4.Механізм управління ефективністю.
Рис. 2. Види механізму управління ефективністю діяльності підприємства
1. Економічний механізм діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей і складається з комплексу економічних законів, принципів, способів, методів за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони.
2. Організаційний механізм визначають як складну сукупність організаційних рішень, за допомогою яких використовуються найбільш ефективні форми участі працівників в управлінні системою (інструкції, розпорядження, організаційні вимоги, устав, регламент, дисципліну та ін.).
3. Соціальний механізм є сукупністю способів, методів і показників, за допомогою яких відбувається удосконалення соціально-політичних, соціально-технологічних, соціально-побутових, соціально-особових і інших відносин між людьми в процесі діяльності підприємства (соціальні структури, психологічна атмосфера, соціальний клімат).
4. Технічний механізм визначається як сукупність технічних засобів управління підприємством і їх організація, що забезпечує збір, обробку, збереження і передачу інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень і здійснення контролю за їх виконанням.
5. Інформаційний механізм управління ефективністю діяльності підприємства пропонується визначати як сукупність способів, методів, технологій, які мають: забезпечувати збір і оперативну доставку інформації; створити та постійно оновлювати інформаційну базу даних діяльності підприємства та ін.
6. Екологічний механізм пропонується розглядати як низку економічних, організаційних, технічних, технологічних заходів, що мають сприяти мінімізації впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище
Тема 2: «Роль держави у забезпеченні ефективності виробництва і використання біомас і біопалива»
Методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі
Основні засади державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив
Економічне стимулювання виробників та споживачів біопалив
Методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі
Під методами державного регулювання економіки та біопаливної галузі слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.
Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють методи регулювання:
правові,
адміністративні,
економічні.
Правові методи регулювання розвитку біопаливної галузі здійснюються шляхом прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації і контролю.
Нормативно-правові акти щодо розвитку виробництва і споживання біомас і біопалива
Адміністративні методи регулювання виражають по суті пряме управління з боку держави і включають:
застосування системи державних замовлень і контрактів,
державне підприємництво,
застосування державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот,
встановлення норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо.
Економічні методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.
Інструменти економічних методів:
ставка податків;
облікова ставка;
митні тарифи;
норми амортизації.
2. Основними засадами державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив є:
економічне стимулювання виробників та споживачів біопалив з метою широкого запровадження цих палив в Україні;
поетапне збільшення нормативно визначеної обов’язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;
розроблення нормативно-правової бази щодо регулювання ринку біопалив в Україні;
інформування споживачів і виробників біопалив про їх економічні, екологічні, соціальні та інші переваги;
підтримка інвестиційної діяльності у виробництві та споживанні біопалив шляхом законодавчого забезпечення відносин у цій сфері господарської діяльності, встановлення податкових, митних та інших пільг і державних гарантій.