92. Охорона флори та фауни..

Флора і фауна (рослинний і тваринний світи) - живе середовище нашої планети.

Охороні флори присвячена Міжнародна конвенція про захист рослин від 6 грудня 1951 року (новий переглянутий текст затверджено Конференцією ФАО на 29 сесії в листопаді 1997 p.). Основною її метою є забезпечення міжнародного співробітництва в боротьбі зі шкідниками рослин, запобігання їх поширенню і введення до складу рослинного чи тваринного світу зон, які перебувають у небезпеці. У Конвенції наводиться визначення таких термінів, як шкідник, акліматизація, карантинний шкідник, рослини, рослинні продукти та ін. Шкідник - це будь-який вид, рід чи біотип рослин, тварин або патогенних агентів, здатних завдавати шкоди рослинам або рослинним продуктам; акліматизація - це збереження на передбачуване майбутнє шкідника в зоні після його введення; карантинний шкідник - це шкідник, який має потенційне економічне значення для зони, яка у зв'язку з цим перебуває в небезпеці, в якій він поки відсутній або присутній, але недуже розповсюджений, і виступає об'єктом офіційної боротьби.

Правовій охороні фауни присвячені Міжнародна конвенція щодо регулювання китобійного промислу від 2 грудня 1946 року; Конвенція про збереження тюленів Антарктики від 1 червня 1972 року; Угода про збереження білих ведмедів від 15 листопада 1973 року; Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23 червня 1979 року; Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики від 20 травня 1980 року; Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів від 16 червня 1995 року; Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану від 24 листопада 1996 року.

Один із важливих заходів збереження видів флори і фауни-охорона середовищ їх існуванняМіжнародно-правовій охороні флори і фауни та середовищ їх існування присвячені також Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року; Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року; Декларація про збереження флори, фауни та середовища їх мешкання від 1 січня 1988 року.

Серед двосторонніх актів щодо охорони флори і фауни можна виділити угоди між Україною та Болгарією, Росією, Чехією, Монголією.

93. Поняття права міжнародної безпеки.

Під безпекою в міжнародному праві переважно розуміють стан захищеності інтересів держави, групи держав або міжнародного співтовариства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Під правом міжнародної безпеки треба розуміти сукупність принципів та норм, які регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права у галузі гарантування міжнародного миру та безпеки, запобігання застосуванню збройної сили, обмеження та скорочення озброєнь.

Право міжнародної безпеки поділяють на два взаємопов'язані нормативні комплекси: норми міжнародного права, орієнтовані на забезпечення миру (позитивний аспект), та норми, спрямовані на відвернення війни та збройних конфліктів (негативний аспект).

Принципи та норми, на яких базується право міжнародної безпеки, закріплені у конкретних джерелах міжнародного права. Базовим документом є Статут ООН, який формує основу сучасного права міжнародної безпеки. У преамбулі сформульовано одну з головних цілей - "підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для запобігання й усунення загроз миру і придушення актів агресії або інших порушень миру". Також у Статуті закріплені основні принципи міжнародного права, які формують юридичну основу права міжнародної безпеки: заборона застосування сили чи погрози силою, принцип мирного вирішення спорів та принцип роззброєння.

Поряд зі Статутом у системі джерел права міжнародної безпеки важливе місце займає Декларація про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин! співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 19 70 р., і Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. Ці документи значною мірою розтлумачили зміст основних, принципів права міжнародної безпеки, сформульованих у Статуті ООН. Заключний акт також додав нові принципи (принцип територіальної цілісності, принцип недоторканності кордонів та принцип поваги прав людини), які мають надзвичайно важливе значення для права міжнародної безпеки.

Особливе значення мають міжнародно-правові документи універсального та регіонального характеру, спрямовані на обмеження, скорочення та ліквідацію озброєнь.На регіональному рівні важливе значення відіграють установчі документи регіональних організацій колективної безпеки та акти, прийняті під їх егідою.