6.Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові.

Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає спроможність управляти собою.

Проникнення алкоголю до клітин лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що посилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, вона говорить і робить те, чого ніколи не сказала і не зробила б будучи тверезою. Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушується координація рухів, наприклад рух очей (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.

Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.

Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.

Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.

При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.

Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.

При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.

7.Алкоголізм не звичка, а хвороба.

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається по такій схемі:

1) Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затміння». Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо, вона п'є, у неї розвивається жадібність до алкоголю. Проте вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

2) Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. В людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах. В неї починається запой, його друзями стають випадкові "собутильники". Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відношення до спиртного.

3) Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, суперечливість думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Одним із характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.

Біла гарячка - найбільший алкогольний психоз, що зустрічається часто. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються безпідставний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, напади і т.п.), слухові і зорові облудні у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить повзаючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиськ, бандити, відчуває біль від укусів, удари, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, врятовуючись від переслідування. Вдень галюцинації дещо загасають, хоча хворий залишається збудженим, в нього тремтять руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на однму місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Частіше усього це марення підозрілості, переслідування, ревнощі. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштована змова. Не бачачи виходу зі становища , що створилося, він може скінчити життя самогубством.