Форма, її елементи і реквізити

При виборі будь-якої команди основного меню чи натисканні будь-якої кнопки на панелі інструментів, у вікні перегляду програми з'являється діалог, таблиця чи вікно, необхідні для введення, перегляду чи зміни тих чи інших бухгалтерських документів. Для простоти опису розроблювачами було введене поняття Форма. Під Формою розуміється вікно, що містить різні елементи даних для перегляду чи заповнення (реквізити, списки), а також керуючі елементи (кнопки, закладки). Форма може містити табличну частину, що складається з декількох стовпчиків і має велику кількість рядків. Основне призначення форми визначається режимом, у якому вона використовується, але загальні режими роботи з формою уніфіковані. Склад даних і зовнішній вигляд форми визначені в конфігурації програми.

Будь-яка форма в програмі 1С містить керуючі елементи: реквізити (поля введення), кнопки, списки, поля зі списками, прапорці, закладки. Розглянемо елементи форми на прикладі документа Приходная накладная (рис.4).

Рис.4 Елементи і реквізити форми «Приходная накладная»

Заголовок форми розташований у верхній частині форми і містить у лівій частині назву форми, а в правій частині – три кнопки керування формою, за допомогою яких можна згорнути форму, розгорнути її на усе вікно перегляду чи закрити форму.

Панель інструментів звичайно розташована під заголовком форми і містить кнопки, зв'язані з командам, що найбільше часто використовується. Кнопки панелі керування виконані у виді невеликих картинок – піктограм. При установці курсора миші на піктограму з'являється спливаюча підказка про призначення кнопки.

Поле введення (реквізит) може знаходитися в будь-якім місці форми. У нього заводиться з клавіатури необхідна інформація.

Список, що відкривається, також може знаходитися в будь-якім місці форми, але інформація, що вводиться в нього, строго визначена і вибирається зі списку. У правій частині списку, що відкривається, розташована кнопка, при натисканні на яку з'являється список з доступними для вибору значеннями полів.

Прапорець може бути розташований у будь-якому місці форми, має підпис, що пояснює його дію, і призначений для введення інформації логічного характеру. Прапорець може знаходитися в двох станах: він може бути встановлений чи скинутий.

Кнопки мають напис і розташовуються звичайно в нижній частині форми. Вони необхідні для виклику часто використовуваних команд, таких як друк, збереження введених даних, закриття вікна форми і т.п.

Довідники та їх структура

Довідником називається об'єкт програми, що дозволяє користувачу вводити, зберігати й одержувати інформацію, яка структурно зберігається у вигляді дерева. Довідник представляється списком деревоподібної структури, у вузлах якого зберігається інформація про різні об'єкти. Інформація зберігається у виді записів, усі вузли дерева зберігають записи однієї структури, що містить різні величини. Набір цих величин для кожного довідника довільний за винятком двох строкових величин: коду об'єкта і значення об'єкта. Код об'єкта є унікальним для даного довідника і дозволяє посилатися на цей об'єкт з інших місць програми. Значення об'єкта - довільний рядок, введений користувачем (звичайно ця назва об'єкта). Для кожного об'єкта зберігається історія змін значення цього об'єкта. Список доступних користувачу довідників визначається на етапі настроювання конфігурації задачі і згодом не змінюється, однак користувач може редагувати існуючі довідники, додаючи і видаляючи з них інформацію.

Для кожного довідника відкривається окреме вікно. Зовні довідник являє собою список елементів поточного рівня (рис.5). При відкритті довідника поточний рівень установлюється на корінь дерева. Самим лівим елементом кожного рядка виводиться іконка, що визначає один із трьох станів даного об'єкта:

— об'єкт є групою на поточному рівні;

— об'єкт є групою, що визначає поточний рівень (на екрані відображається вміст цієї групи);

— об'єкт не є групою (не містить підоб’єктів).

При виконанні над довідником різних задач (вибору, редагування і т.д.) користувачу можуть бути доступні різні набори полів записів з довідника. Доступність полів визначається на етапі настроювання конфігурації задачі, однак код і значення об'єктів доступні користувачу завжди.

Рис.5 Зовнішній вигляд довідника «Номенклатура»

У програмі 1С передбачені два види довідників: підлеглі і непідлеглі. Непідлеглі довідники можуть бути багаторівневими, тобто мати до 10 рівнів вкладеності. Використання багаторівневих довідників дозволяє організувати умовно-постійну інформацію і класифікатори з потрібним ступенем деталізації, а також організувати ведення багаторівневого аналітичного обліку по рахунках.

Програма 1С має механізм підтримки підлеглих довідників. Такий механізм дозволяє зв'язати між собою елементи різних довідників. У підлеглого довідника кожен елемент зв'язаний з конкретним елементом довідника-власника.