3.2. Екологічна сертифікація підприємств

Екологічна сертифікація виробництва має за мету засвідчити, що певний суб’єкт господарської діяльності працює у відповідності до вимог і нормативів природоохоронного законодавства. Цьому спонукає система діючих адміністративних, економічних та правових заходів, передбачених національним законодавством.

В останні роки екологічна сертифікація стає ще й важливим чинником міжнародних торгівельних відносин. Як відомо, природоохоронні заходи

складають до30% капітальних і до10% експлуатаційних витрат, закладених у виробництво товару. Виробники, які заощаджують на природоохоронних заходах, наносячи тим самим шкоду навколишньому середовищу своєї країни, мають можливість отримати продукцію меншої собівартості і виходити на

міжнародний ринок з більш дешевим товаром, що дає їм перевагу у конкуренції

з виробником, які дотримуються вимог захисту довкілля. Щоб унеможливити

таку нечесну конкуренцію від учасників ринку вимагають сертифікати відповідності виробників товару вимогам національного природоохоронного

законодавства. Така практика доки не стала обов’язковою, але на міжнародному ринку перевага віддається постачальникам, які мають такі сертифікати. На постачальників, які не мають сертифікатів відповідності, тиск здійснюється головним чином через антидемпінгові судові процеси.

3.3. Екологічна сертифікація підприємств

Екологічна сертифікація підприємств є складовою системи управління

навколишнім середовищем, яка регулюється міжнародними стандартами серії

ISO 14000.

В Україні діють такі стандарти цієї серії:

ДСТУISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування.

ДСТУISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.

Матеріали на основі яких оформляється екологічний сертифікат підприємства, отримують під час проведення екологічного аудиту. З цього приводу в Україні діють такі стандарти:

ДСТУISO 14010-97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи.

ДСТУISO 14011-97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем.

Під час придбання житла на первинному чи вторинному ринку у покупців можуть виникати сумніви щодо екологічних умов майбутнього проживання. Хоча в законодавчому сенсі екологічна сертифікація житла в Україні не встановлена, така процедура може здійснюватися з ініціативи покупців або

продавців житла.

Документ, що уособлює екологічний сертифікат житлового приміщення чи окремого житлового будинку може бути виданий місцевою санепідемстанцією за результатами обстеження помешкання.

Під час обстеження визначаються такі екологічні чинники:

• склад повітря у приміщенні;

• склад питної води;

• радіоактивність будівельних конструкцій житла;

• наявність сертифікатів відповідності на оздоблювальні матеріали для приміщень.

Якщо будинок має індивідуальну систему водовідведення, очистки стічних вод, перевіряється надійність та працездатність цієї системи. Для екологічної сертифікації житла користуються відповідними стандартами та іншими нормативними документами.