримінального закону та за судовим вироком.

Так, до прийняття нового КК кримінальне законодавство Франції не знало інституту крайньої необхідності. Однак саме судова практика напрацювала умови правомірності заподіяння шкоди в «стані необхідності» та стала використовувати їх ще до вирішення цього питання законодавцем.Як підсумок слід наголосити, що процес декодифікації в країнах континентальної системи права, пов’язаний із прийняттям десятків і сотень законів, що містять кримінально-правові норми матеріального права, на наш погляд, є небезпечним і неприпустимим. З точки зору системності кримінального права не можна ставитися схвально до існування, поза кримінальними кодексами, інших кримінальних законів, а тим більше підзакон- них актів, якими встановлюється кримінальна відповідальність.

Кримінальний кодекс є документом, який стосується не лише фахівців, а й усіх громадян. Він має містити виключно прозорий і зрозумілий перелік злочинних діянь. Людина має чітко розуміти, які дії є злочинними, зроблять її об’єктом кримінальної репресії і призведуть до ув’язнення. Якщо ця інформація міститься у тисячах нормативно-правових актах, навіть висококваліфіковані юристи не здатні застосувати їх у системі, не кажучи про їх прозорість, зрозумілість, чіткість для пересічних громадян.